Кіндінов Євген Арсенійович

Зовнішні зображення
	Євген Кіндінов у фільмі «Романс про закоханих» (1974)

Кіндінов Євген Арсенійович
	Євген Кіндінов, 2011
	Євген Кіндінов, 2011
Ім'я при народженні	Киндинов Евгений Арсеньевич
Народився	24 травня 1945 (76 років); Москва, РРФСР
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актор театру і кіно, театральний педагог
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Заклад	Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	з 1967 року до теперішнього часу
IMDb	ID 0454299
	Нагороди та премії
	Орден Пошани
	Кіндінов Євген Арсенійович у Вікісховищі

Кіндінов Євген Арсенійович — радянський, російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1978). Народний артист РРФСР (1989). Кавалер орденів Пошани (1998) і «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2005). Професор ВДІКу.

Біографія

Народився 1945 р. в Москві. Батьки родом з Рязанської області, в юності перебралися до Москви. Мати, Любов Петрівна, займалася вихованням трьох дітей і господарством. Батько, Арсеній Степанович, працював ретушером в фотоательє. У дитинстві Євген мріяв бути мандрівником, його улюбленим предметом у школі була географія. Колекціонував марки різних країн, любив їх розглядати та мріяти про майбутні подорожі. Щоб здійснити дитячу мрію, після школи збирався вступати до МДІМВ, або на факультет журналістики чи на географічний факультет МДУ, вивчав англійську мову. Але одного разу старша сестра Наталя відвела його в театральний гурток, що і визначило долю майбутнього актора.

Закінчив школу-студію МХАТу (1967, курс В. К. Монюкова). Отримав пропозиції від кількох театрів, але вирішив залишитися в МХАТі, де працював до поділу театру на дві трупи.

З 1987 року — актор Московського Художнього театру ім. А. П. Чехова (під керівництвом Олега Єфремова).

Дебютував у кіно епізодичною роллю в картині «Мертвий сезон» (1968). Всесоюзну популярність молодому актору принесли головні ролі у фільмі «Міський романс» (1970, Одеська кіностудія, реж. П. Тодоровський) та в культовій кінокартині Андрія Кончаловського «Романс про закоханих» (1974), яка у 1974 р. на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах отримала премію «Кришталевий глобус»[1].

Знімався у відомих режисерів: Маноса Захаріаса, Миколи Москаленка, Віктора Трегубовича, Конрада Вольфа, Ігоря Усова, Володимира Довганя, (письменника, сценариста і режисера) Юліана Семенова, Веніаміна Дормана, Євгена Татарського, Андрія Ешпая, Дмитра Бруснікіна, Сергія Урсуляка та ін.

Зіграв близько сімдесяти ролей у фільмах, серіалах і телевиставах, в тому числі — в ряді українських кінофільмів.

Працює на озвучуванні фільмів («Блондинка за рогом» (1984, роль Олексія Жаркова) тощо), мультфільмів («А в цій казці було так...» та «Учень чарівника» (1984) та ін.), дубляжі зарубіжних картин, брав участь у радіовиставах.

Викладає у Всеросійському державному інституті кінематографії. Професор.

Родина

Сестра: Кіндінова Наталія Арсеніївна (нар. 1939) — радянська актриса театру і кіно, театральний педагог. Заслужена артистка РРФСР.
Дружина Кіндінова Галина Максимівна (нар. 1944) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РФ.

У 2011 році в МХТ імені Чехова пройшов творчий вечір акторів та подружжя — Євгена та Галини Кіндінових[2].

Ролі в театрі

Московський Художній театр імені А. П. Чехова

Грав у виставах:

«На дні» М. Горького (реж. К. Станіславський, Вол. Немирович-Данченко; введення 1967) — Васька Попіл
«Кремлівські куранти» М. Погодіна (реж. Немирович-Данченко, введення 1967) — матрос Рибаков
«Про жінку» Е. Радзинського (реж. Б. Львов-Анохін, 1970) — Пасажир
«Валентин і Валентина» М. Рощина (реж. О. Єфремов, 1971) — Валентин
«Сталевари» Г. Бокарєва (реж. О. Єфремов, 1972) — Олексій Шорін
«Схожий на лева» Р. Ібрагімбеков (реж. В. Салюк, 1974) — Раміз
«Засідання парткому» А. Гельмана (реж. О. Єфремов, 1975) — Черніков
«Іванов» А. П. Чехова (реж. О. Єфремов, 1976) — лікар Львов
«Чайка» А. П. Чехова (реж. О. Єфремов, 1980) — Медведенко
«Три сестри» А. П. Чехова (реж. Вол. Немирович-Данченко, введення) — Василь Васильович Солоний
«Бал при свічках» за романом М. Булгакова «Майстер і Маргарита» (реж. В. Прудкин, 1983) — Майстер
«Кабала святош» М. Булгакова (реж. А. Шапіро, 1988) — маркіз д'Орсіньі
«Варвари» М. Горького (реж. О. Єфремов, 1989) — Єгор Черкун
«Трагіки і комедіанти» В. Арро (реж. М. Скорик, 1991) — Костирін
«Лихо з розуму» О. Грибоєдова (реж. О. Єфремов, 1992) — Репєтилов
«Борис Годунов» О. С. Пушкіна (реж. О. Єфремов, 1994) — Афанасій Пушкін, Рожнов
«Мішин ювілей» О. Гельмана і Р. Нельсона (реж. О. Єфремов, 1994) — Валерій
«Гроза» О. М. Островського (реж. Д. Бруснікін, 1996) — Дикой
«Різдвяні мрії» Н. Птушкіної (реж. П. Штейн, 1998) — Ігор
«Привиди» Г. Ібсена (реж. М. Скорик, 1999) — столяр Енгстран
«Антігона» Ж. Ануя (реж. Т. Чхеїдзе, 2001) — Хор
«Скрипка і трошки нервово» С. Савіної (реж. А. Марін, 2003) — Аполлон
«Художник, що спускається по сходах» Т. Стоппарда (реж. Є. Невежина, 2005) — Доннер
«Тутіш» А. Торка (реж. М. Бруснікіна, 2007) — Кароматулло
Зараз грає Цурікова в спектаклі «Новий американець» за творами С. Довлатова (реж. П. Штейн) і діда Фіма в «Селі дурнів» Н. Ключаревої (реж. М. Бруснікіна, 2014 року).

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова

Грав роль Майєра-Квассі в спектаклі «Синхрон» Т. Хюрлімана (2003) і Якова Коломійцева в «Останніх» М. Горького.
Зараз грає Крутицького у виставі «На всякого мудреця досить простоти» О. М. Островського.

Вибіркова фільмографія

«Мертвий сезон» (1968, радянський розвідник)
«Каратель» (1968, Вангеліс)
«Молоді» (1971, Олексій)
«Весняна казка» (1971, Мизгирь)
«За власним бажанням» (1973, Костя Поташов)
«Моя доля» (1973, Борис Барабанов)
«Старі стіни» (1973, Павлик)
«Романс про закоханих» (1974, Сергій Нікітін; вокал — Олександр Градський)
«Серце... серце...» (1976, Раміз)
«Мамо, я живий!»/ Mama, ich lebe! (1976, Віктор Глунський, капітан, СРСР—НДР)
«Золота міна» (1977, капітан Сергій Корнійович Крошін)
«Вас очікує громадянка Никанорова» (1978, Женя)
«Терміновий виклик» (1978, хірург Сергій Петров)
«Тайгова повість» (1979, Гога)
«Особливо важливе завдання» (1980, капітан Гуреєв)
«Ніч на четвертому колі» (1981, Линьков)
«Клуб самовбивць, або Пригоди титулованої особи» (1981 Саймон Роллз, богослов)
«Без видимих причин» (1982, ротмістр Плюснін)
«Повернення резидента» (1982, Брокман, західнонімецький шпигун)
«Кольє Шарлоти» (1981, Северцев)
«Тривожний виліт» (1983, Олексій Жильцов)
«Кінець операції „Резидент“» (1986, Карл Брокман)
«Господи, помилуй заблукалих» (1992, Казахстан—Україна, реж. Ігор Вовнянко)
«Чехов і Ко» (1998)
«Паризький антиквар» (2001)
«Сищики-2» (2003, серіал; Тихон Іванович)
«Діти Арбата» (2004, Л. Б. Каменєв)
«Довге прощання» (2004, Григорій Ребров в старості)
«Козаки-розбійники» (2008, Андрій Львович Меркулов, дід Андрія)
«Скліфосовський» (3 сезон; 2013, Семен Вікторович Голіков) та ін.

Роботи на українських кіностудіях у фільмах

«Мир хижинам, війна палацам» (1970, англієць; кіностудія ім. О. Довженка, реж. І. Шмарук)
«Міський романс» (1970, Євген; Одеська кіностудія, реж. П. Тодоровський)
«Талант» (1977, Дмитро Родіонов; кіностудія ім. О. Довженка, реж. В. Довгань)
«Незручна людина» (1978, Василь Михайлович, парторг заводу; кіностудія ім. О. Довженка, реж. В. Довгань)
«Танкодром» (1981, 2 с, Ігор Кулешов; кіностудія ім. О. Довженка, реж. В. Довгань)

Документальні фільми

Євген Кіндінов. «По-справжньому грати…»/Евгений Киндинов. «По-настоящему играть…» (2010, телеканал «Культура»)[3]
Євген Кіндінов. Продовження романсу/«Евгений Киндинов. Продолжение романса» (2010, студія «Кінопродукт» (за замовленням ТВ Центр), реж. Марія Колоколова)[4]

Телепередачі за участю актора

2014 — «Велика родина». Євген Кіндінов (телеканал «Культура»)/«Большая семья». Евгений Киндинов[5]
2015 — Актор Євген Кіндінов. «Народжені в СРСР»/ Актёр Евгений Киндинов. «Рождённые в СССР»

Примітки

Література

Актеры советского кино. Вьш. 12. М., 1976;
Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.178—179.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Karlovy Vary International Film Festival (imdb.com) (англ.)

[2] В МХТ имени Чехова прошел творческий вечер Евгения и Галины Киндиновых (9.12.2011) (рос.)

[3] Евгений Киндинов. «По-настоящему играть…» (2010, телеканал «Культура»)

[4] «Евгений Киндинов. Продолжение романса» (2010, ТВ Центр)

[5] Большая семья / Евгений Киндинов / tvkultura.ru — Телеканал Культура (2014)