Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна

Литвине́нко-Во́льгемут Марі́я Іва́нівна (по чоловікові — Во́льгемут) (за уточненими даними 1 (13) лютого 1892, Київ — 3 квітня 1966, Київ) — радянська (українська) оперна співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог, народна артистка УРСР, народна артистка СРСР (1936). Учениця Марії Алексєєвої-Юневич.

Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна
Зображення
Марія Литвиненко-Вольгемут, 1936 р.
Основна інформація
Дата народження 1 лютого 1892(1892-02-01)
Місце народження Київ
Дата смерті 3 квітня 1966(1966-04-03) (74 роки)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання
Байкове кладовище : 
Роки активності з 1912
Громадянство Російська імперія →  СРСР
Професії оперна співачка, музична педагогиня, акторка, співачка
Освіта Київське музичне училище
Праця в операх опери Вінниці, Києва, Санкт-Петербурга, Харкова
Співацький голос сопрано
Нагороди
 Файли у Вікісховищі

Життєпис
Марія Литвиненко-Вольгемут, 1912

У 1912 р. закінчила Київське музичне училище за класом співу; дебютувала в українській трупі М. К. Садовського. У 1915 р. одружилася з Григорієм Вольгемутом, театральним адміністратором[1]. Виступала в оперних театрах Петрограда (1914—1916), в Київському оперному театрі «Музична драма» (1919), в оперних театрах Вінниці (1919—1922), Харкова (1923—1935) і знову Києва (1935—1953). Мала сильний чистий голос, високорозвинену вокальну техніку. Її репертуар містив понад 70 оперних партій. Створила яскраві зразки, позначені національним колоритом: Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Панночка, Наталка, Настя («Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» Лисенка), «Катерина» Аркаса, українські народні пісні. Виконувала партії класичного репертуару.

В роки Вітчизняної війни М.І.Литвиненко-Вольгемут евакуювалась разом з театром до Уфи, а потім до Іркутська. Там вона напружено працювала над новим оперним репертуаром, сповнюючи кожну свою партію глибоким змістом. Вона часто виступала в госпіталях перед пораненими, виїздила на фронти у складі концертних бригад. Бійці добре знали ім'я Литвиненко-Вольгемут і захоплено зустрічали артистку.https://shron1.chtyvo.org.ua/Stebun_Illia_Isaakovych/Mariia_Ivanivna_Lytvynenko-Volhemut.pdf?PHPSESSID=pohu2td1gh2m8p8pcmean9noc1

З 1944 р. — професор Київської консерваторії. Відзначена Державною премією СРСР (1946), орденами.

Надгробок Марії Литвиненко-Вольгемут

Проживала у м. Києві за адресою вул. Пушкінська, 20-а. Померла 3 квітня 1966 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі (надгробок — граніт; скульптор О. П. Олійник; встановлений у 1971 році)[2].

Фільмографія

Знялась в ролі Одарки у фільмі Василя Лапокниша «Запорожець за Дунаєм» (1953). У цьому образі її й виліпив Іван Кавалерідзе (1949).

Примітки
  1. Я встигла зіграти все, що хотіла.
  2. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.

Джерела та література

Література
  • Савинов Б. М. І. Литвиненко-Вольгемут. Народна артистка СРСР. К., 1946.
  • Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.181-182
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1987. — С.368;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.433;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.769;
  • Видатні діячі України минулих століть. К., 2001. — С.222-223;
  • Жінки України. К., 2001. — С.253-254.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.