Людвіг Больцман

Лю́двіг Едуа́рд Бо́льцман (нім. Ludwig Eduard Boltzmann; *20 лютого 1844, Лінц, Австрія — †5 вересня 1906, Дуїно, Італія) — австрійський фізик, який зробив великий внесок у розвиток термодинаміки й статистичної фізики на основі атомістичних уявлень.

Людвіг Едуард Больцман
нім. Ludwig Eduard Boltzmann
Людвіг Больцман
Людвіг Больцман
Ім'я при народженні нім. Ludwig Eduard Boltzmann
Народився 20 лютого 1844(1844-02-20)
Лінц, Австрія
Помер 5 вересня 1906(1906-09-05) (62 роки)
Дуїно, Італія
·повішення
Поховання
Віденський центральний цвинтар : 
Місце проживання Австро-Угорська Імперія, Німеччина
Країна  Австро-Угорщина
Національність німець
Діяльність фізик, хімік, викладач університету, математик, філософ, фізик-теоретик
Alma mater Віденський університет
Галузь фізика
Заклад Грацький університет, Університет Мюнхена, Віденський університет, Лейпцизький університет
Ступінь доктор філософії[1] (1866)
Науковий керівник Йозеф Стефан[2]
Відомі учні Пауль Еренфест
Членство Лондонське королівське товариство, Саксонська академія наукd, Шведська королівська академія наук, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Французька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї, Австрійська академія наук, Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Саксонська академія наукd, Національна академія наук Італіїd, Національна академія наук США і Туринська академія наук[3]
Відомий завдяки: рівняння Больцмана, розподіл Больцмана, стала Больцмана
У шлюбі з Henriette Boltzmannd
Діти Henriette Boltzmannd і Ida Boltzmannd
Нагороди

почесний доктор Університету Ослоd

Почесний доктор Оксфордського університетуd

іноземний член Лондонського королівського товариства

Автограф
 Людвіг Больцман у Вікісховищі

Член Австрійської (з 1885) та Шведської королівської академій наук (з 1888), професор університетів у Граці (1869—1889), Мюнхені (1889—1894), Відні (1894—1900 і з 1902) і Лейпцигу (1900—1902). Автор теоретичних і експериментальних досліджень з різних розділів фізики; один з творців статистичної фізики. Теоретичні праці Больцмана присвячені проблемам механіки, гідродинаміки, пружності, електродинаміки, термодинаміки, кінетичної теорії газів, а експериментальні праці — дослідженню діелектричної сталої газів і твердих тіл. Найважливіші дослідження Больцман виконав у галузі статистичної фізики і термодинаміки. Він вивів основне рівняння кінетичної теорії газів, дав статистичне тлумачення 2-го закону термодинаміки і ентропії, обґрунтував закон теплового випромінювання Стефана (див. Стефана—Больцмана закон). Больцман був переконаним прихильником атомістичної теорії, яку відстоював у боротьбі з Ернстом Махом і Вільгельмом Оствальдом, що заперечували реальність атомів та молекул і корисність атомістичної теорії.

5 вересня 1906 Больцман покінчив життя самогубством в італійському містечку Дуїно неподалік від Трієста.

Наукова діяльність

Роботи Больцмана стосуються переважно кінетичної теорії газів, термодинаміки і теорії випромінювання, а також деяких питань капілярних явищ, оптики, математики, механіки, теорії пружності тощо.

Перелічимо основні досягнення Больцмана в області статистичної механіки. У 1866 отримав формулу для рівноважного розподілу за імпульсами і координатами молекул ідеального газу, що знаходиться в зовнішньому потенційному полі (розподіл Больцмана).

У 1871 році запропонував ергодичну гіпотезу для обґрунтування закономірностей статистичної фізики.

У 1872 році вивів основне рівняння мікроскопічної теорії нерівноважних процесів (фізичної кінетики), що носить його ім'я, а також встановив так звану H-теорему, що виражає закон зростання ентропії для ізольованої системи. У тому ж році показав статистичний характер другого закону термодинаміки, зв'язавши ентропію замкнутої системи з числом можливих мікростанів, що реалізують даний макростан. Це стало вказівкою на неспроможність уявлення про «теплову смерті Всесвіту».

Важливе значення мали праці Больцмана з термодинаміки випромінювання. У 1884 році він вивів закон для випромінювальної здатності абсолютно чорного тіла з урахуванням пропорційності тиску рівноважного випромінювання, передбаченого теорією Максвелла, і щільності його енергії. Цей закон був емпірично отриманий Й. Стефаном в 1879 і носить назву закону Стефана — Больцмана.

Експериментальні дослідження Больцмана присвячені перевірці максвеллівської теорії електромагнетизму, вимірюванню діелектричних сталих різних речовин і їх зв'язку з показником заломлення, вивчення поляризації діелектриків.

Больцман був активним прихильником атомістичних ідей і відстоював їх у боротьбі з представниками махізму й інших ідеалістичних учень (серед них — Е. Мах і В. Оствальд).

Пам'ять

У 1964 р Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Больцмана кратера на видимій стороні Місяця.

На його честь названо астероїд 24712 Больцман[4].

Джерела

Див. також

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. Туринська академія наук — 1757.
  4. База даних малих космічних тіл JPL: Людвіг Больцман (англ.).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.