Ленінськ-Кузнецький

Ленінськ-Кузнецький (рос. Ленинск-Кузнецкий) — місто (з 1925, раніше, в 1922—1925 рр. Ле́ніно, в 1763—1922 рр. Кольчу́гіно) в Росії, адміністративний центр Ленінськ-Кузнецького району Кемеровської області, центр Ленінськ-Кузнецького міського округу. За даними перепису 2016 року населення складало 97 666 осіб.

місто Ленінськ-Кузнецький
рос. Ленинск-Кузнецкий
Герб Прапор
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Кемеровська область
Міський округ Ленінськ-Кузнецький міський округ
Код ЗКАТУ: 32 419
Код ЗКТМО: 32719000001
Основні дані
Час заснування 1763 рік
Попередні назви: сел. Кольчугіно,
сел. Леніно
Перша згадка: 1763 рік
Статус 1925
Населення 97 666 осіб (2016)
Площа 128 км²
Густота населення 763,02  осіб/км²
Поштові індекси 652500
Телефонний код +7 38456
Географічні координати: 54°39′00″ пн. ш. 86°10′00″ сх. д.
Часовий пояс UTC+7
Висота над рівнем моря 230 м
День міста 12 червня
Катойконіми ле́нінськ-кузнеча́ни,

ле́нінськ-кузнеча́нин,
ле́нинськ-кузнеча́нка;
(ленінськкузнеча́ни,
ленінськкузнеча́нин,
ленінськкузнеча́нка)

Влада
Вебсторінка leninsk-kuz.ru
Міський голова Телегін В'ячеслав Миколайович
Мапа

Ленінськ-Кузнецький

 Ленінськ-Кузнецький у Вікісховищі

Основне багатство міста — вугілля, запаси якого обчислюються мільярдами тонн.

Розпорядженням Уряду РФ від 29.07.2014 N 1398-р (ред. Від 13.05.2016) «Об утверждении перечня моногородов», включений в список мономіст Російської Федерації з ризиком погіршення соціально-економічного становища.[1]

Етимологія

Назва «Кольчугіно», яке використовувалося в дореволюційні роки відбувалося від роду діяльності засновника села.

Місто Ленінськ-Кузнецький — перший населений пункт у світі, названий на честь В. І. Леніна, ще за його життя. При отриманні статусу міста 1925 року до назви «Леніно» (Ленінськ) була додана друга частина назви — «Кузнецький», оскільки в цей же час біля Омська був дан статус міста селищу Ленінськ, і щоб не виникало плутанини, йому було дано назву місто Ленінськ-Омський. Через 5 років Ленінськ-Омський був включений до складу Омська, а Ленінськ-Кузнецький залишився, на той момент часу, єдиним містом Ленінським в СРСР, так що приставка «Кузнецький» виявилася вже зайвою. Приставку в назві міста прибирати не стали.

Фізико-географічна характеристика

Географія

Місто Ленінськ-Кузнецький знаходиться в західній частині Кемеровської області, у центрі Кузнецької улоговини, на перехресті «семи доріг» між Алтайським краєм, Новосибірської областю та Красноярським краєм. Місто розташоване на річці Іні (притока Обі), в 70 км на південь від Кемерово. Займає територію понад 12,5 тис. га.

Часовий пояс

Місто Ленінськ-Кузнецький, як і вся Кемеровська область, знаходиться в часовому поясі Красноярський час. Зсув відносно UTC складає+7:00. Щодо московського часу часовий пояс має постійний зсув +4 години і позначається в Росії як MSK+4.

14 вересня 2009 року урядом Російської Федерації було прийнято постанову про застосування на території Кемеровської області часу п'ятого часового поясу — Омського часу[2][3]. Перехід на новий часовий пояс в області стався 2010 року, коли в Росії здійснювався плановий перехід на літній час. В результаті різниця в часі між Ленінськ-Кузнецьким і Москвою скоротилася з чотирьох до трьох годин.

1 липня 2014 Держдума прийняла постанову про застосування на території Кемеровської області часу шостого часового поясу — Красноярського часу при плановому переході на зимовий час. В результаті різниця в часі між Ленінському-Кузнецьким і Москвою знову збільшилася з трьох до чотирьох годин[4].

Екологічна ситуація

Екологічна ситуація в місті досить складна, так як місто опалюється за рахунок вугільних котелень. Грає свою роль в екології і сам видобуток вугілля, на підроблених ґрунтах будувати досить складно. Єдина велика річка в межах міста — Іня — дуже забруднена, вода має багато домішок за рахунок скидів води з Бєловської ДРЕС і залишків токсичних речовин нині закритого КСК.

Місто забезпечене сировиною для виробництва цегли: є родовища будівельних пісків, глин, вапняків.

Історія

Перша згадка про заїмці Кольчугіно Коливанської губернії відноситься до 1763 року. Тоді це був населений пункт, що нічим не відрізнявся від буль-якого села. Однак згодом з'ясовується, що Кольчугіно знаходиться у самого ложа вугленосних пластів, що потім зіграє чималу роль у розвитку села.

1883 року в Кольчугіно відкривають шахту «Успех», після чого село стає вугледобувної столицею Алтайського округу.

У січні 1913 року Кольчугінський рудник переходить під управління акціонерного товариства Кузнецьких Кам'яновугільних Копалень — Копікуз.

1914 року в місті з'являються вокзал і будинок керуючого Кольчугінським рудником — перша кам'яна двоповерхова будівля в місті.

У березні-квітні 1919 року відбулося Кольчугінське повстання, яке сильно послабило тил Білої Армії.

10 липня 1922 року місто перейменовано в Леніно. В цей же час Кузнецький і Щегловський повіти Західно-Сибірського краю були перетворені в Кузнецький (Ленінський) округ з центром в селі Леніно. Округ проіснував до 1939 року, після чого центром цієї території стало місто Щегловськ (нині — Кемерово).

З 6 червня 1925 року — місто Ленінськ-Кузнецький.

Під час німецько-радянської війни в місто з європейської частини країни було евакуйовано багато заводів.

1972 року в місті був побудований унікальний для світового спорту Палац спортивної гімнастики, який підготував безліч радянських і російських гімнастів.

1989 року, внаслідок усунення поділу міста на Жовтневий і Кольчугінський райони, зі складу міста виведено окреме місто Полисаєво.

У 1990-ті роки місто переживало досить суперечливий час — з одного боку, міська футбольна команда «Заря» грає з московським клубом «Динамо», будується одна з найбільших лікарень в країні; з іншого боку — несприятливе демографічне становище, загострення кримінальної ситуації, закриваються шахти і заводи.

Демографія

Станом на 1 січня 2016 року за чисельністю населення місто перебувало на 178 місці серед міст Російської Федерації[5].

З початку ХХ століття населення міста зростало у міру зростання промисловості. З кінця 1980-х років населення міста постійно зменшується. У 1990-х роках з підпорядкування Ленінськ-Кузнецького було виділено місто Полисаєво, що також негативно позначилося на демографії міста. Наприкінці першого десятиліття ХХI століття демографічна ситуація в місті почала поступово стабілізуватися.

Символіка
Герб

Герб міста Ленінськ-Кузнецького являє собою геральдичний щит французької форми червоного і зеленого кольорів.

Вугілля з вихідними від нього променями сяйва — символ життя і тепла, що виділяється при його згоранні.

Молот і кайло доповнюють символіку міста Ленінськ-Кузнецького, де крім вугільної промисловості розвинене машинобудування, металообробка, хімічне виробництво.

Прапор міста Ленінськ-Кузнецький

Блакитна смуга, облямована сріблом, символізує річку Іня, притоку Обі, на якій розташоване місто Ленінськ-Кузнецький.

Прапор

Прапор розроблений на основі герба, який мовою символів і алегорій відображає природні та економічні особливості міста Ленінськ-Кузнецького.

Гімн

Гімном міста є пісня «Город горняков» (Місто гірників). Музика І. Другова на вірші Н. Попова.

Адміністративний устрій

Забудова і заселення міста відбувалися хаотично: шахта — селище. У 1980-х роках була спроба ввести в місті районний поділ, були утворені два райони: Кольчугінський і Жовтневий. Жовтневий район був створений на базі робочого селища Полисаєво. Незабаром райони були скасовані. Полисаєво став містом. 1994 року був розроблений генеральний план розвитку міста. Місто ділиться на кілька районів:

  • північна частина — промзона
  • північно-східна — житлові мікрорайони (1-й, 2-й, 3-й, 4-й, 7-й), Лапшіновка, сел. Будівельний, Лісове містечко - вільні безвугільні землі
  • південно-східна — сел. Дачний
  • центральний район — на правому березі Іні (ККД Лазурний, Воєнка, Ластівка, Центр), на півночі межує з Журінською балкою (Мурав'ї), на сході обмежений залізницею
  • південний форпост — зрощення міст Ленінськ-Кузнецького і Полисаєво (район Кірзавод)
  • на південно-заході — селища шахти «7 Ноября», «Комсомолець» (Сімка, Комсомолка), Телецентр, район Закамишанской лікарні
  • на заході — шахтарські робітничі селища — четверта і десята дільниці.

Культура

В місті є кінотеатр «Побєда»[6], що був відкритий 1938 року (перший звуковий кінотеатр). 2002 року в ньому був проведений капітальний ремонт і встановлена звукова система Dolby Digital Surround EX. 2008 року кінотеатр «Побєда» став розважальним центром. Наразі РЦ «Побєда» — це кінозал на 230 місць, боулінг-центр, більярдний клуб, кафе. Місцезнаходження: площа Перемоги (Центральний район).

Кіноцентр «Кіногалактика» — це сучасний тризальний кіноцентр, що поєднує в собі все краще і передове, що є сьогодні в індустрії кіно в світі. Кіноцентр відкрився 14 лютого 2013 року в торгово-розважальному комплексі «Фабрика». В ньому є 3 кінозали: прем'єрний зал № 1, розрахований на 150 місць, другий зал — на 77 місць, третій — 80 місць. Кінотеатр пропонує глядачам широкий вибір фільмів в зручний час: наявність декількох залів дозволяє демонструвати кілька фільмів, на будь-який смак, з мінімальною перервою між сеансами, а щочетверга в репертуарі — нові прем'єри російського кінопрокату.

БК ім. Ярославського — культурний центр, оформлений в стилі грецького акрополю. Кінозал, концертний зал, танцпол, гуртки і секції.

Центральний Палац культури[7] розташований в центральній частині міста між зупинками «площа Перемоги» і «ЦЕММ». Одне з найстаріших закладів культури в місті. Є концертний зал, ряд творчих колективів, гуртки і секції.

В місті є власний телеканал «ТНТ-Ленинск ТВ»(рос.).

Культурні установи міста:

Центральний Палац Культури
  • Палац культури ім. Ярославського
  • Палац культури ім. Леніна
  • Центральний Палац культури
  • Будинок культури «Строитель» (рос.)
  • Будинок культури «Никитинский» (рос.)
  • Краєзнавчий музей
  • Виставковий зал, тераріум
  • Централізована бібліотечна система ім. Крупської
  • Дитяча художня школа № 4
  • Дитяча музична школа № 12
  • Дитяча школа мистецтв № 18.

Визначні місця та пам'ятки
Монумент на початку вулиці Ломоносова на пл. Перемоги в Ленінську-Кузнецькому
Каплиця пам'яті загиблих шахтарів
Меморіал жертвам аварії на Чорнобильській АЕС
Пам'ятник шахтарям-журінцам, загиблим в роки ВВВ
Фонтан в районі шахти Рубана
Пл. Урочистостей ім. В.П.Мазикіна

Основні визначні пам'ятки зосереджені в центральній частині міста. Серед них варто відзначити Кінотеатр «Побєда» 1938 зведення, бюст двічі Героя СРСР А. П. Шиліна, обеліск в сквері Березневого Повстання і єдина в місті пішохідна вулиця — вул. Ломоносова. В районі ЦПК є пам'ятник жертв аварії на Чорнобильській АЕС. В місті є кілька пам'ятників жертвам німецько-радянської війни:

  • в районі шахти ім. Кірова
  • в районі КДК.
  • на самому початку вулиці Ломоносова, на площі Перемоги. Композицію утворюють гармата, вічний вогонь, орден Великої Вітчизняної війни та монумент
  • в районі шахти ім. Рубана

Функціонують фонтани:

  • на Площі Перемоги. Світло-музичний
  • 2 фонтани в районі шахти Рубана
  • фонтан на площі шахти Кірова
  • біля «Горэлектросеть» (рос.)
  • фонтан на площі біля Палацу спортивної гімнастики

Так само були фонтани у БК ім. Ярославського і в парку ім. Горького.

Основні площі міста — Площа Перемоги, площа біля БК ім. Ярославського, площа у шахти ім. Кірова, площа перед Палацом спортивної гімнастики і міська Площа урочистостей ім. В. П. Мазикін. Між вул. Пушкіна і пр. Кірова в районі БК ім. Ярославського проходить Алея Шахтарської Слави. Була відкрита в 2002 році з нагоди проведення в місті обласного Дня Шахтаря. 2008 року з нагоди видобутку 1 мільярд тонн вугілля на Ленінському (Кольчугінськом) руднику була відремонтована. Встановлена стела з нагоди даної події, а також міська дошка пошани. Раніше в місті було три пам'ятника В. І. Леніну, проте з часом залишився один, біля будівлі суду.

Монумент 1 млрд. т. вугілля Кольчугінського рудника

Архітектура

У центральній частині присутні будинки в стилі сталінського ампіру. Саме там розташовуються основні культурні точки міста, наприклад, Краєзнавчий музей.

У південній частині міста переважає приватна дерев'яна забудова.

У південно-західній частині (виїзд в напрямку Новосибірська) є вулиці з двоповерховими багатоквартирними будинками, побудованими з якісного круглого, завжди дефіцитного для Кузбасу, лісу.

У районі «Ласточки», автовокзалу та Палацу спортивної гімнастики переважають хрущовки. Однак в районі заводу «Кузбассэлемент» також присутні 2-х і 3-х поверхові будинки сталінської епохи.

У північно-східній частині міста переважає приватна забудова. На півночі, в 1, 2, 3, 4 і 7-му мікрорайонах, ведеться основне будівництво, будинки там здебільшого 9-поверхові. У Лісовому Містечку знаходяться котеджні селища.

Економіка

Промисловість

Життя міста забезпечують підприємства різних галузей промисловості: вугільної, машинобудування, хімічної, будівельних матеріалів, харчової.

Вугільна промисловість є основним видом економічної діяльності, провідною галуззю на території міста і займає більше 77% в загальному обсязі продукції, що випускається. В даний час видобуток вугілля ведеться на 4 шахтах, що входять до складу філії ВАТ «СУЕК-Кузбас» в м. Ленінськ-Кузнецькому: ВАТ «Шахта ім. С. М. Кірова», ВАТ «Шахта ім. 7 Ноября», ВАТ «Шахта "Комсомолець"», ВАТ «Шахта ім. А. Д. Рубана». Обсяг видобутку становить понад 10,0 млн тонн на рік.

Другий основний вид економічної діяльності — обробні виробництва (в загальному обсязі продукції, що випускається складає 16,7%), представлений такими галузями, як машинобудування, виробництво будівельних матеріалів, хімічна, а також харчова і легка промисловість.

Виробництво харчових продуктів представлено підприємствами: ВАТ «Ленінськ-Кузнецький хлібокомбінат», ТОВ «Серп Плюс», ТОВ «ВКФ Астеріас», ІП Галле, ТОВ ВТФ «Дінас», ТОВ «Зерх Плюс», ТОВ «Злаки» тощо. Провідне місце займає ВАТ «Ленінськ-Кузнецький хлібокомбінат». Підприємство в даний час випускає найширший асортимент продукції: 29 найменувань хліба, 21 хлібобулочний виріб, більше 100 найменувань кондитерських виробів. Планується і подальше розширення асортименту.

Текстильне і швацьке виробництво представлено підприємствами: ТОВ «Сіб-стиль», ТОВ «Сібтекс», ТОВ Ательє «Лада», ТОВ Ательє «Силует», ТОВ Ательє «Фантазія». Виробництвом шкіри, виробів зі шкіри та виробництвом взуття займається ЗАТ «Ленінськ-обувь». Оброблення деревини та виробництво виробів з дерева представлено ТОВ «Сіблєс».

Целюлозно-паперове виробництво, видавнича та поліграфічна діяльність — ВАТ «Ленінськ-Кузнецька типографія», видавництвами газет «Ленинск ТВ», «Городская газета», «Ассорти», «Лично в руки».

Виробництво коксу представлено єдиним підприємством ТОВ «Завод напівкоксування».

Хімічне виробництво представлено підприємствами ТОВ ТД «Полифлок», ЗАТ «КАРБО-ЦАКК».

Виробництво інших неметалевих мінеральних продуктів — ТОВ «Ленінськ-Кузнецький завод будівельних матеріалів», ТОВ «Економний дім».

Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів представлено Заводом будівельних металоконструкцій ВАТ «РЖДстрой», ТОВ «Метакон», ТОВ «Пригаз»,. Виробництво машин та устаткування — ТОВ «Завод Красний Октябрь», ВАТ «Завод шахтного пожежного обладнання», ТОВ «Сиб-Дамель-Новомаг», ТОВ «Спецналадка», ТОВ «Кольчугінська хімічна компанія», ТОВ «СибТ», ТОВ "ПКФ «Риф»і займає 32,3% від обсягу оброблювальних виробництв.

Загальний обсяг промислового виробництва в місті за 2013 рік - 29 млрд рублів, єдине місто в області, що складає інтенсивне промислове зростання.

Будівництво

2012 року було введено 29007 м² житла і частка індивідуальної забудови в загальному введенні житлових будинків збільшилася на 15,8%. Введення житла в розрахунку на 1 особу склало 0,28 м².

Транспорт

Міський транспорт представлений тролейбусами, маршрутними таксі та автобусами, а також таксі від приватних компаній. Транспортна мережа міста налічує три тролейбусні маршрути, дванадцять маршрутів автобусів міського сполучення, три з яких ходять по місту Полисаєво, і двадцять сім приміських маршрутів, вісімнадцять маршрутів маршрутного таксі, десять з яких є приміськими. Крім цього п'ять автобусних і шість таксомоторних маршрутів є спільними для Ленінська-Кузнецького і Полисаєво.

Залізничне сполучення представлено тільки рідкісними поїздами далекого прямування: раз на добу Кисловодськ—Новокузнецьк і раз в два дні Новокузнецьк—Томськ. Приміського руху немає.

Місто стоїть на перетині найважливіших автомобільних доріг між містами Західного Сибіру (Новосибірськ, Кемерово, Новокузнецьк, Томськ). У центрі міста знаходиться автовокзал, відкритий 1968 року.

Сьогодні Ленінськ-Кузнецький автовокзал є одним з найбільших вокзалів в області. Кожен день від автовокзалу відправляється від двох до трьох тисяч пасажирів. Пасажирські перевезення здійснюються як по території Кемеровської області, так і за її межі. За добу автовокзал обслуговує понад півтори сотні рейсів по сорока міжміським та приміським маршрутам, переважно у напрямку до міста Кузбасу, Алтайського Краю, Новосибірської і Томської областей.

За радянських часів в місті діяв аеродром місцевих авіаліній.

Освіта

Дві філії вищих навчальних закладів:

  • Томський державний архітектурно-будівельний університет;
  • Томський державний університет систем управління та радіоелектроніки (філія закрита з 1 липня 2010 року).

Одне представництво:

  • Кемеровський технологічний інститут харчової промисловості.

Чотири установи середньої професійної освіти:

  • Ленінськ-Кузнецький гірничотехнічний технікум
    ДОЗ СПО «Ленінськ-Кузнецький гірничотехнічний коледж»;
  • «Кемеровський обласний медичний коледж», Ленінськ-Кузнецька філія;
  • ДОЗ «Ленінськ-Кузнецьке училище олімпійського резерву»;
  • Філія Кемеровського професійного-технічного коледжу.

Три заклади початкової професійної освіти:

  • ДПОЗ «Ленінськ-Кузнецький політехнічний технікум» (колишнє ДОЗ «Професійне училище № 14» з 18.09.2014 приєднано до «Ленінськ-Кузнецький політехнічний технікум»);
  • ДБОЗ СПО «Ленінськ-Кузнецький технологічний технікум» (колишнє ДОЗ «Професійне училище № 17»);
  • ДОЗ «Професійне училище № 38» (приєднано до ДОЗ СПО ЛКГТТ).

Школи та дитячі будинки:

  • П'ятнадцять загальноосвітніх шкіл;
  • Дві гімназії (№ 12,18);
  • Один ліцей (№ 4);
  • Школа-інтернат спортивного профілю;
  • Одна корекційна школа № 6;
  • Три вечірні школи (№ 1,3,7);
  • Три дитячі будинки (дитячий будинок № 2, ліквідовано 01.01.2014);
  • Тридцять дошкільних освітніх установ.

Вісім установ додаткової освіти:

  • Палац творчості дітей та учнівської молоді;
  • Центр додаткової освіти;
  • Науково-методичний центр;
  • Центр психолого-медико-соціального супроводу;
  • СДЮСШОР зі спортивної гімнастики імені І. І. Маметьєва;
  • Дитячо-юнацька спортивна школа № 4;
  • Дитяча музична школа № 12;
  • Дитяча школа мистецтв № 18;
  • Дитяча художня школа № 4;
  • ЦБС ім. Крупської.

Релігія

Православ'я
  • Свято-Серафимо-Покровський монастир[8].

За даними 1852 року в тодішньому селі вже значилася дерев'яна церква першого покоління. Друга дерев'яна однопрестольна Покровська церква була побудована в 1859-1862 роках поляками, висланими сюди ще 1836 року.

1886 року будівлю було частково перебудовано. У 1930-і роки Покровську церкву закрили. Відновлено парафію 30 червня 1945 року. У вересні 1961 року Покровська церква була знов закрита, начиння перевезене в Вознесенську церкву м. Бєлова, а будівля зруйнована через перешкоди будівництву майстерень середньої школи № 13.

Будівництво нової кам'яної Покровської церкви безпосередньо пов'язано з утворенням Серафимо-Покровського монастиря за Указом архієпископа Новосибірського і Барнаульського Гедеона. 21 січня 1987 року було зареєстрована православна громада парафії Покровської церкви, настоятелем якої служив протоієрей Сергій Плаксін. Одночасно з будівництвом храму йшло формування монастирів. 11 жовтня 1989 року прийняли постриження п'ять православних парафіянок, кілька прийшли на послух.

Офіційно жіночий монастир на території парафії Покровської церкви був заснований з благословення Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і за Постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви від 3 квітня 1992 року, а також на підставі Указу Преосвященного єпископа Красноярського і Єнісейського Антонія від 4 квітня 1992 року. В основу статуту монастиря був покладений статут Серафимо-Дівєєвській обителі. Згідно зі статутом на весь день розписані правила поведінки черниць, починаючи з ранкового богослужіння о 4 годині 30 хвилин і закінчуючи вечірнім о 17 годині. За Указом Преосвященного єпископа Кемеровського і Новокузнецького Софронія від 30 жовтня 1994 року черниця Марія (Шнуровозова), колишня псаломщіца з Михайло-Архангельської церкви міста Новокузнецька указом Священного Синоду призначається настоятелькою монастиря і Покровської церкви.

1995 року в монастирі було 13 черниць і 3 інокині, готувалися до чернечого пострижу. З травня 2009 року настоятелька монастиря — черниця Нектарія (Сєдова), колись насельниця Чорноострівського монастиря.

  • Храм святих Новомучеників і Сповідників Російських[9]

Влітку 1994 року освятили місце під будівництво храму. Парафію відкрито 1995 року. Під храм перебудовано в 1995-1996 роках кам'яну одноповерхову будівлю колишнього клубу ОРСа. У будівлі надбудували цегляні стіни, прибудували вівтар, трапезну, звели дзвіницю і шатровий дах. Першим настоятелем храму був Сергій Анатолійович Плаксін, з 1997 року — Василь Гутович.

Святощами храму є ікона з мощами свв. прпп. Оптинських Старців, ікона з мощами св. прп. Феодора Санаксарського, зі зруйнованого храму ікона мчч. Кіріка і Іулітти, ікона вмч. і цілителя Пантелеймона.

У бібліотеці парафії є необхідна Православна література, відео та аудіо-касети. При необхідності вони надаються педагогам ВШ благочиння. В «Городская газета» є "Православна Сторінка". Тут відповідає на запитання читачів прот. Василь Гутович, також друкуються розповіді про православні свята, житія святих та інше. Перед Великими святами священики храму дають інтерв'ю журналістам місцевих телеканалів: «Ленинск TV», «Омикс». Значні події висвітлюються місцевим телебаченням і повідомляються в прес-службу єпархії.

Римсько-католицька церква

Представлена парафією «Святого Йосипа»[10]

Буддизм

Представлений місцевою організацією — буддійської громадою «Сукхаваті», що відноситься до централізованої релігійної організації «Буддійська традиційна сангха Росії».

Євангельські християни-баптисти

Представлені громадою близько 100 чоловік, в 1960-х роках доходила до 700 осіб. У місті діє молитовний будинок євангельських християн-баптистів міжнародного союзу церков ЄХБ. При домі молитви діють недільна школа, церковний хор.

Іслам

Представлений місцевою організацією «Мухаррам».

Євангельські християни-п'ятидесятники

Ленінськ-Кузнецький Християнський Центр : пастор Щеглов Павло Євгенович

Ленінськ-Кузнецький Християнський Центр — п'ятидесятницька церква міста, що динамічно розвивається і представлена громадою близько 100 осіб. Церкві належать 3 центра духовного відновлення для нарко- та алкозалежних громадян в містах Ленінськ-Кузнецький, Полисаєво і Бєлово; де залежні люди отримують свободу від наркотиків і алкоголю, починаючи нове життя. Щосуботи в місті працює місія «Нагодуй голодних», де бездомні отримують гарячу їжу і допомогу. В середині тижня для парафіян і новонавернених проводиться служіння «домашні групи», де парафіяни спілкуються в невимушеній обстановці, читають і розбирають Біблію, моляться за потреби людей.

Засоби масової інформації

Радіостанції

Через близького розташування Бєлова і Ленінськ-Кузнецького є можливість спільного прийому ефірного теле- та радіомовлення в двох цих містах. З 31.12.2015 радіомовлення ведеться виключно на FM-частотах (87,5 - 108 МГц)

2 радіостанції м. Бєлово Радіо «Омикс» — «Шансон» 91,3 ФМ і Радіо «Омикс» — «Авторадио» 107 ФМ мають регіональний статус, оскільки у них є ліцензії на ефірне мовлення і на м. Бєлово і на м. Ленінськ-Кузнецький. Аналогічний статус має телевізійний канал "радіотелевізійної компанія «Омикс».

Має ліцензію на мовлення на Ленінськ-Кузнецький і радіостанція «Серебряный дождь».

Решта ЗМІ м Бєлова, якщо ліцензій на мовлення на місто Ленінськ-Кузнецький в них немає, слід шукати на сторінці цього міста. Вказівка їх на цій сторінці суперечить закону. Планові радіочастоти тут не публікуються, тому що не відповідають змісту розділу — це ще не засоби масової інформації.

Частота,
МГц		Назва станціїПотужність
передавача, кВт		RDSМісце установки
передавача		Дата початку
мовлення
87.8Юмор FM0,5НіЛенінськ-Кузнецький03.08.2015
88.2Пионер FM | Радіо Ленінськ 1,0НіЛенінськ-Кузнецький17.10.2016
90.4Дорожное радио1,0НіЛенінськ-Кузнецький01.07.2015
91.3Радио Шансон | Радіо «Омикс»1,0НіБєлово01.12.2009
92.4Наше радио0,5НіЛенінськ-Кузнецька РТПС29.06.2016
97.6Серебряный дождь1,0НіБєлово07.10.2013
98.9Радио Рекорд1,0ЄЛенінськ-Кузнецький17.12.2009
99.3Хит FM | Ленинск FM 1,0НіЛенінськ-Кузнецький16.03.2015
102.1Радио Ваня1,0ЄГрамотєіно01.07.2013
103.8Радио России1,0НіЛенінськ-Кузнецька РТПС31.12.2015
106.1Правильное радио1,0ЄГрамотєіно03.01.2015
106.6DFM0,25ЄЛенінськ-Кузнецький01.04.2013
107.0Авторадио | Радіо «Омикс»1,0ЄБєлово12.04.2002
107.6Русское радио1,0НіЛенінськ-Кузнецький01.12.1996

Телебачення

У місті телебачення з'явилося 1962 року.

Найстаршим місцевим ЗМІ є телеканал радіотелевізійної компанія «Омикс», 1997, що здійснює телемовлення і на м. Ленінськ-Кузнецький. До сих пір залишається єдиним місцевим телеканалом, що має ліцензію на ефірне мовлення одночасно і на Бєлово і на Ленінськ-Кузнецький.

23.08.2013 почалося тестове мовлення першого мультиплексу цифрового телебачення в форматі DVB-T2; 07.05.2014 — тестове мовлення другого мультиплексу[11].

На аналогових телеканалах «ТНТ-Ленинск ТВ» і «Домашний-Ленинск ТВ» транслюються міські новини. У цифрових мультиплексах телеканали Перший, РенТВ, СТС, ТНТ і «Домашний» транслюються в оригінальних версіях без місцевих включень і реклами.

Ефірне аналогове телебачення

Частотний
канал		Назва
каналу		Потужність
передавача, кВт		Місце інсталяції
передавача		Дата початку
мовлення
8РТК «Омикс»1,0Бєлово12.04.1993
10Первый канал5,0Ленінськ-Кузнецька РТПС-
25НТВ5,0Ленінськ-Кузнецька РТПС-
27ТНТ | Ленинск ТВ 1,0Ленінськ-Кузнецький01.06.10
29Домашний | Ленинск ТВ 1,0Ленінськ-Кузнецький01.06.10
32Россия 1 | Філія ВГТРК (Росія Кузбас)20,0Ленінськ-Кузнецька РТПС-
35Россия 24 | Філія ВГТРК (Росія Кузбас)1,0Ленінськ-Кузнецька РТПС01.05.07
40СТС-Кузбасс5,0Бєлово-
47ТВ Центр2,0Ленінськ-Кузнецька РТПС01.05.12
49Пятый канал0,25Ленінськ-Кузнецька РТПС23.08.13
51РЕН ТВ1,0Ленінськ-Кузнецький-
56ТВ30,1Ленінськ-Кузнецька РТПС01.10.13
58СТС0,1Ленінськ-Кузнецька РТПС01.04.13

Цифрове телебачення

Перший мультиплекс цифрового телебачення Росії (РТРС-1) — 21 канал (474 МГц), 1 кВт, з 23.08.2013:

Другий мультиплекс цифрового телебачення Росії (РТРС-2) — 46 канал (674 МГц), 1 кВт, з 07.05.2014:

Номери вказують позиції цифрових телеканалів. Цифрове мовлення здійснює Ленінськ-Кузнецька РТПС.

Друковані ЗМІ

З 2008 р. в місті поширюється федеральний журнал про бізнес "СТАНДАРТ КАЧЕСТВА" (2010 року головним героєм номера став глава міста В'ячеслав Телегін).

Люди, що пов'язані з Ленінськ-Кузнецьким

У роки німецько-радянської війни в евакуації в місті перебували такі видатні діячі культури, як Андрій Павлович Петров і Ігор Володимирович Кваша.

Прототипом робочого в скульптурі В. Мухіної "Робітник і колгоспниця" був Сергій Володимирович Каснер, уродженець Ленінська-Кузнецького.

Марія Євгенівна Філатова, дворазова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики, також є уродженкою Ленінська-Кузнецького.

Саме в даному місті провів дитинство видатний російський підприємець Олег Тиньков.

Примітки
  1. (рос.) Распоряжение Правительства РФ от 29.07.2014 N 1398-р «Об утверждении перечня моногородов»
  2. (рос.) Постановление Правительства Российской Федерации от 14 сентября 2009 года № 740 «О применении на территории Кемеровской области времени пятого часового пояса». rg.ru. 14 вересня 2009. Процитовано 31 липня 2013.
  3. (рос.) Постановление Правительства Российской Федерации от 31 августа 2011 года № 725 «О составе территорий, образующих каждую часовую зону, и порядке исчисления времени в часовых зонах, а также о признании утратившими силу отдельных постановлений Правительства Российской Федерации». rg.ru. 31 серпня 2011. Процитовано 31 липня 2013.
  4. (рос.) Держдума схвалила перехід Росії на зимовий час. РІА Новини. 01.07.2014. Процитовано 19 жовтня 2014.
  5. (рос.) Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года. Таблица «31. Численность населения городов и пгт по федеральным округам и субъектам Российской Федерации на 1 января 2016 года». RAR-архив (1,0 Mб)
  6. (рос.) Кинотеатр «Победа»
  7. (рос.) Центральный дворец культуры Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.
  8. Екстер'єр (світлина)
  9. Зовнішній вигляд храму[недоступне посилання з квітня 2019] (світлина)
  10. (рос.) Сторінка парафії Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.
  11. Цифрове ТБ - Філія РТРС "Кемеровский ОРТПЦ". Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 25 липня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.