Залізниця Санкт-Петербург — Варшава

Микола I

Санкт-Петербург. Варшавський вокзал, 2001

У постійну експлуатацію введена 15 грудня 1862 року.[1].

• 23 листопада 1851 року підписаний указ імператора Миколи I про будівництво залізниці Санкт-Петербург — Варшава. На казенні гроші дорогу довели лише до Гатчини — Кримська війна виснажила державні кошти.
• Будівництво було розпочате у 1852 році під керівництвом інженера генерал-майора Е. І. Герстфельда.

Технічні параметри мало відрізнялися від Петербурго-Московської залізниці. Земляне полотно та штучні споруди зводилися під два шляхи, проте верхня будова — під один шлях. Граничний ухил приймався у 6 тисячних, мінімальний радіус кривих — 1065 м. Проектний обсяг земляних робіт досягав 96 млн кубометрів або 76 тисяч кубометрів на 1 км шляху. Вся лінія була розбита на 8 відділень. Деякі ділянки будувалися одночасно.

• 1 (13) листопада 1853 року відкрився рух потягів на ділянці Санкт-Петербург — Гатчина (41 верста / 45 км)[2].
• 10 жовтня 1856 року Рада Міністрів ухвалила рішення про залучення іноземного капіталу.
• 26 січня 1857 року  було засноване Головне товариство російських залізниць (основний капітал — французький). Новоутвореному Товариству були передані залізниця та будівельні роботи.

Залізниця вводилася в експлуатацію ділянками:

• 5 (17) грудня 1857 року відкрито пасажирський рух на ділянці Гатчина — Луга.
• 10 (22) лютого 1859 року відкрито пасажирський рух на ділянці Луга — Псков (128 верст)[3].
• 26 січня 1860 року відкрито пасажирський рух на ділянці Псков — Остров (56 верст).
• 8 листопада 1860 року відкрито пасажирський рух на ділянці Остров — Дінабург (191 верста)[4].
• 11 квітня 1861 року відкрито пасажирський рух на ділянці Ковно — Прусський кордон.
• 15 березня 1862 року відкрито пасажирський рух на ділянці Дінабург — Ландварово (178 верст).
• 15 (27) грудня 1862 року з введенням в експлуатацію ділянки Ландварово — Варшава відбулося офіційне відкриття наскрізного руху по всій лінії. Довжина залізниці склала 1046 верст, відгалуження до кордону з Пруссією — 179 верст.

Будівничим Петербурго-Варшавської залізниці був генерал-лейтенант Бобринський В. О.

• З 1 січня 1894 року залізниця була викуплена Державною казною.
• У 1895 році ьула відкрита для руху стратегічна гілка Орани — Оліта.
• У 1906 році залізниця стала двоколійною на всьому протязі.
• 1 січня 1907 року Петербурго-Варшавська залізниця, поряд з Балтійською та Псково-Ризькою, увійшла до складу Північно-Західних залізниць. Під час скасування залізниця складалася з «головного ходу» Санкт-Петербург — Варшава, гілки до кордону зі Східною Прусією, і трьох другорядних малодіяльних гілок протяжністю 1426 верст (з них 1208 верст — магістральних; 218 верст — другорядних).

• 
  Гатчина
• 
  Луга
• 
  Псков, 2018
• 
  Питалово
• 
  Рєжиця

Санкт-Петербург — Варшава (1046 верст)

Дінабург

Вокзал ст. Каунас, 2009

Вокзал ст. Лентваріс, 2010

Роздільна станція	Верста	Рік вводу	Клас	Примітки
Санкт-Петербург	1	1853	в/к	Варшавський вокзал. Паровозне депо (Локомотивне депо Ленінград-Варшавський, Санкт-Петербург-Варшавський (ТЧ-14 жовтня). Вагонне депо (ВЧД-10). Товарна станція. Музей Жовтневої залізниці. Сполучні гілки: з петербурзькою станцією Миколаївській залізниці; з петербурзькою станцією Петергоф (пізніше — Балтійської залізниці) (Балтійський вокзал), Квітковим та Корпусним постами (розібрана). Правління дороги.
Олександрівська	21	1853	III	У 1895 р. від станції прокладена окрема гілка[5], котра підходила до Імператорського павільйону на околиці Олександрівського парку Царського Села.
Гатчина	42	1853	II	Гатчина. Вузлова станція з 1870 р.: з'єднання з Балтійською залізницею
Суйда	51		н/д	На 57-й версті перегону Суйда — Сіверська розташовувалася пл. Карташевського.
Сіверська	63		н/д	Буфет. На 71-й версті перегону Сіверська — Дівенська розташовувалася пл. Строганова.
Дівенська	80		н/д	Буфет.
Мшинська	99		н/д
Преображенська	116		н/д	З 1919 р. — Толмачево
Луга	129	1857	II	Вузлова станція з 1916 р.: лінія Луга I — Луга II — Батецька — Новгород.[6] Паровозне депо. Буфет. На 142-й версті перегону Луга — Сєрєбрянка розташовувалася пл. Фан-дер-Фліт.
Сєрєбрянка	150	1859	н/д
Плюсса	171	1859	н/д
Біла, Струги Біла	193	1859	н/д	c 1905 р. — Струги Білі, нині — Струги Червоні. Буфет. На 202-й версті перегону Біла — Новосілля розташовувалася пл. Козловського, пл. Броневського (Володимирський Табір), пл. Гінце.
Новосєльє	213	1859	н/д
Торошино	238	1859	н/д
Псков	257	1859	I	Вузлова станція з 1889 р .: Псково-Ризька залізниця, Бологоє-Псковська залізниця, Псков — Берізки — Ідріци — Полоцьк, Псков — Гдов — Нарва. Паровозне депо (локомотивне депо Псков (ТЧ-17 жовтня). Вагонне депо Псков (ВЧД-12). Псковське відділення Жовтневої залізниці (скасоване з 1 липня 1996 р.). Залізничний музей (вул. Вокзальна, вул. Будівельна, 38).[7] На 262-й версті перегону Псков — Черська розташовувалась пл. Вікінгейзера (пл. Череха).
Черська	281	1860	н/д
Остров	306	1860	н/д	Буфет.
Федосіно	316		н/д	з 1904 р. — Брянчаниново
Жогово	331	1860	н/д	з 1921 р. — Рітупе
Питалово	345	1860	III	Яунлатгале, Абрене. Вузлова станція з 1902 р.: «Питаловська гілка» СПб-Варшавської залізниці: лінія Питалово — Жигури — Сита. Не діє з середини 1990-х рр.
Пондери	359	1860	н/д	нині — Пундури
Корсовка	376	1860	н/д	нині — Карсава. Буфет.
Івановка	392	1860	н/д	нині — Межвіди
Резекне	417	1860	н/д	нині — Резекне. Вузлова станція з 1901 р.: Московсько-Виндаво-Рибинська залізниця. Буфет.
Антонополь	435	1860	н/д	з 1926 р. — Малта
Рушони	460	1860	н/д	нині — Аглона
Вишки	473	1860	н/д	Дубно, нині — Вишки
Дінабург, Двінськ	497	1860	I	з 1893 р. — Двінськ, з 1920 р. — Даугавпілс. Вузлова станція з 1861 р.: Риго-Дінабургська залізниця,[8] Дінабурго-Вітебська залізниця, які пізніше ввійшли в Риго-Орловську залізницю. Локомотивне депо Даугавпілс. Локомотиворемонтний завод. Двінськ-Товарна станція. Музей Даугавпілського відділення Прибалтійської залізниці (не існує). Буфет.
Калкуни	502	1862	III	нині — Грива. Вузлова станція з 1873 р.: з'єднання з Лібавською залізницею (з 1876 р. — Лібаво-Роменською залізницею) Буфет.
Турмонт	520	1862	н/д	нині — Турмантас
Дукшти	540	1862	н/д	нині — Дукштас. Буфет.
Ігналіно	563	1862	н/д	нині — Ігналіна
Свенцяни	585	1862	III	нині — Швенченеляй. З 1895 р. — вузлова: з'єднуюча гілка Паневеж — Свенцяни — Березвеч. Буфет.
Подбродзе	610	1862	н/д	нині — Пабраде. Вузлова з 1916 р. : гілка Пабраде — Лінтупи, пізніше подовжена до Крулевщізни. У 2003 р. від станції Пабраде до ст. Лінтупи розібрана.
Бездани	634	1862	н/д	нині — Бездоніс
Вілєйка	649	1862	II	Вілейська, Вілейськ, Ново-Вілейськ, нині — Науйойі-Вільня. З 1873 р. — вузлова: з'єднання з Ландварово-Роменською залізницею. Буфет.
Вільно	658	1862	I	Вільно; з 1939 р. — Вільнюс. Вузлова станція з 1884 р.: Поліські залізниці: лінія на Ліду — Барановичі. Вільна-Товарна. Буфет.
Ландварово	675	1862	н/д	нині — Лентваріс. Вузлова станція з 1862 р.: лінія на Ковно — Вержболово — кордон з Пруссією (протяжністю 178 верст). Буфет.
Рудзфішкі	693	1862	н/д	нині — Рудішкес
Олькенікі	712	1862	н/д	нині — Валькінінкай
Орани	732	1862	III	нині — Варена. Вузлова станція з 1895 р.: стратегічна гілка Орани — Оліта. Буфет.
Марцинканци	752	1862	III	нині — Марцинконіс
Поріччя	775	1862	н/д	Вузлова станція з 1934 р.: гілка Поріччя — Друскінінкай. Нині — ділянка Поріччя — з. п. Учитель, на литовській території разібрана. Деякий час називалась станцією Друзгеники. Буфет.
Гродно	804	1862	н/д	Вузлова станція з 1907 р.: Поліські залізниці: лінія Гродно — Мости.[9] Буфет.
Кузніца	829	1862	н/д
Соколка	844	1862	н/д	нині — Сокулка. Буфет.
Чорна-Вєсь	862		н/д	нині — Чарна-Білостоцька
Бєлосток	882	1862	II	Вузлова станція з 1872 р.: Бресто-Граєвська залізниця (з 1880 р. — Південно-Західні залізниці, Білосток — Граєво — кордон з Пруссією); Поліські залізниці (Білосток — Барановичі)[10] Буфет.
Лапи	904	1862	н/д	З 1893 р. — вузлова: з'єднаня з Привіслінськими залізницями. Буфет.
Щепетово	929	1860	н/д	нині — Шепетово
Чижов	944	1860	н/д	нині — Чижев
Малкін	967	1862	н/д	Вузлова станція з 1887 р.: Седлець-Малкінська залізниця (Привісленська залізниця): лінія Малкін — Седлець. Буфет.
Зеленець	980		н/д	нині — Зельонка
Лохов	994	1860	н/д	Буфет.
Тлущ	1013	1860	н/д	Вузлова станція
Воломін	1028		н/д
Варшава	1046	1862	в/к	Станція розташована на Празі на правому берегу Вісли. Петербурзький (Петроградський) вокзал. При відступу росіян у серпні 1915 року був підрваний та вигорівший при наступній пожежі.[11] Товарна станція. Вузлова станція: з'єднуючі гілки з Варшаво-Віденською, Варшавсько-Тереспольською та Привісленськими залізницями. Нині — ст. Варшава-Віленська. Віленський вокзал. Варшавский залізничний вузол. Зміна колії.

Гілка  Ландварово — Вержболово — Ейдкунен (Східно-Прусська залізниця) 162 версти

Вільно, 1915

Роздільна станція	Верста	Рік вводу	Клас	Примітки
Ландварово	0/673	1861	II	С 1862 г. — узловая
Єв'є	1861	IV	Вевіс. Деякий час наприкінці ХIХ ст. Анастасьєвска.
Жосли	1861	IV	Жасляй
Кошедари	46 / 719	1871	IV	Етканы. Кайшядорис. З 1871 р. — вузлова: примикання Лібавської залізниці (з 1876 р. — Лібаво-Роменська залізниця)
Провенішкі	1861	IV	нині — Правенішкес
Ковно	80 / 755	1861	I	Гілка на станцію Ковно-Фортецю.
Мавруци	1861	IV	нині — Мауручяй
Казлу-Руда	115	1861	IV	нині — Казлу-Руда. Вузлова з 1922 р.: лінія Казлу-Руда — Шяштокай.
Пільвішкі	1861	IV	нині — Пильвишкяй
Вільковишки	1861	IV	Вилкавишкис
Вержболово	161 / 835	1861	в/к	нині — Кібартай. Прикордонна станція Російської імперії (кордон по р. Лепона). Митниця
Ейдкунен	162	1861	н/д	Прикордонна станція Пруссії, Східно-Прусська залізниця

Гілка Орант — Оліта — Сувалки — Гродно (Лососна) (воєнно-стратегічна). 231 верста

Гродно

роздільна станція	верста	рік введення	клас	примітки
Орани	0	1862	III	з 1895 р. — вузлова: бокова гілка Орани — Оліта — Сувалки — Гродно (Лососна) . Нині — Варена. Від Варени до Алітуса розібрана, від Камінної Нової до Лососни розібрана.
Артилерійська	9	1895	н/д	з 1918 р. Артилерія
Дауги	21	1895	н/д	з 1918 р. Даугай
Патаранци	36	1895	н/д	з 1918 р. — Потероніс
Оліта	44	1899	н/д	з 1918 р. Алітус, з 1984 р. Алітус-II
Сімно	68	1899	н/д	з 1918 р. Сімнас, нині  — Мергалаукіс
Шестаков	86	1899	н/д	з 1922 р. — вузлова: лінія Шяштокай — Казлу-Руда. Нині — Шяштокай
Пунск	109	1899	н/д	нині — Тракишки
Сувалки	133	1899	н/д	з 1915 р. — вузлова: лінія Сувалки — Олецко
Августов	163	1899	н/д
Ново Кам'яна	187	1899	н/д	Нині Камінна Нова
Бєляни	210	1899	н/д
Лососна		1899	н/д	На роз'їзді Лососна гілка примикала до Петербурго — Варшавської лінії

• 
  Білосток
• 
  Лапи. Церква Св. Миколая, 1916
• 
  Лапи, 1939
• 
  Варшава. Петербурзький вокзал

• Ощадна каса службовців.
• Ощадно-допоміжна каса службовців.
• Товариство споживачів при залізниці (засноване у 1891 році)
• Товариство взаємної допомоги службовців.
• Бібліотека службовців (відкрита у грудні 1905 року)
• Церква Св. Миколая Чудотворця в Лапах (закладена у 1903 році, освячена у 1906 році)
• Літографія
• Училища: Псковське (2-х класне; відкрите у 1903 році), Лапське (2-х класне; відкрите у 1868 році)
• Служба тракції.
• Телеграф.
• Юристконсульська частина
• Пожежна частина
• Лікарська частина

• Санкт-Петербурзькі майстерні
• Двінські майстерні. Засновані у 1866 році
• Віленські майстерні
• Паровозне депо Луга
• Паровозне депо Псков
• Паровозне депо Вільно
• Паровозне депо Козлова-Руда

Пам'ятна дошка на будівлі вокзала ст. Псков-Пасажирський. Фото 2018 р.

• 2 (15) березня 1917 року останній російський імператор Микола II в царському потязі, затриманому на станції Псков, підписав маніфест про зречення від престола.
• 25 лютого  1918 року у ст. Торошино був зупинений наступ німецьких військ.
• 18 січня 1944 року 1-й, 4-й та 5-й загони 7-ї Ленінградської партизанської бригади розгромили гарнізон ст. Торошино та підірвали залізничний міст через Пскову.[17]

• 16 червня 1902 року на 106-й версті відбулася аварія потягу № 24. Вбито 2 людини — кочегар та пасажир, важко поранена 1 людина, легко поранено 2 людини[18].
• 7 жовтня 1902 року аварія швидкого потягу № 12 сполученням Петербург — Варшава на перегоні Дукшти — Турмонт.
• 26 липня 1964 року аварія швидкого потягу № 80 сполученням Калінінград — Ленінград на 301-му км одноколійного перегону Дуловська — Черська. Лобове зіткнення. 36 загиблих.

Петербурзький вокзал у Варшаві

• О. О. Блок. «Відплата». 1909 р.

«Вокзал заплеванный; дома, Коварно преданные вьюгам; Мост через Вислу, как тюрьма».[19]

• Ф. М. Достоєвський. Перший рядок роману «Ідіот» (1868 р.): «В конце ноября, в оттепель, часов в девять утра, поезд Петербургско-Варшавской железной дороги на всех парах подходил к Петербургу».
• В. В. Маяковський. «Росія. Мистецтво. Ми». 1914 р.

«Пора знать, что для нас „быть Европой“ — это не рабское подражание Западу, не хождение на помочах, перекинутых сюда через Вержболово, а напряжение собственных сил в той же мере, в какой это делается там!»[20]

• Саша Чорний (Олександр Михайлович Глікберг). Працював у службі контролю зборів Петербурго-Варшавської залізниці. Написав про свої робочі будні оповідання «Московський випадок», вірш «Служба зборів».

• 
  Луга
• 
  Плюсса, 2018
• 
  Даугавпілс, 2009
• 
  Вільно
• 
  Сокулка, 2009
• 
  Гродно, 2016

• РГИА, ф. 219, оп. 1/3, д. 4950. «Об открытии движения между С.Петербургом и Гатчино».
• РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 1. Доклад № 10. 24 января 1857 г. «Об изменении проекта конвенции с Прусским правительством о соединении Санкт-Петербурго-Варшавской железной дороги с Кенигсбергскою».
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6435. «О соединении Петергофской ж. д. с Варшавскою». 1858 г.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6466. «Об открытии движения по жел. дороге между Лугою и Псковом». 1858–1862 гг.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6508. «Об открытии готового участка Варшавской ж. д. от Пскова до Острова и временном свидетельстве до Динабурга». 1859–1862 гг.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6510. «О соединении Рижско-Динабургской жел. дороги с Варшавскою».
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 5826. «Об устройстве Ковенского тоннеля». 1860–1862 гг.
• РГИА, ф. 446, оп. 21, д. 2. «О постройке в Варшаве станции Петербурго-Варшавской железной дороги». Доклад № 97. 6 апреля 1852 г.
• РГИА, ф. 1287, оп. 6, д. 1563, л. 7. «Прошение жителей г. Гродно об устройстве в городе станции Петербургско-Варшавской ж. д.» 1860 г.
• РГИА, ф. 354, оп. 1, дд. 1—546. 1851–1907 гг. Управление работами Петербурго-Варшавской железной дороги ГУПСиПЗ.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6536. «Об открытии ветви Варшавской ж. д. к Кенигссбергу». 1861 г.
• РГИА, ф. 265, оп. 2, д. 1054. «О выкупе у Главного общества российский железных дорог Петербурго-Варшавской и Московско-Нижегородской железных дорог, и о приёме вновь в казну Николаевской железной дороги».
• РГИА, ф. 446, оп. 27, д. 3. Доклад № 180. 19 ноября 1873 г. «Об открытии 1-го ноября движения на 2-м участке Либавской ж. д. от ст. Калкун С.-Петербурго-Варшавской ж. д. до ст. Радзивилишек Либавской ж. д.»
• РГИА, ф 446, оп. 29, д. 12. Доклад № 11. 4 февраля 1894 г. «О принятии С.Петербурго-Варшавской, Николаевской, Московско-Нижегородской, Митавской, Риго-Двинской, Больдерааской и Орлово-Витебской железных дорог в казну».
• РГИА, ф. 446, оп. 29, д. 15. Доклад № 65. 3 марта 1895 г. «Об открытии правильного пассажирского и товарного движения на стратегической Ораны-Олитской железнодорожной ветви».
• РГИА, ф. 446, оп. 29, д. 17. Доклад № 288. 7 ноября 1895 г. «Об открыти движения на участке Свенцяны — Глубокое».
• РГИА, ф. 446, оп. 31, д. 20. «О переименовании Петербургско-Варшавской, Балтийской и Псково-Рижской ж. д. в Северо-Западные ж. д.» Доклад № 145. 14 июля 1906 г.
• РГИА, ф. 229, оп. 3, д. 913. «О слиянии Петербурго-Варшавской и Псково-Рижской железных дорог в одну сеть Северо-Западных дорог и сбережениях образовавшихся в 1907 г. в результате этого». 1907–1909 гг.