Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна
Литвине́нко-Во́льгемут Марі́я Іва́нівна (по чоловікові — Во́льгемут) (за уточненими даними 1 (13) лютого 1892, Київ — 3 квітня 1966, Київ) — радянська (українська) оперна співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог, народна артистка УРСР, народна артистка СРСР (1936). Учениця Марії Алексєєвої-Юневич.
Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна | |
---|---|
| |
Марія Литвиненко-Вольгемут, 1936 р. | |
Основна інформація | |
Дата народження | 1 лютого 1892 |
Місце народження | Київ |
Дата смерті | 3 квітня 1966 (74 роки) |
Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | |
Роки активності | з 1912 |
Громадянство | Російська імперія → СРСР |
Професії | оперна співачка, музична педагогиня, акторка, співачка |
Освіта | Київське музичне училище |
Праця в операх | опери Вінниці, Києва, Санкт-Петербурга, Харкова |
Співацький голос | сопрано |
Нагороди | |
Файли у Вікісховищі |
Життєпис
У 1912 р. закінчила Київське музичне училище за класом співу; дебютувала в українській трупі М. К. Садовського. У 1915 р. одружилася з Григорієм Вольгемутом, театральним адміністратором[1]. Виступала в оперних театрах Петрограда (1914—1916), в Київському оперному театрі «Музична драма» (1919), в оперних театрах Вінниці (1919—1922), Харкова (1923—1935) і знову Києва (1935—1953). Мала сильний чистий голос, високорозвинену вокальну техніку. Її репертуар містив понад 70 оперних партій. Створила яскраві зразки, позначені національним колоритом: Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Панночка, Наталка, Настя («Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» Лисенка), «Катерина» Аркаса, українські народні пісні. Виконувала партії класичного репертуару.
В роки Вітчизняної війни М.І.Литвиненко-Вольгемут евакуювалась разом з театром до Уфи, а потім до Іркутська. Там вона напружено працювала над новим оперним репертуаром, сповнюючи кожну свою партію глибоким змістом. Вона часто виступала в госпіталях перед пораненими, виїздила на фронти у складі концертних бригад. Бійці добре знали ім'я Литвиненко-Вольгемут і захоплено зустрічали артистку.https://shron1.chtyvo.org.ua/Stebun_Illia_Isaakovych/Mariia_Ivanivna_Lytvynenko-Volhemut.pdf?PHPSESSID=pohu2td1gh2m8p8pcmean9noc1
З 1944 р. — професор Київської консерваторії. Відзначена Державною премією СРСР (1946), орденами.
Проживала у м. Києві за адресою вул. Пушкінська, 20-а. Померла 3 квітня 1966 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі (надгробок — граніт; скульптор О. П. Олійник; встановлений у 1971 році)[2].
Фільмографія
Знялась в ролі Одарки у фільмі Василя Лапокниша «Запорожець за Дунаєм» (1953). У цьому образі її й виліпив Іван Кавалерідзе (1949).
Примітки
- Я встигла зіграти все, що хотіла.
- Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Джерела та література
- О.М Немкович. Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 174. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Т. О. Швачко. Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Література
- Савинов Б. М. І. Литвиненко-Вольгемут. Народна артистка СРСР. К., 1946.
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.181-182
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1987. — С.368;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.433;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.769;
- Видатні діячі України минулих століть. К., 2001. — С.222-223;
- Жінки України. К., 2001. — С.253-254.
Посилання
- Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 139-142.
- Марія Литвиненко-Вольгемут на сайті «Українська пісня»