Кіцманський повіт
Кіцманський повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини, ЗУНР і Румунії у 1868—1925 роках. Територія сучасного Кіцманського району Чернівецької області.
Округ | |
Коронний край | Герцогство Буковина |
Країна | Австро-Угорщина |
Центр | Кіцмань |
Створений | 1868 |
Площа | 518,8 км² (1910) |
Населення | 45 135 (1910) |
Найбільші міста | Кіцмань, Заставна |
Адміністративний центр — місто Кіцмань.
Географія
Кіцманський повіт на заході межував з повітами Галичини — Городенківським і Снятинським, на півночі — з Заставнівським, на півдні — з Чернівецьким, на сході — з Хотинським повітами.
За часів Австро-Угорщини
Кіцманський повіт був створений у 1868 році з населених пунктів судових повітів Кіцмань (налічував 36 849 мешканців) і Заставна (налічував 38 707 мешканців).[1]. З 1 жовтня 1905 року судовий повіт Заставна був виключений з Кіцманського повіту і з нього утворено окремий Заставнівський повіт, після чого Кіцманський повіт складався лише з судового повіту Кіцмань.
В Кіцманському повіті в 1869 році проживало 76 082 особи, до 1900 року чисельність населення зросла до 94 633 осіб. Серед населення в 1900 р. було 83 419 русинів-українців (88,2 %), 9 167 осіб розмовляли німецькою (9,7 %), 129 румунською (0,1 %) та 1809 іншою мовою (1,9 %). Повіт у 1900 р. займав площу 518,80 км², включав два судові округи з 53 муніципалітетами та 51 фільварком.
Повіт за переписом 1910 року налічував 24 гміни (самоврядні громади) і 27 населених пунктів.[2] Якщо в 1900 р. населення території судового повіту Кіцмань становило 43 131 особу, то в 1910 році тут проживало 45 135 осіб, площа повіту становила 345 км².[3] За віросповіданням: 1 964 римо-католики, 716 греко-католиків, 45 вірмено-католиків, 38 505 православні, 2 вірменської церкви, 45 лютеранів, 19 кальвіністів і 3 839 юдеїв). За національністю: 4 049 німців, 133 чехи-моравці-словаки, 1 373 поляки, 39 432 українці, 120 румунів і 28 чужоземців.[4]
Рік | Жителі | Німецькомовні | Україномовні | Румунськомовні | Інші мови |
---|---|---|---|---|---|
1869 | 76.082 | ||||
1880 | 81.087 | 6.064 | 72.626 | 525 | 1.787 |
1890 | 90.042 | 8.224 | 79.638 | 93 | 1.974 |
1900 | 94.633 | 9.167 | 83.419 | 129 | 1.809 |
1910 | 45.135 | 4.049 | 39.432 | 120 | 1.534 |
Самоврядні громади на 1910 рік[5]
- Берегомет над Прутом
- Хлівище
- Давидівці
- Дубівці
- Гаврилівці
- Іванківці
- Южинці
- Кливодин
- Кіцмань
- Лашківка (складається зі Стара Лашківка і Нова Лашківка)
- Лужани
- Малятинці
- Неполоківці
- Оршівці
- Ошихліби
- П'ядиківці (складається з П'ядиківці й Цопени)
- Реваківці (Єреківці)
- Шипинці
- Шишківці
- Ставчани
- Суховерхів
- Валява
- Витилівка
- Зеленів (складається з Плешинець і Зеленів)
Перша світова війна
Під час Першої світової війни територія повіту в серпні 1914 р. була окупована російськими військами. Повітом керував призначений окупаційною владою намісник («начальник уезда») аж до відступу російських військ у липні 1917 р. під натиском австро-угорського війська.
Період ЗУНР
6 листопада 1918 р. народним волевиявленням було встановлено українську владу зі входженням до Західноукраїнської Народної Республіки. Однак Румунія скористалась відведенням українських військових частин на польський фронт і ще в листопаді окупувала Буковину.
Румунський період
Кіцманський повіт | |
---|---|
Județul Coţman | |
| |
Адміністративна карта Королівства Румунія (1919—1925) | |
Повіт: Жудець | |
Адміністративний центр | Кіцмань |
Країна | Румунія |
Область | Буковина |
Межує з: Городенківським, Снятинським, Заставнівським, Чернівецьким, Хотинським повітами | |
Офіційна мова | румунська |
Населення | |
- повне | ? |
Етнікон | українці |
Площа | |
- повна | 518,8 км² |
Роки існування | 1919—1925 |
- раніше відомий як | Кіцманський повіт |
Повіт (жудець) існував до укрупнення повітів у 1925 році. Відповідно до закону від 14 червня 1925 р., повіт 1 січня 1926 р. був ліквідований, а територія (разом з територіями Заставнівського і Чернівецького повітів) включена в утворений жудець Чернівці.
Примітки
- Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. Jahrgang 1868, XLI. Stück, Nr. 101: Verordnung vom 10. Juli 1868, die Durchführung des Gesetzes vom 19. Mai 1868 (Reichs-Gesetz-Blatt Nr. 44) in Böhmen, Dalmatien, Oesterreich unter und ob der Enns, Steiermark, Kärnthen, Bukowina, Mähren, Schlesien, Tirol und Vorarlberg, Istrien, Görz und Gradiska betreffend.
- Die Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1910 in den im Reichsrate vertretenen Königreichen und Ländern - Die summarischen Ergebnisse der Volkszählung. Mit 6 Kartogrammen - Tabelle I.
- Die Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1910 in den im Reichsrate vertretenen Königreichen und Ländern — Die summarischen Ergebnisse der Volkszählung.
- Die Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1910 in den im Reichsrate vertretenen Königreichen und Ländern — Die summarischen Ergebnisse der Volkszählung.
- Allgemeines Verzeichnis der Ortsgemeinden und Ortschaften Österreichs nach den Ergebnissen der Volkszählung vom 31. Dezember 1910, Seite 403