Мазярня Ваврикова
Мазярня Ваврикова (деколи пол. Maziarnia Wawrzkowa) — колишнє польське село в Україні, у Буському районі Львівської області. Розташовувалося між Грабовою і Полоничною.
село Мазярня Ваврикова | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район/міськрада | Буський район |
Основні дані | |
Населення | |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°05′59″ пн. ш. 24°36′39″ сх. д. |
Місцева влада | |
Карта | |
Мазярня Ваврикова | |
Мазярня Ваврикова | |
Мапа | |
Історія
Щонайменше з 1860 було присілком села Грабова, входило до Буського повіту Золочівського округу Тернопільського воєводства[1].
Наприкінці 19-го століття тут містився будинок лісничого і фабрика скипидару. Село було також відоме своїми торфовищами[2].
Згідно з переписом населення Австро-Угорщини станом на 31 грудня 1890 року Мазярня Ваврикова складалася з двох адміністративних одиниць: хутора (нім. Weiler, пол. wólka), який входив до складу ґміни Грабова (46 будинків) та однойменного маєтку (нім. Gutsgebiet, пол. obszar dworski), який був окремою адміністративною одиницею (3 будинки) і не входив у склад жодної ґміни. Цей же перепис подає, що на той час в Мазярні Вавриковій мешкало 342 особи (329 на хуторі та 13 в маєтку), серед яких було 79 вірних греко-католицького віросповідання (78 на хуторі, 1 у маєтку), 253 римо-католицького (242 на хуторі, 11 у маєтку) та 10 юдейського (9 на хуторі, 1 у маєтку). При цьому 31 мешканець хутора вказав, що його рідна мова українська (ruthenisch), а 311 (298 з хутора, 13 з маєтку) — що польська.[3].
Згідно з переписом населення від 1921 року в селі мешкало 384 людини, з них 322 римо-католики, 59 греко-католиків та 3 юдеї. 377 назвали себе поляками, 4 — українцями, 3 — євреями[4].
За часів Польської Республіки до 1934 року село було самоврядною громадою у Камінецькому повіті Тернопільського воєводства. У зв'язку з адміністративною реформою 1 серпня 1934 року село було включене до новоутвореної сільської ґміни Грабова того ж повіту і того ж воєводства[5].
Станом на січень 1939 року населення становило 410 людей, з них 60 українців та 350 поляків[6].
З документів УПА відомо, що 17 березня 1944 року поблизу села було знайдено закатовані тіла трьох людей, які до того пропали з Язениці Руської[7].
Через тиждень, 25 березня, УПА вбило в селі 22 поляків[8], за іншими даними — було 30 загиблих[9]. За свідченнями очевидців, село було спалене, а жителі, рятуючись, втікали у довколишні села[10]. В документах УПА відзначається, що жителі спалених земель почали масово втікати до міста, а звідти — далі на Захід[7]. В цей же період були спалені інші польські села на території Камінецького повіту: Вальки, Мазярня Гоголева, Павуки, Бербеки, Турки, Мазярня Кам'янецька, Язениця Польська[7].
Так Мазярня Ваврикова перестала існувати.
Примітки
- Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien für das Jahr 1860 (німецькою). Lemberg. с. 396–397.
- Maziarnia 19.) M. Wawrzkowa. // Географічний словник Королівства Польського, Tom VI. dir.icm.edu.pl. 1890. с. 187.
- Special-Orts-Repertorium von Galizien (німецькою). Wien. 1893. с. 238–240.
- Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. – T. 15: Województwo Tarnopolskie / opracowany na podstawie wyników Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa, 1923. – 48 s.. resource.history.org.ua. Процитовано 31 березня 2021.
- Kluwer, Wolters. Podział powiatu kamioneckiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie.. OpenLEX (пол.). Процитовано 31 березня 2021.
- Кубійович, Володимир (1983). Етнічні групи південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. с. 35.
- Воєнна округа УПА “Буг”. Документи і матеріали. 1943-1952. Книга 2.. Київ - Торонто. 2009. с. 280–281.
- KUBÓW, WŁADYSŁAW (2003). Terroryzm na Podolu. Warszawa. с. 59.
- Jankiewicz, Leszek S. Kalendarium ludobójstwa dokonanego na Polakach przez nacjonalistów ukraińskich w dawnych województwach lwowskim, stanisławowskim i tarnopolskim (польською). с. 45.
- Bożena Ratter: Ten straszny terror uzyskał cichą akceptację. solidarni2010.pl (пол.). Процитовано 31 березня 2021.