Левада Олександр Степанович

Олекса́ндр Степа́нович Лева́да (справжнє прізвище при народженні  — Косак; 26 листопада 1909, Кривчунка 16 грудня 1995, Київ) — український драматург та кіносценарист. Був першим заступником голови Держкіно України, заступником міністра культури України та секретарем правління Спілки письменників України. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1971). Вітчим російського соціолога Юрія Левади.

Левада Олександр Степанович
Ім'я при народженні Косак Олександр Степанович
Народився 26 листопада 1909(1909-11-26)
Кривчунка, Стрижавська волость, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 16 грудня 1995(1995-12-16) (86 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  СРСР
 Україна
Національність українець
Діяльність український радянський письменник-кіносценарист
секретар правління Спілки письменників України
член Спілки кінематографістів України
Знання мов українська
Учасник німецько-радянська війна
Членство Спілка письменників СРСР
Роки активності з 1925
Партія КПРС
Діти Левада Юрій Олександрович — російський соціолог
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»
Премії

Премія імені В. І. Леніна ЦК Компартії України (1995)
IMDb ID 2972144

Біографія

Народився 26 листопада 1909 року в селі Кривчунці Таращанського повіту Київської губернії (нині Жашківського району, Черкаської області) в родині вчителя. Його батько загинув у Першу світову війну. Дитинство та юність Олександр Левада провів разом з матір'ю та сестрами у Таращанському районі Київської області, з 1914 по 1927 рік вони проживали у селі Лук'янівці.

З 1916 по 1920 рік навчався в Лук'янівській школі, а потім ходив до школи в селі Ківшоватому.

В 1929 році пише свою першу повість «Гомін лісів Таращанських». Спогади Левади про дитинство, рідну школу та перші післяреволюційні роки також описані в творі «Повість про ранній ранок» (1979). У 1930 році вступив до Маслівського аграрного технікуму, де провчився до 1932 року.

З 1933 по 1935 рік — період служби в Червоній армії. З 1935 по 1941 рік проживав у Вінниці, де, зокрема, навчається у Вінницькому педагогічному інституті. Після закінчення інституту Олександр Степанович активно друкується у вінницьких та харківських періодичних виданнях, у цей період була написана його поема «Ой у полі нивка».

У 19391949 роках працює над поемою «Чернишевський», у якій висвітлюються революційні події. В 1941 році була написана драма «Камо».

Учасник радянсько-німецької війни з липня 1941 року. В роки війни — кореспондент газети «Радянський воїн» 3-го Українського фронту.

У 19431946 роках написав п'єсу «Шлях на Україну». В 1946 році написаний «Балканський щоденник». У 1948 році закінчує роман про війну «Південний захід» (спільно з Іваном Ле[1]) та сатиричну комедію «Серце і долари». У 1951 році написав ліричну комедію «Марія», в якій зображено устрій післявоєнного села. В 1956 році написана драма «Остання зустріч». У 1960 році пише поему «Фауст і смерть». В 1979 році — «Повість про ранній ранок». В 1984 році повість «Ріки невпинна течія». В 1989 році — роман «Два кольори».

Письменник активно працює в галузі кінодраматургії. За його сценаріями поставлені фільми: «Правда» (1957), «Кінець Чирви-Козиря» (1958), «Українська рапсодія» (1958), «Ескадра повертає на Захід» (1965, у співавторстві), «Слово про Ванду Василевську» (1965), «Берег надії» (1967), «Родина Коцюбинських» (1970, Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1971). За його п'єсами створено телефільми: «Фауст і смерть» (1975), «Здрастуй, Прип'ять!» (1977), «Перстень з діамантом» (1978).

Олександр Левада відомий і як поет. Його поетичні твори «Лист до матері за Дніпро», «Ровесникам — однодумцям». «Ювілейні роздуми».

Літературну творчість письменник органічно поєднував з активною участю в державній та науковій діяльності. Він, зокрема, був першим заступником голови Держкіно України, заступником міністра культури України, секретар правління Спілки письменників України, та членом Спілки кінематографістів України.

Левада був переконаним комуністом і боляче сприйняв розпад радянського устрою. В 1995 році році Левада удостоєний звання лауреата заснованої в тому ж таки році премії імені В. І. Леніна ЦК Компартії України.

Могила Олександра Левади

Жив у Києві. Помер 16 грудня 1995 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої революції, Вітчизняної війни — (орден 1-го ступеню та два ордени 2-го ступеню), Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки та медалями.

Літературна спадщина

  • Твори: в 4-х томах. — Київ: Дніпро, 1979.
  • Драми і комедії. — Київ: Дніпро, 1967. — 520 сторінок з ілюстраціями.
  • «Перстень з діамантами». — Київ: Радянський письменник,1977. — 87с.
  • «Повість про ранній ранок». — Київ: Радянський письменник, 1979. — 149с.
  • «Ріки невпинна течія», повість — Київ: Радянський письменник, 1989. — 223с.
  • «Лист до матері за Дніпро», вірш. — В книзі: Рядки, обпалені війною. — Київ: Дніпро, 1995. — с.65
  • Меморіальна дошка Олександру Леваді на фасаді будинку по вулиці Інститутській 16 в Києві
    «Повість про ранній ранок» // Сільські вісті. — 1979. — 27 листопада.
  • «Два кольори», роман. — Київ: Радянський письменник 1989. — 232с.
  • «Подихи дня», триптих // Літературна Україна. — 1994. — 2 червня.
  • «Ода президенту президентів», вірш // Таращанський край. — 1992. — 24 жовтня.
  • «Зніміть ордени, ветерани», вірш // Таращанськи край. — 1992. — 6 липння.
  • «Ровесникам — однодумцям», вірш // Таращанський край. — 1991. 24 серпня.
  • «Чорнобиль», вірші; «Ювілейні роздуми», вірш // Прапор комунізму. — 1989. — 12 грудня.
  • «Повість про ранній ранок» // Літературна Україна. — 1979. — 9 січня.
  • Левада О. Ой у полі нивка : лірич. комедія на 3 дії / О. Левада, Л. Гроха. — Київ : Мистецтво, 1941. — 100 с.

Література про нього

  • Сценаристи советского художественного кино. Москва, 1972. — С. 198—199.
  • Спілка кінематографістів України. Київ, 1985. — С.90.
  • Кино: Энциклопедический словарь. Москва, 1987. — С.230.
  • Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С.352.
  • Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С.357.
  • Шевченківські лауреати. 1962–2001 : Енциклопедичний довідник / Автор-упор. М. Г. Лабінський; вступ. слово І. М. Дзюба. К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — С.292—294.
  • Янченко Н. Вшанували земляка в селі його дитинства // Таращананський край. — 1994. — 13 грудня.
  • Недодара В. Про сокровенне // Таращананський край. — 1991. — 24 серп. — (Творчість наших земляків).
  • Янченко Н. Ті спогади про ранній ранок // Прапор комунізму. — 1989. — 12 грудня.
  • Татосян Г. Прагнення світла і щастя (О.Леваді) // Літературна Україна. — 1979. — 27 листопада.
  • Дмитерко Л. Берег надії: до 70-річчя О.Левади // Літературна Україна. — 1979. — 27 листопада.
  • Вірина Л. Поезія крилатого труда // Радянська Україна. — 1979. — 25 листопада.
  • Девидова И. Позиция художника // Правда Украины. — 1979. — 25 ноября.
  • Вірко Л. Ішов у світ незламними шляхами (О.Левада) // Прапор комунізму. — 1979. — 24 листопада.
  • В журналі "Перець № 20 за 1978р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца .[2][3]
  1. Левада Олександр Степанович // Українська радянська енциклопедія.
  2. Журнал перець 1978 20. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 9 квітня 2021.
  3. Журнал перець 1984 22. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 19 квітня 2021.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.