Залізниця Санкт-Петербург — Варшава

Санкт-Петербург—Варшавська залізниця  залізниця, побудована в Російській імперії у 1852-1862 рр. відповідно до імператорського указу від 15 лютого 1851 року.

Залізниця Санкт-Петербург — Варшава
Дата створення / заснування 1862
Держава  Російська імперія
Власник Російська імперія і Q72848238?
Розташування штаб-квартири Санкт-Петербург
Дата офіційного відкриття 15 грудня 1862
Ширина колії європейська колія (1435 мм) і 1520 мм
Довжина або відстань 1333 км
 Залізниця Санкт-Петербург — Варшава у Вікісховищі

Протяжність — 1046 верст, з гілкою до кордону з Пруссією — 1225 верст (1280 км).

Проведена через Гатчину Лугу Псков — Остров — Питалово Резекне Дінабург Даугавпілс (Двінськ) Вільно — Ландварово Гродно Білосток.

Гілки: Ландварово Ковно — Вержболово — (179 верст); Питалово — Сіта (63 версти).

Станом на даний час ділянки дороги відносяться до Жовтневої, Латвійської,Білоруської, Литовських та Польських залізниць.

Історія залізниці

Микола I
Санкт-Петербург. Варшавський вокзал, 2001

У постійну експлуатацію введена 15 грудня 1862 року.[1].

  • 23 листопада 1851 року підписаний указ імператора Миколи I про будівництво залізниці Санкт-Петербург — Варшава. На казенні гроші дорогу довели лише до Гатчини Кримська війна виснажила державні кошти.
  • Будівництво було розпочате у 1852 році під керівництвом інженера генерал-майора Е. І. Герстфельда.

Технічні параметри мало відрізнялися від Петербурго-Московської залізниці. Земляне полотно та штучні споруди зводилися під два шляхи, проте верхня будова — під один шлях. Граничний ухил приймався у 6 тисячних, мінімальний радіус кривих — 1065 м. Проектний обсяг земляних робіт досягав 96 млн кубометрів або 76 тисяч кубометрів на 1 км шляху. Вся лінія була розбита на 8 відділень. Деякі ділянки будувалися одночасно.

  • 1 (13) листопада 1853 року відкрився рух потягів на ділянці Санкт-Петербург — Гатчина (41 верста / 45 км)[2].
  • 10 жовтня 1856 року Рада Міністрів ухвалила рішення про залучення іноземного капіталу.
  • 26 січня 1857 року  було засноване Головне товариство російських залізниць (основний капітал — французький). Новоутвореному Товариству були передані залізниця та будівельні роботи.

Залізниця вводилася в експлуатацію ділянками:

  • 5 (17) грудня 1857 року відкрито пасажирський рух на ділянці Гатчина — Луга.
  • 10 (22) лютого 1859 року відкрито пасажирський рух на ділянці Луга — Псков (128 верст)[3].
  • 26 січня 1860 року відкрито пасажирський рух на ділянці Псков — Остров (56 верст).
  • 8 листопада 1860 року відкрито пасажирський рух на ділянці Остров — Дінабург (191 верста)[4].
  • 11 квітня 1861 року відкрито пасажирський рух на ділянці Ковно — Прусський кордон.
  • 15 березня 1862 року відкрито пасажирський рух на ділянці Дінабург — Ландварово (178 верст).
  • 15 (27) грудня 1862 року з введенням в експлуатацію ділянки Ландварово — Варшава відбулося офіційне відкриття наскрізного руху по всій лінії. Довжина залізниці склала 1046 верст, відгалуження до кордону з Пруссією — 179 верст.

Будівничим Петербурго-Варшавської залізниці був генерал-лейтенант Бобринський В. О.

  • З 1 січня 1894 року залізниця була викуплена Державною казною.
  • У 1895 році ьула відкрита для руху стратегічна гілка Орани — Оліта.
  • У 1906 році залізниця стала двоколійною на всьому протязі.
  • 1 січня 1907 року Петербурго-Варшавська залізниця, поряд з Балтійською та Псково-Ризькою, увійшла до складу Північно-Західних залізниць. Під час скасування залізниця складалася з «головного ходу» Санкт-Петербург — Варшава, гілки до кордону зі Східною Прусією, і трьох другорядних малодіяльних гілок протяжністю 1426 верст (з них 1208 верст — магістральних; 218 верст — другорядних).

Станції залізниці Санкт-Петербург Варшава

Санкт-Петербург — Варшава (1046 верст)

Дінабург
Вокзал ст. Каунас, 2009
Вокзал ст. Лентваріс, 2010
Роздільна станціяВерстаРік вводуКласПримітки
Санкт-Петербург 1 1853 в/к Варшавський вокзал. Паровозне депо (Локомотивне депо Ленінград-Варшавський, Санкт-Петербург-Варшавський (ТЧ-14 жовтня). Вагонне депо (ВЧД-10). Товарна станція. Музей Жовтневої залізниці.

Сполучні гілки: з петербурзькою станцією Миколаївській залізниці; з петербурзькою станцією Петергоф (пізніше — Балтійської залізниці) (Балтійський вокзал), Квітковим та Корпусним постами (розібрана). Правління дороги.

Олександрівська 21 1853 III У 1895 р. від станції прокладена окрема гілка[5], котра підходила до Імператорського павільйону на околиці Олександрівського парку Царського Села.
Гатчина 42 1853 II Гатчина. Вузлова станція з 1870 р.: з'єднання з Балтійською залізницею
Суйда 51 н/д На 57-й версті перегону Суйда — Сіверська розташовувалася пл. Карташевського.
Сіверська 63 н/д Буфет. На 71-й версті перегону Сіверська — Дівенська розташовувалася пл. Строганова.
Дівенська 80 н/д Буфет.
Мшинська 99 н/д
Преображенська 116 н/д З 1919 р. — Толмачево
Луга 129 1857 II Вузлова станція з 1916 р.: лінія Луга I — Луга II — Батецька — Новгород.[6] Паровозне депо. Буфет. На 142-й версті перегону Луга — Сєрєбрянка розташовувалася пл. Фан-дер-Фліт.
Сєрєбрянка 150 1859 н/д
Плюсса 171 1859 н/д
Біла, Струги Біла 193 1859 н/д c 1905 р. — Струги Білі, нині — Струги Червоні. Буфет. На 202-й версті перегону Біла — Новосілля розташовувалася пл. Козловського, пл. Броневського (Володимирський Табір), пл. Гінце.
Новосєльє 213 1859 н/д
Торошино 238 1859 н/д
Псков 257 1859 I Вузлова станція з 1889 р .: Псково-Ризька залізниця, Бологоє-Псковська залізниця, Псков — Берізки — Ідріци Полоцьк, Псков — Гдов — Нарва.

Паровозне депо (локомотивне депо Псков (ТЧ-17 жовтня). Вагонне депо Псков (ВЧД-12). Псковське відділення Жовтневої залізниці (скасоване з 1 липня 1996 р.). Залізничний музей (вул. Вокзальна, вул. Будівельна, 38).[7] На 262-й версті перегону Псков — Черська розташовувалась пл. Вікінгейзера (пл. Череха).

Черська 281 1860 н/д
Остров 306 1860 н/д Буфет.
Федосіно 316 н/д з 1904 р. — Брянчаниново
Жогово 331 1860 н/д з 1921 р. — Рітупе
Питалово 345 1860 III Яунлатгале, Абрене. Вузлова станція з 1902 р.: «Питаловська гілка» СПб-Варшавської залізниці: лінія Питалово — Жигури — Сита. Не діє з середини 1990-х рр.
Пондери 359 1860 н/д нині — Пундури
Корсовка 376 1860 н/д нині — Карсава. Буфет.
Івановка 392 1860 н/д нині — Межвіди
Резекне 417 1860 н/д нині — Резекне. Вузлова станція з 1901 р.: Московсько-Виндаво-Рибинська залізниця. Буфет.
Антонополь 435 1860 н/д з 1926 р. — Малта
Рушони 460 1860 н/д нині — Аглона
Вишки 473 1860 н/д Дубно, нині — Вишки
Дінабург, Двінськ 497 1860 I з 1893 р. — Двінськ, з 1920 р. Даугавпілс.

Вузлова станція з 1861 р.: Риго-Дінабургська залізниця,[8] Дінабурго-Вітебська залізниця, які пізніше ввійшли в Риго-Орловську залізницю. Локомотивне депо Даугавпілс. Локомотиворемонтний завод. Двінськ-Товарна станція. Музей Даугавпілського відділення Прибалтійської залізниці (не існує). Буфет.

Калкуни 502 1862 III нині — Грива. Вузлова станція з 1873 р.: з'єднання з Лібавською залізницею (з 1876 р. — Лібаво-Роменською залізницею) Буфет.
Турмонт 520 1862 н/д нині Турмантас
Дукшти 540 1862 н/д нині Дукштас. Буфет.
Ігналіно 563 1862 н/д нині Ігналіна
Свенцяни 585 1862 III нині Швенченеляй. З 1895 р. — вузлова: з'єднуюча гілка Паневеж — Свенцяни Березвеч. Буфет.
Подбродзе 610 1862 н/д нині Пабраде. Вузлова з 1916 р. : гілка Пабраде — Лінтупи, пізніше подовжена до Крулевщізни. У 2003 р. від станції Пабраде до ст. Лінтупи розібрана.
Бездани 634 1862 н/д нині Бездоніс
Вілєйка 649 1862 II Вілейська, Вілейськ, Ново-Вілейськ, нині — Науйойі-Вільня. З 1873 р. — вузлова: з'єднання з Ландварово-Роменською залізницею. Буфет.
Вільно 658 1862 I Вільно; з 1939 р. Вільнюс. Вузлова станція з 1884 р.: Поліські залізниці: лінія на Ліду Барановичі. Вільна-Товарна. Буфет.
Ландварово 675 1862 н/д нині — Лентваріс. Вузлова станція з 1862 р.: лінія на Ковно Вержболово — кордон з Пруссією (протяжністю 178 верст). Буфет.
Рудзфішкі 693 1862 н/д нині — Рудішкес
Олькенікі 712 1862 н/д нині — Валькінінкай
Орани 732 1862 III нині — Варена. Вузлова станція з 1895 р.: стратегічна гілка Орани Оліта. Буфет.
Марцинканци 752 1862 III нині — Марцинконіс
Поріччя 775 1862 н/д Вузлова станція з 1934 р.: гілка Поріччя — Друскінінкай. Нині — ділянка Поріччя — з. п. Учитель, на литовській території разібрана. Деякий час називалась станцією Друзгеники. Буфет.
Гродно 804 1862 н/д Вузлова станція з 1907 р.: Поліські залізниці: лінія Гродно Мости.[9] Буфет.
Кузніца 829 1862 н/д
Соколка 844 1862 н/д нині — Сокулка. Буфет.
Чорна-Вєсь 862 н/д нині — Чарна-Білостоцька
Бєлосток 882 1862 II Вузлова станція з 1872 р.: Бресто-Граєвська залізниця (з 1880 р. — Південно-Західні залізниці, Білосток — Граєво — кордон з Пруссією); Поліські залізниці (Білосток — Барановичі)[10] Буфет.
Лапи 904 1862 н/д З 1893 р. — вузлова: з'єднаня з Привіслінськими залізницями. Буфет.
Щепетово 929 1860 н/д нині Шепетово
Чижов 944 1860 н/д нині Чижев
Малкін 967 1862 н/д Вузлова станція з 1887 р.: Седлець-Малкінська залізниця (Привісленська залізниця): лінія Малкін — Седлець. Буфет.
Зеленець 980 н/д нині Зельонка
Лохов 994 1860 н/д Буфет.
Тлущ 1013 1860 н/д Вузлова станція
Воломін 1028 н/д
Варшава 1046 1862 в/к Станція розташована на Празі на правому берегу Вісли.

Петербурзький (Петроградський) вокзал. При відступу росіян у серпні 1915 року був підрваний та вигорівший при наступній пожежі.[11] Товарна станція. Вузлова станція: з'єднуючі гілки з Варшаво-Віденською, Варшавсько-Тереспольською та Привісленськими залізницями. Нині — ст. Варшава-Віленська. Віленський вокзал. Варшавский залізничний вузол. Зміна колії.

Гілка  Ландварово Вержболово — Ейдкунен (Східно-Прусська залізниця) 162 версти

Роздільна станціяВерстаРік вводуКласПримітки
Ландварово 0/673 1861 II С 1862 г. — узловая
Єв'є 1861 IV Вевіс. Деякий час наприкінці ХIХ ст. Анастасьєвска.
Жосли 1861 IV Жасляй
Кошедари 46 / 719 1871 IV Етканы. Кайшядорис. З 1871 р. — вузлова: примикання Лібавської залізниці (з 1876 р. — Лібаво-Роменська залізниця)
Провенішкі 1861 IV нині — Правенішкес
Ковно 80 / 755 1861 I Гілка на станцію Ковно-Фортецю.
Мавруци 1861 IV нині — Мауручяй
Казлу-Руда 115 1861 IV нині — Казлу-Руда. Вузлова з 1922 р.: лінія Казлу-Руда — Шяштокай.
Пільвішкі 1861 IV нині — Пильвишкяй
Вільковишки 1861 IV Вилкавишкис
Вержболово 161 / 835 1861 в/к нині — Кібартай. Прикордонна станція Російської імперії (кордон по р. Лепона). Митниця
Ейдкунен 162 1861 н/д Прикордонна станція Пруссії, Східно-Прусська залізниця

Гілка Орант — Оліта — Сувалки — Гродно (Лососна) (воєнно-стратегічна). 231 верста

роздільна станціяверстарік введеннякласпримітки
Орани 0 1862 III з 1895 р. — вузлова: бокова гілка Орани — Оліта — Сувалки — Гродно (Лососна) . Нині — Варена. Від Варени до Алітуса розібрана, від Камінної Нової до Лососни розібрана.
Артилерійська 9 1895 н/д з 1918 р. Артилерія
Дауги 21 1895 н/д з 1918 р. Даугай
Патаранци 36 1895 н/д з 1918 р. — Потероніс
Оліта 44 1899 н/д з 1918 р. Алітус, з 1984 р. Алітус-II
Сімно 68 1899 н/д з 1918 р. Сімнас, нині  — Мергалаукіс
Шестаков 86 1899 н/д з 1922 р. — вузлова: лінія Шяштокай — Казлу-Руда. Нині — Шяштокай
Пунск 109 1899 н/д нині — Тракишки
Сувалки 133 1899 н/д з 1915 р. — вузлова: лінія Сувалки — Олецко
Августов 163 1899 н/д
Ново Кам'яна 187 1899 н/д Нині Камінна Нова
Бєляни 210 1899 н/д
Лососна 1899 н/д На роз'їзді Лососна гілка примикала до Петербурго — Варшавської лінії

Гілка Свенцяни — Березвеч (станом на 1906 р. — тупикова). 119 верст

Роздільна станціяВерстаРік введенняКласПримітки
Свенцяни 0 1862 III з 1895 р. — вузлова, бокова гілка Свенцяни — Березвеч

Новосвенцяни, нині — Швенченеляй

Швянченіс 13 1895 н/д Свенцяни
Постави 66 1895 н/д
Березвеч 119 1895 н/д

Гілка Питалово — Сіта (станом на 1906 р.— тупікова). 63 версти

роздільна станціяверстарік введеннякласпримітки
Питалово 0 1860 III Яунлатгале, Абрене. з 1902 р. — вузлова: бокова гілка Питалово — Сита
Марачево 8-я от Пыталово 1902 н/д
Марієнгаузен 19 1902 н/д
Купрова 38 1902 н/д нині — Куправа
Боловськ 58 1902 н/д нині — Балви
Сіта 63 1902 н/д

Інженерні споруди

Мости

  • Міст через р. Іжора (на 37-й версті).
  • Міст через р. Ящеру
  • Міст через р. Луга у ст. Преображенська. 1853–1857 рр. Перший в Росії металевий залізничний міст. Проект створений у 1852 році інженером Кербедзом С. В. Будувався під керівництвом інженера Стебницького І. І., Рерберга І. Ф. двопрогінний, з їздою поверху, довжиною по 55,3 м кожен. Нерозрізні ферми гратчастого типу з паралельними поясами і часто розташованими перехресними розкосами — на той час найбільш досконала мостова конструкція в Європі. Прогонові будови були виготовлені з вітчизняного заліза. Зруйнований у 1941 році
  • Міст через р. Пскова (на 245-й версті).
  • Міст через р. Череха.
  • Міст через р. Многа (на 263-й версті).
  • Міст через р. Велика поблизу Острова (на 306-й версті), інженер — Е. Колліньйон. Однопрогоновий, довжиною 88 м.
  • Міст через р. Утроя
  • Міст через р. Західна Двіна поблизу  Двінської фортеці (на 499-й версті). 1858–1862 рр. Трёхпролётный, с ездой понизу.
  • Міст через р. Няріс (на 621-й версті)
  • Міст через р. Вілейка (на 650-й версті)
  • Міст через р. Німан поблизу Ковно (на 755-й версті). инженер Сезанн[12].
  • Міст через р. Німан поблизу Гродно (на 807-й версті). Підірваний у вересні 1915 року при відступі російської армії. Відновлений поляками у 1934 році
  • Міст через р. Лососна (на 827-й версті).
  • Міст через р. Нарев поблизу Лап.
  • Міст через р. Західний Буг поблизу Малкіна (на 970-й версті).
  • Міст через р. Вісла у Варшаві. Олександрівський міст. Як залізничний не використовувався. Побудований у 1858–1864 рр. за проектом інженера Кербедза С. В. Шість прольотів довжиною по 74,7 м.

Тунелі

Не діє з 1950-х рр.

  • Тунель у Ковно (довжиною 1284 м). 1862 р.[14]

Капітальний ремонт відбувся у 2009 році. Тунелю присвячена поштова марка Литви, випущена у 2005 році[13]

Зазначені залізничні тунелі були першими в Російській імперії.[15]

Їхнім будівництвом керував інженер-підполковник Перрот Г. Ф.

Дамби

Підрозділи та установи залізниці

  • Ощадна каса службовців.
  • Ощадно-допоміжна каса службовців.
  • Товариство споживачів при залізниці (засноване у 1891 році)
  • Товариство взаємної допомоги службовців.
  • Бібліотека службовців (відкрита у грудні 1905 року)
  • Церква Св. Миколая Чудотворця в Лапах (закладена у 1903 році, освячена у 1906 році)
  • Літографія
  • Училища: Псковське (2-х класне; відкрите у 1903 році), Лапське (2-х класне; відкрите у 1868 році)
  • Служба тракції.
  • Телеграф.
  • Юристконсульська частина
  • Пожежна частина
  • Лікарська частина

Рухомий склад

Локомотиви

ТЧ-14 Жовтн. квітень 2008
  • Серії Г. Тип 0-3-0[16]. Товарні.

Заводи-виробники: «Шарп-Стюарт» (Манчестер, 1857 р. № 1—14; 1870 р. № 161-170), «Гуен» (Париж, 1860 р. № 31—40), «Зігль» (Відень, 1862 р. № 101-108; 1863 р. № 109, 110), «Сен-П'єр» (Бельгія), «Кітсон» (Дарлінгтон, 1871 р.), Ганноверське товариство (1871 р.), майстерні Петербурго-Варшавської залізниці (1873 р. № 231, 232).

  • Серії Ф. Тип 1-2-0. Товаро-пасажирські.

Збудовані на заводі Р. Стефенсона (Ньюкасл-апон-Тайн) у 1860 р. № 3—6.

  • Серії А. Типи: 2-1-0 та 1-2-1. Пасажирські.
    • Тип 1-2-1. Збудовані на заводі «Кайль» у 1861 р. (№ 1—4).
    • Тип 2-1-0. Побудовані на заводі Шнейдера у 1861 р. (№ 5, 6) і в дорожніх майстернях (1869–1870 рр., № 7, 8).
  • Серії Б. Тип 1-2-0. Товаро-пасажирські.

Будувались заводами: «Шарп-Стюарт» (1857 г. № 1—26), «Борзіг» (Берлін, 1862 р. № 71—130; 1876 р. № 137-148), «Кульє» (Шарлеруа, 1863 р. № 64—70), завод у Ліндені (під Ганновером, 1875 р. № 131-136).

  • Серії Д. Танк-паровози. Маневрові.

Будувались заводами: Леонарда (1862 р. № 1—12; 1871 р. № 16—22), «Гуен» (1871 р. № 23—25).

  • Серії К.
  • СО

Майстерні — Депо

  • Санкт-Петербурзькі майстерні
  • Двінські майстерні. Засновані у 1866 році
  • Віленські майстерні
  • Паровозне депо Луга
  • Паровозне депо Псков
  • Паровозне депо Вільно
  • Паровозне депо Козлова-Руда

Історичні події

Пам'ятна дошка на будівлі вокзала ст. Псков-Пасажирський. Фото 2018 р.
  • 2 (15) березня 1917 року останній російський імператор Микола II в царському потязі, затриманому на станції Псков, підписав маніфест про зречення від престола.
  • 25 лютого  1918 року у ст. Торошино був зупинений наступ німецьких військ.
  • 18 січня 1944 року 1-й, 4-й та 5-й загони 7-ї Ленінградської партизанської бригади розгромили гарнізон ст. Торошино та підірвали залізничний міст через Пскову.[17]


Події. Катастрофи

  • 16 червня 1902 року на 106-й версті відбулася аварія потягу № 24. Вбито 2 людини — кочегар та пасажир, важко поранена 1 людина, легко поранено 2 людини[18].
  • 7 жовтня 1902 року аварія швидкого потягу № 12 сполученням Петербург — Варшава на перегоні Дукшти — Турмонт.
  • 26 липня 1964 року аварія швидкого потягу № 80 сполученням Калінінград Ленінград на 301-му км одноколійного перегону Дуловська — Черська. Лобове зіткнення. 36 загиблих.

Залізниця у літературі та мистецтві

Петербурзький вокзал у Варшаві

«Вокзал заплеванный; дома, Коварно преданные вьюгам; Мост через Вислу, как тюрьма».[19]

  • Ф. М. Достоєвський. Перший рядок роману «Ідіот» (1868 р.): «В конце ноября, в оттепель, часов в девять утра, поезд Петербургско-Варшавской железной дороги на всех парах подходил к Петербургу».
  • В. В. Маяковський. «Росія. Мистецтво. Ми». 1914 р.

«Пора знать, что для нас „быть Европой“ — это не рабское подражание Западу, не хождение на помочах, перекинутых сюда через Вержболово, а напряжение собственных сил в той же мере, в какой это делается там!»[20]

  • Саша Чорний (Олександр Михайлович Глікберг). Працював у службі контролю зборів Петербурго-Варшавської залізниці. Написав про свої робочі будні оповідання «Московський випадок», вірш «Служба зборів».

Кіно

Сучасні фотографії вокзалів

Архівні джерела

  • РГИА, ф. 219, оп. 1/3, д. 4950. «Об открытии движения между С.Петербургом и Гатчино».
  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 1. Доклад № 10. 24 января 1857 г. «Об изменении проекта конвенции с Прусским правительством о соединении Санкт-Петербурго-Варшавской железной дороги с Кенигсбергскою».
  • РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6435. «О соединении Петергофской ж. д. с Варшавскою». 1858 г.
  • РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6466. «Об открытии движения по жел. дороге между Лугою и Псковом». 1858–1862 гг.
  • РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6508. «Об открытии готового участка Варшавской ж. д. от Пскова до Острова и временном свидетельстве до Динабурга». 1859–1862 гг.
  • РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6510. «О соединении Рижско-Динабургской жел. дороги с Варшавскою».
  • РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 5826. «Об устройстве Ковенского тоннеля». 1860–1862 гг.
  • РГИА, ф. 446, оп. 21, д. 2. «О постройке в Варшаве станции Петербурго-Варшавской железной дороги». Доклад № 97. 6 апреля 1852 г.
  • РГИА, ф. 1287, оп. 6, д. 1563, л. 7. «Прошение жителей г. Гродно об устройстве в городе станции Петербургско-Варшавской ж. д.» 1860 г.
  • РГИА, ф. 354, оп. 1, дд. 1—546. 1851–1907 гг. Управление работами Петербурго-Варшавской железной дороги ГУПСиПЗ.
  • РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6536. «Об открытии ветви Варшавской ж. д. к Кенигссбергу». 1861 г.
  • РГИА, ф. 265, оп. 2, д. 1054. «О выкупе у Главного общества российский железных дорог Петербурго-Варшавской и Московско-Нижегородской железных дорог, и о приёме вновь в казну Николаевской железной дороги».
  • РГИА, ф. 446, оп. 27, д. 3. Доклад № 180. 19 ноября 1873 г. «Об открытии 1-го ноября движения на 2-м участке Либавской ж. д. от ст. Калкун С.-Петербурго-Варшавской ж. д. до ст. Радзивилишек Либавской ж. д.»
  • РГИА, ф 446, оп. 29, д. 12. Доклад № 11. 4 февраля 1894 г. «О принятии С.Петербурго-Варшавской, Николаевской, Московско-Нижегородской, Митавской, Риго-Двинской, Больдерааской и Орлово-Витебской железных дорог в казну».
  • РГИА, ф. 446, оп. 29, д. 15. Доклад № 65. 3 марта 1895 г. «Об открытии правильного пассажирского и товарного движения на стратегической Ораны-Олитской железнодорожной ветви».
  • РГИА, ф. 446, оп. 29, д. 17. Доклад № 288. 7 ноября 1895 г. «Об открыти движения на участке Свенцяны — Глубокое».
  • РГИА, ф. 446, оп. 31, д. 20. «О переименовании Петербургско-Варшавской, Балтийской и Псково-Рижской ж. д. в Северо-Западные ж. д.» Доклад № 145. 14 июля 1906 г.
  • РГИА, ф. 229, оп. 3, д. 913. «О слиянии Петербурго-Варшавской и Псково-Рижской железных дорог в одну сеть Северо-Западных дорог и сбережениях образовавшихся в 1907 г. в результате этого». 1907–1909 гг.

Примітки

  1. Псковські залізниці (рос.)
  2. РГИА, ф. 219, оп. 1/3, д. 4950.
  3. Второй участок магистрали. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 14 травня 2015.
  4. РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6508. «Об открытии готового участка Варшавской ж. д. от Пскова до Острова и временном свидетельстве до Динабурга». 1859–1862 гг.
  5. Імператорська гілка, яка з'єднувала Санкт-Петербург, Царське Село (Імператорський павільйон) та Олександрівську була повністю побудована на кошти товариства Московсько-Віндаво-Рибінської залізниці до 1902 року, проте була передана у відання СПб-Варшавської залізниці
  6. История дороги Луга — Новгород
  7. Решается судьба музея. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 14 травня 2015.
  8. РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6510.
  9. Історичні фотографії станції Гродно і моста через Німан
  10. Карты и схемы 1903 г.
  11. Dworzec Petersburski Фотографии вокзала
  12. [s: ЭСБЕ/Кессоны и кессонные работы Разрез быка моста С.]
  13. Железнодорожный туннель в Паняряй.
  14. РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 5826. «Об устройстве Ковенского тоннеля». 1860–1862 гг.
  15. Литвою пройдуть двоповерхові потяги (рос.)
  16. Паровозы Петербурго-Варшавской железной дороги.
  17. ПСКОВСКИЕ ЖЕЛЕЗНЫЕ ДОРОГИ-RAILWAYS FROM PSKOV REGION. Архів оригіналу за 21 липня 2004. Процитовано 21 липня 2004.
  18. Новое время. 1902. 17 июня.
  19. Адам Галис. Александр Блок. Перевод с польского Евгения Невякина[недоступне посилання з квітня 2019]
  20. М. Ф. Пьяных «Серебряный век» русской поэзии. Архів оригіналу за 25 квітня 2009. Процитовано 15 травня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.