Маківчук Федір Юрійович

Федір Юрійович Маківчук
Народився 27 серпня (9 вересня) 1912(1912-09-09)
Кордишівка
Помер 4 грудня 1988(1988-12-04) (76 років)
Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство Російська імперія, УНР, СССР
Національність українець
Діяльність журналіст
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Нагороди

Фе́дір Юрі́йович Маківчу́к (27 серпня (9 вересня) 1912(19120909), Кордишівка — † 4 грудня 1988, Київ) — український письменник (сатирик і гуморист), журналіст.

Член Спілки письменників України від 1951 року. Заслужений працівник культури УРСР (з 1967 року).

Життєпис

Народився 27 серпня (9 вересня) 1912 року в селі Кордишівці (тепер Козятинського району Вінницької області) в сім'ї хлібороба. Навчався в семирічці, Бердичівській профшколі. Член ВКП(б) з 1939 року. 1945 року закінчив Київський педагогічний інститут.

Від 1931 року працював газетярем: був відповідальним секретарем газети «Комуна» (Старокостянтинів), заступником редактора, редактором обласної молодіжної газети «Сталінська молодь» (Кам'янець-Подільський, 1938—1940), редактором обласної газети «Ленінська молодь» (Львів), керівником сектору молодіжного радіомовлення ЦК ВЛКСМ у Москві, редактором газети «Молодь України».

Упродовж 40 років (від жовтня 1946 до 1986) був головним редактором журналу «Перець». Від 1986 року — персональний пенсіонер республіканського значення.

Могила Федора Маківчука

Помер в Києві 4 грудня 1988 року. Похований у Києві на Берковецькому кладовищі [1].

Твори

Автор збірок фейлетонів, гуморесок, політичних памфлетів:

  • «Здоровенькі були!» (1952),
  • «І сміх і гріх» (1957),
  • «Репортаж з того світу» (1960) — після подорожі до США,
  • «Замужем і вдома» (1962),
  • «Про добре і про зле» (1963),
  • «Чорт штовхнув» (1964),

У співавторстві з Павлом Глазовим видав книжки для дітей:

  • «Пушок і Дружок» (1957),
  • «Зустріч друзів» (1959).

Автор сценарію документального фільму «Співа Україна» (1954, у співавторстві) та мультиплікаційної стрічки «Пригоди Перця» (1960, у співавторстві)

Перекладацька діяльність

Переклав українською такі твори[2]:

Нагороди та премії

Лауреат:

  • Всесоюзної літературної премії Спілки журналістів СРСР.
  • Республіканської премії імені Ярослава Галана.

Бібліографія

Література
  • Віктор Жадько. У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників. — К., 2007. — С. 29, 301.
  • Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник. / Упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К.: Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 270.
  • Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1439.
  • Українські письменники: Біобібліографічний словник. — К., 1965. — Т. 5. — С. 63—65.

Про Ф. Маківчука
  • Ярославцев И. Продолжая традиции. Газ. Неделя, № 48 (924) 1977 г., с. 22-23.
  • В журналі "Перець" № 17 за 1972 р розміщено дружній шарж А. Арутюнянца , з нагоди 60 ліття Ф . Маківчука. [3]

Примітки
  1. Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 271.
  2. http://chtyvo.org.ua/authors/Makivchuk_Fedir
  3. Журнал перець 1972 17. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 28 березня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.