Лінартович Костянтин Костянтинович
Костянтин Костянтинович Лінартович (18 грудня 1951, с. Тернувате) — український актор театру та кіно, актор та режисер дубляжу, театральний діяч, режисер муніципального театру «Київ» з 2008 року, псевдонім Костянтин Таран.
Костянтин Лінартович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
18 грудня 1951 (70 років)
с. Тернувате Варварівського району Миколаївської області | |||
Національність | українець | |||
Громадянство |
![]() | |||
Діяльність |
актор режисер | |||
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
Роки діяльності | 1976—н.ч. | |||
Діти | Лінартович Дмитро Костянтинович | |||
IMDb | nm0511054 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Життєпис
Костянтин Лінартович народився в селі Тернувате Варварівського району Миколаївської області.[1] У 14 років вступив до Київського Суворовського військового училища, яке не закінчив а вступив до культурно-освітнього училища на диригента, яке також не закінчив. Навчався у Одеському морехідному училищі, проте покинув навчання. Працював у селищі Ольшанське електриком на заводі.
Під час служби у Чехословаччині Костянтин Лінартович вирішив стати актором. Демобілізувавшись вступає у Київський державний інститут театрального мистецтва. На другому курсі одружився[2]. Після закінчення навчання, три роки працював актором Сімферопольського російського драматичного театру ім. Горького.
З 1979 року актор Київського Молодого театру. У 1990 році залишивши Молодіжний театр, Костянтин Лінартович, художній керівник-директор, організував свою трупу з одинадцяти чоловік, яку назвав — театр «Дзвін».
На основі драматичного театру «Дзвін» було створено Центральний Театр Збройних Сил України, який очолив та був режисером Костянтин Лінартович[3][4].
З 2008 року режисер муніципального театру «Київ». Знімається у кіно. Режисер українського дубляжу студії «Postmodern»[5].
Фільмографія

Рік | Назва | Роль |
---|---|---|
1981 | Ранок вечора мудріший | член бригади, у титрах вказаний як К.Ленартович |
1982 | Грачі | сержант ДАІ Малик |
1983 | Вечори на хуторі біля Диканьки | Левко |
1987 | Суд у Єршовці | молодий Софронов |
1991 | Останній бункер | керівник загону УПА |
1992 | Тарас Шевченко. Заповіт | Андрій Козачковський |
2002 | «Золота лихоманка» | епізод |
2007 | Фабрика щастя | Седан |
2008 | Закон | |
2009 | За загадкових обставин | Хрест |
2012 | Порох і дріб | Іван Агапов |
2012 | Брат за брата 2 | лісник |
2013 | Тіні незабутих предків | Мольфар |
2015 | Гетьман | Богдан Хмельницький[6] |
2015 | Загублене місто | генерал |
2019 | Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке | Михтод |
Режисер дубляжу
Актор дубляжу
- 2006 — «Тачки» / Кусок
- 2008 — «У пошуках Немо» / Кіль
- 2011 — «Тор» /
- 2012 — «Джон Картер: між двох світів» / Кірен Гайдз/Таргос Морс
- 2012 — «Цирк дю Солей: Казковий світ»
- 2013 — «Міцний горішок. Гарний день, аби померти»
Див. також
Примітки
- В. В. Ямбурський. Лінартович Костянтин Костянтинович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Дід у 60 років легко по деревах лазив
- Сулік, М. Театр Збройних Сил України запрошує військового глядача на свої вистави / М. Сулік // Народна армія. — 1994. — липень. — С. 2.
- Той, хто пройшов крізь вогонь: Дмитро Лінартович розповів про розвиток українського кінематографу
- Костянтин Лінартович, режисер дубляжу
- Український фільм «Гетьман»
Посилання
- Лінартович Костянтин Костянтинович у соціальній мережі «Facebook»
- Костянтин Лінартович на Кinoafisha.ua