Згурський Валентин Арсентійович

Згу́рський Валенти́н Арсе́нтійович (нар. 9 лютого 1927(19270209), Бірзула, Молдавська АСРР, Українська СРР, СРСР, нині Одеської області — 24 жовтня 2014, Київ) — український радянський партійний і державний діяч, науковець, голова виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів у 1979–1990 роках. Член ЦК КПУ в 1981–1990 роках. Герой Соціалістичної Праці (1981). Доктор економічних наук (1979), професор (1983). Академік Академії екологічних наук України (1993). Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань.

Валентин Арсентійович Згурський
Валентин Арсентійович Згурський
Голова виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів
1 листопада 1979 — 17 січня 1990
Попередник: Володимир Гусєв
Спадкоємець: Микола Лаврухін
 
Народження: 9 лютого 1927(1927-02-09)
Бірзула, Молдавська АСРР, Українська СРР, СРСР
Смерть: 24 жовтня 2014(2014-10-24) (87 років)
Київ, Україна
Поховання: Байкове кладовище
Країна:  СРСР →  Україна
Освіта: Київський політехнічний інститут
Ступінь: доктор економічних наук
Партія: КПРС
Автограф:
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в м. Бірзулі, Молдавська АСРР, Українська СРР, СРСР (нині Подільськ, Одеська область, Україна). Закінчив Київський залізничний технікум, Київський політехнічний інститут (1954). За фахом — інженер-електрик.

Під час Другої світової війни працював з 1941 року робітником радгоспу, з 1942 року — робітником дистанції Казанської залізниці, у 1943–1944 роках — робітник оперативної військово-відновлювальної групи на фронті. З 1944 року — електромеханік, старший електромеханік, інженер зв'язку дистанції Вінницької і Південно-Західної залізниць.

1946 року вступив у ВКП(б).

З 1954 року — інженер, старший інженер, головний енергетик, головний механік, заступник головного інженера, головний інженер, директор Київського заводу «Радіоприлад»

У 1973–1979 роках — генеральний директор Виробничого об'єднання імені С. Корольова.

У 1979–1990 роках — голова Київського міськвиконкому, а також голова Ради керівників столиць союзних республік, Москви та Ленінграду. За часів його керівництва Києвом були забудовані Оболонь і Вигурівщина-Троєщина.

Могила сім'ї Згурських на Байковому кладовищі

Від 1986 року — член оперативної комісії уряду України з ліквідації аварії на ЧАЕС, голова оперативної групи з ліквідації наслідків аварії у Києві.

Депутат Верховної Ради СРСР (1979–1989).

Доктор економічних наук, професор. Академік Академії екологічних наук України (1993). Автор 13 винаходів, 5 монографій і понад 100 друкованих праць.

Мав трьох синів-військових, один з яких, Андрій, загинув у 2003 році в автокатастрофі.

В останні роки хворів, пережив два інсульти. Помер 24 жовтня 2014 року від інфаркту. Похований на Байковому кладовищі поряд з сином Андрієм та дружиною Вірою Семенівною.

Відзнаки і нагороди

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.