Лютер Бліссет

Свій шлях у професіональному футболі розпочав гравцем «Вотфорда» у сезоні 1975/76. У той час президентом команди був всесвітньо відомий співак Елтон Джон, який у 1977 році запросив до «Вотфорда» молодого наставника Грема Тейлора. При новому тренері Лютер Бліссет став повноцінним гравцем основного складу і беспосереднім учасником феєричного підйому з четвертого дивізіону в перший.

Дебютний сезон в елітній англійській лізі став кращим в історії клуба. Чемпіонат «Вотфорд» завершив на другому місці, випередивши «Манчестер Юнайтед», «Тоттенгем Готспур» і «Ноттінгем Форест»[1]. Бліссет забив 27 м'ячів і переміг у суперечці найкращих форвардів ліги (у Іана Раша з «Ліверпуля» — 24 голи). Його особою зацікавився італійський «Мілан» і влітку 1983 року, за 1 000 000 фунтів стерленгів, переїхав на Апенніни.

1981 року італійська федерація дозволила клубам запрошувати іноземців. Тоді ж, до «Мілана» з «Манчестер Юнайтеда» прийшов шотландський форвард Джо Джордан. Через два роки клубам було дозволено виступати з двома легіонерами, і до «россонері» прийшли бельгієць Ерік Геретс і уродженець Ямайки Лютер Бліссет.

Англійський нападник у новій команді дебютував у кубковому матчі проти «Ареццо» 21 серпня, а перший поєдинок у Серії «А» завершився поразкою від «Авелліно». На поле виходив у всіх офіційних матчах сезону (30 — у чемпіонаті і 9 — у кубку). У ворота суперників забив шість голів («Вероні», «Лаціо», «Удінезе», «Торіно», «Пізі» і «Віченці» у кубку). Керівництво клубу сподівалося на більшу результативність британського легіонера, а він не бажав грати в суто захисний футбол. Також він не зміг адаптуватися у новій країні на побутовому рівні і по завершенні сезону повернувся до Британії.

Існує думка, що італійські селекціонери мали на меті запросити до свого клубу Джона Барнса, але на місці сплутали його з Лютером Бліссетом. Навряд вона відповідає дійсності: Бліссет на той час був кращим бомбардиром чемпіонату і постійно залучався до національної збірної, а Барнс зробив собі ім'я у другій половині 80-х, коли захищав кольори «Ліверпуля».

За 550 000 повернувся до «Вотфорда» і в сезоні 1984/85 увійшов до п'ятірки найрезультативніших гравців ліги: Керрі Діксон («Челсі»), Гарі Лінекер («Лестер Сіті») — по 24, Марк Фалко («Тоттенгем») — 22, Грем Шарп («Евертон») і Лютер Бліссет — по 21 голу. В наступних сезонах його результативність значно знизилась, а результати команди погіршувалися. 1987 року «Вотфорд» покинули Елтон Джон, Грем Тейлор та Джон Барнс і, як наслідок, клуб вилетів до другого дивізіону. Восени 1988 року перейшов до «Борнмута», де протягом трьох сезонів показував досить результативну гру.

Потім було повернення на сезон до «Вотфорда» і нетривалі спроби закріпитися в основі «Вест-Бромвіч Альбіона», «Бері» та «Менсфілд Тауна». Трохи пограв за північноірландський «Деррі Сіті», який бере участь у змаганнях сусідньої Ірландії і завершення кар'єри у «Саутпорті» з Конфедерації (1994 рік; 5 матчів і 2 голи).

Всього, за дев'ятнадціть сезонів, провів 588 лігових матчів (214 голів). Найкращий бомбардир «Вотфорда» у першому дивізіоні — 70 забитих м'ячів.

За національну збірну дебютував 13 жовтня 1982 року. На «Вемблі» англійці поступилися команді Західної Німеччини з рахунком 1:2 (Тоні Вудкок — Румменігге, двічі). В наступному матчі відзначився хет-триком у ворота збірної Люксембурга (9:0).

Переможець 88-го чемпіонату Великої Британії. Учасник 89-го чемпіонату Великої Британії і кваліфікації на Євро-1984. Всього за збірну Англії провів 14 матчів.

1979 року, у складі молодіжної збірної зіграв у 4 офіційних матчах.

1996 року до керівництва «Вотфорда» повернувся Грем Тейлор, який запросив його до свого штабу. 2001 року менеждером клубу було призначено Джанлуку Віаллі, який звільнив помічників Тейлора — Лютера Бліссета і Кенні Джекетта. На посаді головного тренера працював у «Йорк Сіті» і «Чешем Юнайтед».

Працював оглядачем Серії «А» на телеканалах «Channel 4» і «Bravo». Бере участь в різноманітних благодійних заходах, в тому числі змаганнях з мотоспортуу в рамках збору коштів до фонду Боббі Мура на боротьбу з раком.

1994 року у Болоньї група радикально налаштованих інтелектуалів заснували проект «Лютер Бліссет». У грудні 1999 року «Лютер Бліссет» відзначив своє п'ятиріччя символічним харакірі, яке здійснили всі ветерани проекту.

2000 року був надрукований роман Лютера Бліссета «Q». Вважається, що під цим псевдонімом писали четверо членів проекту — Роберто Буї, Джованні Каттабріга, Федеріко Гульєльмі і Лука Ді Мео[2]. Книга розпочинається 31 жовтня 1517 року. За однією з легенд, саме в цей день Мартін Лютер прибив таблицю зі своїми тезами до дверей Замкової церкви Віттенбергу.

Статистика виступів у чемпіонатах Англії, Італії і Ірландії:

Команда	Д-1		Д-2		Д-3		Д-4		Всього
	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
«Вотфорд»	165	70	169	51	41	21	40	7	415	149
«Мілан»	30	5	—	—	—	—	—	—	30	5
«Борнмут»	—	—	76	37	45	19	—	—	121	56
«Вест-Бромвіч»	—	—	—	—	3	1	—	—	3	1
«Бері»	—	—	—	—	—	—	10	1	10	1
«Менсфілд Таун»	—	—	—	—	—	—	5	1	5	1
«Деррі Сіті»	4	1	—	—	—	—	—	—	4	1
Всього за кар'єру	199	76	245	88	89	41	55	9	588	214

Статистика виступів у збірній Англії:

№	Дата	Місто	Господарі	Рахунок	Гості	Голи	Турнір
1	13.10.1982	Лондон	Англія	1:2	ФРН		Товариський матч
2	15.12.1982	Лондон	Англія	9:0	Люксембург	3	Відбір на Євро-1984
3	23.02.1983	Лондон	Англія	2:1	Уельс		88-й чемпіонат Британії
4	30.03.1983	Лондон	Англія	0:0	Греція		Відбір на Євро-1984
5	27.04.1983	Лондон	Англія	2:0	Угорщина		Відбір на Євро-1984
6	28.05.1983	Белфаст	Північна Ірландія	0:0	Англія		88-й чемпіонат Британії
7	01.06.1983	Лондон	Англія	2:0	Шотландія		88-й чемпіонат Британії
8	12.06.1983	Сідней	Австралія	0:0	Англія		Товариський матч
9	19.06.1983	Мельбурн	Австралія	1:1	Англія		Товариський матч
10	21.09.1983	Лондон	Англія	0:1	Данія		Відбір на Євро-1984
11	12.10.1983	Будапешт	Угорщина	0:3	Англія		Відбір на Євро-1984
12	02.05.1984	Рексхем	Уельс	1:0	Англія		89-й чемпіонат Британії
13	26.05.1984	Глазго	Шотландія	1:1	Англія		89-й чемпіонат Британії
14	02.06.1984	Лондон	Англія	0:2	СРСР		Товариський матч

• Лютер Бліссет на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль (анг.). EU-Football.info. Процитовано 5 грудня 2017.
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Быть Лютером Блиссетом (рос.)