Лаврухін Микола Васильович
Лавру́хін Мико́ла Васи́льович (25 січня 1925, станиця Митякинська, Тарасовський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР — 18 вересня 1994, Київ, Україна) — український радянський державний діяч, голова виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів у 1990 році, заслужений будівельник УРСР, лауреат премії Ради Міністрів СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.
Микола Васильович Лаврухін рос. Николай Васильевич Лаврухин | ||
| ||
---|---|---|
17 січня 1990 — 29 грудня 1990 | ||
Попередник: | Валентин Згурський | |
Спадкоємець: | Григорій Малишевський | |
| ||
1970 — 17 січня 1990 | ||
Народження: |
25 січня 1925 станиця Митякинська, Тарасовський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР | |
Смерть: |
18 вересня 1994 (69 років) Київ, Україна | |
Поховання: | Байкове кладовище | |
Національність: | росіянин | |
Країна: | СРСР → Україна | |
Освіта: | Київський інженерно-будівельний інститут | |
Партія: | КПРС | |
Шлюб: | Лаврухіна Антоніна Петрівна | |
Автограф: | ||
Нагороди: | ||
Життєпис
Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав 1943 року робітником з ремонту колій на Донецькій залізниці. У 1947 році закінчив Ворошиловоградський технікум залізничного транспорту, після чого працював у Ворошиловоградському будівельно-монтажному управлінні тресту «Південавтопромбуд» майстром, виконробом, начальником відділу, головним інженером.
У 1954 році закінчив Вищі інженерні курси при Київському інженерно-будівельному інституті, потім навчався в аспірантурі.
У 1957–1961 роках працював старшим інженером Міністерства будівництва Української РСР, головним спеціалістом Держбуду Української РСР. У 1961–1963 роках працював головним інженером, а потім керуючим трестом «Буддеталь» Головкиївміськбуду.
У 1963–1970 роках — завідувач відділу будівництва та міського господарства Київського обласного комітету КПУ.
З 1970 року працював першим заступником голови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих (Київської міської ради народних депутатів — з 1978 року), з 17 січня по 29 грудня 1990 року — голова виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів.
З 1991 року — завідувач відділу з питань техногенно-екологічної безпеки, надзвичайних ситуацій, проектування і будівництва складних інженерних споруд Київської міської державної адміністрації.
Помер 18 вересня 1994 року в санаторії у Конча-Заспі. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).
- Могила Миколи Лаврухіна
Вшанування пам'яті
На честь Лаврухіна названо вулицю на Вигурівщині-Троєщині в Києві. Біля будинку № 7 по цій вулиці йому встановлено бронзовий пам'ятний знак[1].
Примітки
- Улица Лаврухина // Интересный Киев (рос.)
Джерела
- Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
- Ефимов Леонид. Улица Николая Лаврухина // Зеркало недели. — 1996. — № 329. — 9 — 16 августа. (рос.)
- Карамаш Сергій. Керівники Києва // Поділ і ми : журнал. — 2001. — № 4–5 (41–42). — С. 18–31.
- Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К.: Довіра, 2008. — С. 198—215.
- Лаврухин Николай Васильевич (рос.)
- Лаврухін Микола Васильович. Некролог // Голос України. — 1994. — № 178 (928). — 20 вересня. — С. 2.
- Умер Николай Лаврухин // Киевские ведомости. — 1994. — № 178 (502). — 20 сентября. — С. 2. (рос.)