Мадяризм

Мадяри́зм[1] (від угор. magyar — «угорський»), рідко гунгари́зм[2] (від лат. Hungarus — «угорський»), угризм — слово або вираз, запозичені з угорської мови або утворені під її впливом. До європейських мов мадяризми починають проникати з IX ст., коли мадярські племена оселяються у Паннонії. У давньоруській мові слова угорського походження письмово засвідчені з X ст.

В українській мові

Угорці з'явилися на території України у 884–898 рр., але з того часу мадяризми в українській мові не збереглися. Коли ж угорці оселилися на теперішній своїй території в Паннонії (896) і згодом захопили землі на південь від Карпат, впродовж наступних століть (здебільшого в XVI ст.) чимало угорських слів потрапило до мови українців Закарпаття, що тривалий час було відоме під назвою «Угорська Русь».

Окремі мадяризми поширилися на деякі інші діалекти української мови, а також в літературну мову, наприклад, ґазда (закарп. з XIII ст.); барда, бартка, балта (XIII-XIV ст.), леґінь, ґанч, ґанджа, чижми (чоботи), пугар (XVI ст.); львівське батяр (XVIII ст.). Деякі з них могли бути запозичені літературною мовою нещодавно і незалежно від закарпатських діалектів, наприклад, гусар (закарпат. з XV ст.), чардаги, паприка, гайдук (XIX ст.), гуляш.

Величезна більшість мадяризмів, однак, не вийшла за межі закарпатських, переважно півд.-західних, діалектів, наприклад, марга (майно, худоба), арсаґ (держава і державний шлях), варош (місто), катуна (вояк), битюх (хвороба), шуга («ніколи»; не пізніше XIII ст.); баршун («оксамит»; XIV ст.); келчих («харч», «кошти»; XV ст.); папучі (капці), ґарадичі («східці»; XVI ст.); прийш («виноробний прес»; XVII ст.); ґалиба («безладдя», «скандал»; XVIII ст.); крумплі («картопля», XIX ст.); тепер вони поступово заникають у цих діалектах.

Приклади найтиповіших запозичень з угорської мови
  • Банувати[2] < ban («шкодувати», «каятись»)
  • Бартка < bard
  • Батяр < betyár
  • Бекеша < bekes
  • Бербениця < berbence
  • Бунда («вид верхнього одягу») < bunda
  • Габа («хвиля») < hab[2]
  • Гайдук < hajdu (множина hajduk)
  • Гусар < huszar < серб. husar < грец. χονσάριος («грабіжник», «розбійник»)
  • Гуляш < gulyás
  • Ґазда < gazda, слов'янського походження — від gospoda
  • Ґандж < gancs
  • Дараба («пліт») < darab («шматок», «частина»), слов'янського походження — пор. укр. дрібний, дрібок
  • Дженджеруха («франтиха, чепуруха»), дженджуристий («кокетливий, легковажний») < gyöngysor («нитка перлового намиста»)
  • Кантар («вуздечка») < kantár
  • Капці < kapca < слов. kopytьca
  • Куліш < köles («просо»)
  • Кучма < kucsma sapka (за однією з версій, ймовірніше слово питомо українське, а угорське саме є запозиченням)
  • Лаба («ніжка», «лапа») < láb (але більш ймовірна версія запозичення зі західнослов'янських мов)
  • Леґінь < legény
  • Лечо < lecsó
  • Марга («худоба») < marha, яке має германське походження. На українському ґрунті від нього утворилося похідне слово «маржина»
  • Ментик < mente
  • Паприка
  • Пугар («келих») < pohár
  • Торлаш («потужний льодохід з повіддю») < torlasz
  • Філер < fillér
  • Хосен («користь») < haszon
  • Хутір < hutor, яке є запозиченням з германських мов — пор. давн.в-нім. huntari і дав.-шв. hundari
  • Чардаш
  • Чота < czata < серб. чета
  • Чуга
  • Шабля < szablya

Слово гачі теж іноді вважають мадяризмом[2], але скоріш за все, воно має питомо слов'янське походження (від прасл. *gatjě), а угор. gatya запозичене з праслов'янської[3]. На користь цієї думки можна навести фін. kaatio («стегно», «холоша»), ест. kaats («стегно бика», «шаровари»), запозичені в І тис. н. е. з праслов'янської мови (кривичівського діалекту), у яких зберігається непалаталізоване t[4][5].

В інших мовах

Чимало мадяризмів і в польській мові: batiar, ciżma, czako, czardasz, giermek тощо. У більшості мов світу мадяризмів небагато, вони позначають там елементи традиційної угорської культури (чардаш), страви (гуляш, лечо), деякі військові терміни (гайдук, гусар, ментик, шабля), одягу (бекеша).

Див. також

Примітки
  1. Мадяризм // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Єлизавета Барань. Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  4. В. Б. Крысько. Заметки о древненовгородском диалекте. — М. : Наука, 1994.
  5. М. Р. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.