Заставна

Заста́вна — місто на Буковині, центр Заставнівської міської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.

Заставна
Герб Заставни Прапор Заставни
Основні дані
Країна  Україна
Регіон Чернівецька область
Район Чернівецький район
Засноване 1589
Статус міста з 1940 року
Населення ▼ 7889 (01.01.2017)[1]
 - повне ▼ 7889 (01.01.2017)[2]
Поштові індекси 59400-05
Телефонний код +380-3737
Координати 48°31′13″ пн. ш. 25°50′42″ сх. д.
Водойма р. Совиця Заставнівська
День міста 22 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Заставна
До обл./респ. центру
 - автошляхами 33 км
До Києва
 - залізницею 586 км
 - автошляхами 516 км
Міська влада
Адреса 59400, Чернівецька обл., Заставнівський р-н, м.Заставна, вул. Гагаріна, 9
Вебсторінка Заставнівська міська рада
Міський голова Радиш Василь Йосипович

 Заставна у Вікісховищі

Карта
Заставна
Заставна

Стисла характеристика міста

Місто Заставна являє собою компактний житлово-промисловий комплекс. Розташоване на південному заході України за 75 км від румунського кордону. Місто достатньо забезпечене місцями масового відпочинку населення: два парки відпочинку, сквери, 8 ставків, з півночі на південь протікає р. Совиця Заставнівська. На території міста розташований дендропарк. Заставна — провінційне, але сучасне містечко.

У Заставні діє музична, спортивна, художня школа, гімназія, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, а також професійно-технічне училище, яке готує бухгалтерів, кухарів, столярів, трактористів, автослюсарів та ін. Життя міста кипить навколо центральної площі. Тут зосереджені основні об'єкти життєдіяльності: ринок, кафе, бари, ресторани, готель, універмаг тощо. А також багато фонтанів, які функціонують на великі свята. Тут активно будуються нові кафе, бари, ресторани, магазини та просто житлові будинки.

Щоліта (кінець липня — початок серпня) в місті проводиться міжнародний зліт байкерів з усієї України, і навіть із закордону. Байк-фест «Мотобуковина» щорічно налічує понад 300 гостей на залізних конях, у тому числі і з Польщі, Естонії, Білорусі, Росії, Румунії, Швеції, Фінляндії, та ін). Це фестиваль міжнародного масштабу. Щорічно тут присутні українські і російські рок-гурти. Наприклад, тут побували такі відомі рок-гурти, як російський «Коррозия металла», та британський «Death Valley Screamers» на чолі із Шонном Каром (колишнім зятем екс-прем'єрки України).

Заставну в північній частині перетинає одноколійна Львівська залізнична магістраль Веренчанка-Вікно, якою вивозиться сільськогосподарська продукція. Через місто проходять автошляхи обласного та районного значення. Чисельність населення станом на 1.01.2011 р. становила 12,159 тис. чоловік.

Територія міста становить, по звітності, 1010,7 га існуюча межа міста займає площу 1380,7 га, тому до оцінки прийнята така площа. Житловий фонд міста на цей період становить 234,65 тис.кв.м загальної площі, у тому числі державний і відомчий сектор — 51,92 тис.кв.м, у приватній власності — 182,73 тис.кв.м. Середня житлова забезпеченість 22,78 м² на одного мешканця.

Історія
Герб міста 1934 року

Найдавніша письмова згадка про Заставну датується 1589 роком. Перші поселенці прийшли в Заставну з півночі ще у ХІІ столітті. Походження назви міста не до кінця з'ясовано, хоча, ймовірно, що назва міста походить від митної «застави», яка розташовувалася тут на переправі через річку Совиця. Існує також думка, що місце отримало назву завдяки своєму розташуванню: Заставну оточують три ставки.

У Галицько-Волинському літописі згадується дорога від Василева — тодішнього великого торгового центру на Дністрі — до Чернівців. У найвдалішому місці для переправи через річку Совицю стояла «застава» — щось на зразок контрольно-пропускного пункту, де брали мито з купців. Ця річка, яка в ті часи була повноводною, перетворилася у наші дні на невеличкий потічок. Хоча є й інші версії щодо назви.

З XVII ст. Заставнівські землі переходили з рук в руки різним панам. Жителями-кріпаками власники торгували як звичайним товаром. Феодальні маєтки дробилися і продавалися. За часів панування Австрії в місті знаходилася резиденція повітового суду.

Герб Заставни румунського періоду був затверджений 1934 року. В щиті зображено два срібних рибальських гачки в червоному полі, внизу в срібних хвилях — червона риба. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома вежками. Пізніше, 18 липня 2001 року рішенням XXI сесії міської ради XXIII скликання герб міста було змінено на новий, який діє і на сьогоднішній день.

Хроніка
  • 1589 р. — Перша згадка про місто, яке в історичних джерелах згадується у тогочасній грамоті.
  • 1637 р. — Половина Заставни була продана пану Юрашковичу за 500 срібних талерів, друга половина — Матіяшу.
  • 1730 р. — битва під Заставною. Російські війська під командуванням Мініха, під час походу на Хотин, розбили турецькі і татарські війська.
  • 1782 р. — Заставна стала власністю пана Туркула. В селі тоді налічувалося 106 дворів, 1035 жителів.
  • 1836 р. — З 331 двору 31 не мав землі, а з 300, що володіли землею, 130 не мали робочої худоби. У селі було 27 заможних господарів.
  • 1837 р. — Згідно з укладеною угодою з поміщиком, селянин зобов'язаний був давати йому певну кількість курей, яєць тощо. З квітня по листопад селянин відробляв зі своїм тяговим інвентарем 70 днів панщини, причому, 24 з них ненормовані — від зорі до зорі.
  • 1844 р. — Відкрито українську початкову школу для хлопчиків.
  • 1848 р. — Ліквідація панщини в Австрійській імперії. Безземельних — 248 дворів, що становило близько половини усіх селянських дворів.
  • 1850 р. — Відкрито олійню з кінним приводом, дещо пізніше — водяний млин.
  • 1865 р. — Народився Микола Іванович Івасюк, який став відомим українським художником, автором картин «В'їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Богун під Берестечком» та багатьох інших.
  • 1866 р. — У Заставні 2622 жителі, 41 дитина відвідує школу.
  • 1901—1964 рр. — У Заставні творив самобутній різьбяр Дмитро Юрчук.
  • 1902 р. — Відкрито школу для дівчаток із заможних родин.
  • 1905 р. — село Заставна стає центром повіту.
  • 1910 р. — У Заставні налічується 84 ремісники, 137 торговців.
  • 1911 р. — Створено філія товариства «Руська бесіда» і музично-хорове товариство «Заставнівський Боян».
  • 1913 р. — Масова еміграція до Канади. Емігрувало 304 чол.
  • 1918 р.(Жовтень) — Створена революційна рада. Скликання народного віча за возз'єднання з Україною.
  • 1918 р.(Листопад) — Окупація Заставни військами боярської Румунії.
  • 1921 р. — У Заставні діяв стан облоги румунськими військами і жандармами. Населення позбавили елементарних прав. З вечора до ранку заборонялося виходити на вулиці.
  • 1923 р. — Селяни подали у Бухарест скаргу на неправильні дії аграрної комісії з розподілу земель поміщика Вейсгласа. Скаргу відхилили.
  • 1926 р. — У Заставні було 7 великих землевласників, яким належало 1300 га землі.
  • 1937 р. — До Канади емігрувало 160 осіб.
  • 1940 р. — Заставну окупували радянські війська. Заставна отримала статус міста районного підпорядкування. Утворено Заставнівський район.
Меморіал, присвячений містянам-жертвам Голокосту (Холон, Ізраїль)
  • 1941 р. — Утворено колгосп та відкрито міську бібліотеку.
  • 1944 р.(Березень) — Заставну звільнили від нацистів гвардійці 64-ї танкової бригади радянської армії. М. Д. Микитей розпочала свою трудову діяльність у сільському господарстві.
  • 1945 р.(28 січня) — Почала виходити газета «Прапор перемоги». Тираж — 800 примірників.
  • 1946 р. — Створено самодіяльний духовий оркестр районного Будинку культури.
  • 1947—1951 рр. — М. Д. Микитей очолює комсомольсько-молодіжну ланку.
  • 1948—1967 рр. — У місті збудовано 957 житлових будинків.
  • 1950 р. — М. Д. Микитей удостоєна звання Героя соціалістичної праці.
  • 1951 р. — Ланкова — Марія Маноліївна Кошмарик удостоєна звання Героя соціалістичної праці. М. Д. Микитей прийняли в сільськогосподарську школу і нагородили другим орденом Леніна.
  • 1952 р. — Доярка — Олександра Петрівна Зубик удостоєна звання Героя соціалістичної праці. М. Д. Микитей відвідала Румунію.
  • 1953 р. — Створено народний самодіяльний театр районного Будинку культури. М. Д. Микитей відвідала Чехословаччину.
  • 1954 р. — Відкрито районну бібліотеку для дітей. М. Д. Микитей закінчила сільськогосподарську школу.
  • 1955 р. — Заснована районна друкарня. М. Д. Микитей обрано депутатом Верховної Ради УРСР.
  • 1958 р. — Збудований маслозавод. М. Д. Микитей нагородили третім орденом Леніна.
  • 1960 р. — Відкрито дитячу музичну школу. М. Д. Микитей відвідала Югославію.
  • 1964 р. — Почала працювати фабрика побутових товарів. М. Д. Микитей брала участь у роботі Всесвітнього конгресу жінок.
  • 1965 р. — Проведено розкопки на околицях міста. Давні кургани датуються ІІ тисячоліттям до н. е. М. Д. Микитей призначили головою колгоспу.
  • 1970 р. — Встановлено пам'ятник на братській могилі у міському парку.
  • 1985 р. — Відкрито Міський Будинок природи.
  • 1986 р. — Засновано клуб «Золотий вік».
  • 1991 р. — На базі міської школи № 1 відкрито школу-гімназію.
  • 1992 р. — Засновано міжрегіональний фестиваль «Дністрові зорі» Заставнівським, Заліщицьким і Городенківським районами.
  • 2001 р. — На міській центральній площі встановлено пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Природа

Відомі люди

Народилися

Працювали
  • Молодий журналіст, а тепер відома дитяча письменниця Зірка Мензатюк у місцевій районній газеті «Прапор перемоги».

Пов'язані з містом

Заставна є батьківщиною відомого буковинського художника Миколи Івасюка (1865—1937). Тут збереглася його родинна хата, а міську художню школу прикрашає меморіальна дошка на його честь.

Особливих визначних пам'яток в місті немає, проте варто відвідати місцевий краєзнавчий музей (вул. Незалежності, 88), перший відділ якого розповідає про природу Заставнівщини, а другий — про історію району з найдавніших часів. Крім того в місті діє етнографічний музей «Джерело» (вул. Гагаріна, 5), створений при гімназії № 1, і присвячений етнографії та побуту Заставнівщини.

[3].

Галерея
  • Велика синагога

Цікаві посилання

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  3. Європа починається в Заставні Версії. — 2010. — 16 липня.

Джерела та література


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.