Лайош Сюч
Лайош Сюч (угор. Szűcs Lajos; нар. 10 грудня 1943 Апатин, Угорщина — пом. 12 липня 2020, Будапешт, Угорщина[1]) — угорський футболіст та футбольний тренер. Чемпіон Літніх Олімпійських ігор 1968 року, срібний призер Літніх Олімпійських ігор 1972 року в складі збірної Угорщини[2].
Лайош Сюч | ||||||||||||||||||||||||||
Лайош Сюч (28 липня 2011 року) | ||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Лайош Сюч | |||||||||||||||||||||||||
Народження | 10 грудня 1943 | |||||||||||||||||||||||||
Апатин, Угорщина | ||||||||||||||||||||||||||
Смерть | 12 липня 2020 (76 років) | |||||||||||||||||||||||||
Будапешт, Угорщина | ||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 179 см | |||||||||||||||||||||||||
Вага | 74 кг | |||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Угорщина | |||||||||||||||||||||||||
Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||
1957—1962 | «Уйпешт Доща» | |||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||
Роки | Збірна | Ігри (голи) | ||||||||||||||||||||||||
1967—1973 | Угорщина | 37 (2) | ||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||
Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||||||||||
1980—1995 | «Ференцварош» | |||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||
Клубна кар'єра
Вихованець клубу «Уйпешт Дожа», почав у ньому свою футбольну кар'єру в молодіжній команді, де грав з 1957 по 1962 роки. У вищому дивізіоні чемпіонату Угорщини дебютував в 1963 році в складі клубу «Дорогі Баньяш», за який виступав до 1966 року, провів 67 матчів та відзначився 7 голами.
З 1966 по 1969 роки Лайош Сюч виступає за «Ференцварош» з Будапешта, за який зіграв 102 матчі та відзначився 7 голами. На ці роки припадає найуспішніший період його кар'єри. У складі «Ференцвароша» двічі поспіль (1967, 1968) стає чемпіоном Угорщини, в вересні 1968 року грає в фіналі Кубку ярмарків, де «Ференцварош» у двоматчевому протистоянні поступається англійському «Лідс Юнайтед». За підсумками сезону 1968 року названий футболістом року в Угорщині.
У 1970 році Лайош Сюч перейшов до будапештського клубу «Гонвед», в якому за сім років зіграв 180 матчів, відзначився 18 голами. За підсумками сезону 1971 року Сюч вдруге став футболістом року в Угорщині.
З 1977 по 1980 роки грає за «Вашаш Іззо» (Будапешт), за який провів 34 матчі. Кар'єру гравця закінчив 1982 році в клубі «Хевіз» з однойменного міста.
Кар'єра в збірній
Національна збірна
У національній збірній Угорщини Лайош Сюч дебютував 23 квітня 1967 року в Будапешті в товариському матчі проти збірної Югославії, який угорці виграли з рахунком 1:0.
Перший свій м'яч за збірну Лайош забив 22 жовтня 1969 року в домашньому матчі проти збірної Чехословаччини в рамках відбіркового турніру чемпіонату світу з футболу 1970 року. А всього Лайош Сюч зіграв за збірну 37 матчів, в яких відзначився двома голами.
У 1972 році брав участь у чемпіонаті Європи, на якому збірна Угорщини посіла четверте місце. На чемпіонаті Сюч зіграв в одному матчі — в поєдинку за третє місце проти збірної Бельгії, в якому вийшов на заміну після перерви. Матч збірна Угорщини програла 1:2, й таким чином зайняла четверте місце.
Останній свій матч за збірну зіграв удома в Будапешті 13 червня 1973 року проти збірної Швеції в рамках відбіркового турніру чемпіонату світу 1974 року. Матч закінчився внічию 3:3.
Олімпійська збірна
Лайош Сюч двічі брав участь в олімпійських футбольних турнірах. У 1968 році на Олімпійських іграх у Мехіко у складі збірної Угорщини завоював золоті медалі, причому забив 4 м'ячі та визнаний найкращим гравцем олімпійського турніру[3].
Після яскравого виступу на Олімпіаді в Мехіко Сюч запрошений взяти участь в матчі збірна Бразилії - збірна зірок світу, який відбувся в Ріо-де-Жанейро на стадіоні «Маракана». Окрім нього, Угорщину в складі збірної зірок представляли також Деже Новак, Флоріан Альберт і Янош Фаркаш. Бразилія перемогла 2:1, єдиним голом збірної зірок відзначився Альберт[3].
У 1972 році на Олімпіаді в Мюнхені Лайош Сюч завоював срібні медалі. У фіналі збірна Угорщини поступилася збірній Польщі з рахунком 1:2.
Всього за олімпійську збірну Угорщини Сюч на двох Олімпіадах зіграв 11 матчів і забив 4 м'ячі.
Кар'єра в збірній
У 1981 році Лайош Сюч закінчив Будапештський технікум фізичної культури і отримав диплом тренера. До 1995 року працював в клубі «Ференцварош» тренером з фізпідготовки, тренером юнацької та молодіжної команд, тренером-консультантом[3].
Досягнення
Командні
- Чемпіонат Угорщини
- Чемпіон (2): 1967, 1968
- Кубок ярмарків
- Фіналіст (1): 1967/68
Звання, нагороди
- Футболіст року в Угорщині (2): 1968, 1971
- Хрест Ордена за заслуги перед Угорської республікою — 1995
Сім'я
З 1969 року Лайош Сюч був одружений з актрисою Ільдіко Печі[4]. Син Чаба Сюч (1971 року народження) — тенісист, тренер[5]. Невістка Чилла Партош — художник по костюмах, хореограф[6]. Онук Чаба Сюч (1998 рік народження)[6].
Примітки
- Elhunyt Szűcs Lajos // офіційний сайт Угорської футбольної федерації
- Lajos Szűcs Biography and Statistics. Sports Reference. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
- Szűcs Lajos: 69 (угор.)
- Ildikó Pécsi на IMDB (англ.)
- Pécsi Ildikó (угор.)
- A két Édesanya (угор.)
Посилання
- Лайош Сюч на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Лайош Сюч на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
- Лайош Сюч на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
- Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu
- Профіль гравця на сайті worldfootball.net
- Профіль гравця на сайті eu-football.info
- Профіль на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Біографія на сайті olympedia.org
- Біографія на сайті magyarfutball.hu (угор.)
- Ki kicsoda a magyar sportéletben?, III. kötet (S-Z). Szekszárd, Babits Kiadó, 1995, 181. o., ISBN 963-495-014-0 (угор.)
- Rejtő László-Lukács László-Szepesi György: Felejthetetlen 90 percek (Sportkiadó, 1977) ISBN 963-253-501-4 (угор.)
- Rózsaligeti László: Magyar olimpiai lexikon. Budapest: Datus. 2000. ISBN 963-00-5577-5 (угор.)
- Bocsák Miklós: Hogyan élnek olimpiai bajnokaink? (Budapest, 1998) (угор.)