Макс Нетер

Макс Нетер (нім. Max Noether, 24 вересня 1844 — 13 грудня 1921) — німецький математик, що працював у галузі алгебричної геометрії і теорії алгебричних функцій. Батько Еммі Нетер.

Макс Нетер
нім. Max Noether
Народився 24 вересня 1844(1844-09-24)[1][2][…]
Мангайм, Велике герцогство Баден, Німецький союз[3]
Помер 13 грудня 1921(1921-12-13)[1][2][…] (77 років)
Ерланген, Середня Франконія, Баварія, Веймарська республіка, Німецький рейх[3]
Країна  Німеччина
Національність німці
Діяльність математик, історик математики, викладач університету
Alma mater Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Галузь математика
Заклад Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Університет Ерлангена—Нюрнберга
Науковий керівник Гессе Людвиг Отто, Густав Роберт Кірхгоф[4] і Leo Königsbergerd[5]
Аспіранти, докторанти Емануїл Ласкер[6], Richard Baldusd[7], Вільям Фог Осгудd[8], Isaak Bacharachd[9], Wilhelm Hauserd[10], Ганс Райхенбах[5], Julius Nauenbergd[5], Konrad Gerstenmeierd[5], Walther Kochd[5], Fritz Seidelmannd[5], Albert Geusd[5], Joseph Welschd[5], Karl Herteld[5], Peregrin Zistlerd[5], Adolf Paulid[5], Otto Wernerd[5], Fritz Schusterd[5], Wilhelm Weissd[5] і Harry Walter Tylerd[5]
Членство Баварська академія наук, Угорська академія наук, Геттінгенська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Данська королівська академія наук, Прусська академія наук і Туринська академія наук[3]
Діти Еммі Нетер, Фріц Нетер і Alfred Noetherd
Родичі Gottfried E. Noetherd і Herman D. Noetherd
 Макс Нетер у Вікісховищі

Життєпис

Макс Нетер народився 1844 року в Мангаймі в єврейській родині, що займалася оптовою торгівлею обладнанням. Його дід Еліас Самюель 1797 року заснував бізнес у Брухзалі. 1809 року Великий герцог Бадена видав «Едикт про толерантність», за яким німецьке спадкове прізвище присвоювалося кожному чоловікові-главі єврейської сім'ї. Еліас Самюель вибрав прізвище Нетер, і, на хвилі християнізації імен, їхній син Герц (батько Макса) став Германом. Макс був третім з п'яти дітей. Дружиною Германа була Амалія Вюрцбергер[11].

У віці 14 років Макс захворів на поліомієліт, і його наслідки позначалися на ньому протягом усього життя. Він самостійно вивчив вищу математику і вступив до Гейдельберзького університету 1865 року. Він працював на факультеті кілька років, а 1888 року перейшов у Ерлангенський університет. Там він брав участь у заснуванні алгебричної геометрії як галузі математики[12].

1880 року він одружився з Амалією Кауфман, яка також походила з багатої єврейської купецької сім'ї. Через два роки в них народилася дочка, названа Амалією («Еммі») на честь матері. Еммі Нетер стала однією з центральних фігур загальної алгебри. 1883 року в них народився син Альфред, який вивчав хімію і помер 1918 року. Їхня третя дитина — Фріц — народилася 1884 року. Як і Еммі Нетер, Фріц Нетер став відомим математиком. Мало відомо про їхню четверту дитину, Густава Роберта, який народився 1889 року. Він страждав від тривалої хвороби і помер 1928 року[13].

Макс Нетер працював повним професором у Ерлангені протягом багатьох років і помер там 13 грудня 1921 року.

Внесок в алгебричну геометрію

Брілль і Макс Нетер розробили альтернативні доведення з використанням алгебричних методів для більшості робіт Рімана щодо ріманових поверхонь. У теорії Брілля — Нетера вони пішли далі, оцінивши розмірність простору відображень степеня d із алгебричної кривої в проєктивний простір Pn. У біраціональній геометрії Нетер увів фундаментальну техніку роздуття, щоб довести розв'язання особливих точок плоских кривих.

Макс Нетер зробив важливий внесок у теорію алгебричних поверхонь. Формула Нетера є першим випадком теореми Рімана — Роха для поверхонь. Нерівність Нетера — одне з основних обмежень на дискретні інваріанти поверхонь. Теорема Нетера — Лефшеца (доведена Лефшецом) говорить, що група Пікара дуже загальної поверхні степеня принаймні 4 в P3 породжена обмеженням лінійного розшарування O(1).

Макс Нетер і Кастельнуово показали, що групу Кремони біраціональних автоморфізмів комплексної проєктивної площини породжує «квадратичне перетворення»: [x,y,z] ↦ [1/x, 1/y, 1/z]

разом з групою PGL(3,C) автоморфізмів P2. Навіть сьогодні явні генератори групи біраціональних автоморфізмів P3 не відомі.

Примітки
  1. Архів історії математики Мактьютор
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Туринська академія наук — 1757.
  4. Математична генеалогія — 1997.
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. Математична генеалогія — 1997.
  8. Математична генеалогія — 1997.
  9. Математична генеалогія — 1997.
  10. Математична генеалогія — 1997.
  11. Dick, pp. 4–7.
  12. Lederman, pp. 69–71.
  13. Dick, pp. 9–45.

Література
  • Dick, Auguste. Emmy Noether: 1882—1935. Boston: Birkhäuser, 1981. ISBN 3-7643-3019-8.
  • Lederman, Leon M., Christopher T. Hill. Symmetry and the Beautiful Universe. Amherst: Prometheus Books, 2004. ISBN 1-59102-242-8.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.