Пригоди капітана Врунгеля (повість)

Андрій Некрасов доти, як стати письменником, змінив багато професій, сам був моряком і мандрівником, побував у багатьох куточках Землі. Він записував розповіді і байки, котрі розказували його товариші. Письменник Борис Житков у 1934 році порадив написати Некрасову книгу.

Прообразом Врунгеля був знайомий Некрасова — Андрій Васильович Вронський, любитель розказувати морські небилиці про самого себе. Його викривлене прізвище так підходило для головного героя, що первісно книжка і мала називатися «Пригоди капітана Вронського», однак, з побоювання образити друга, автор був вимушений шукати друге прізвище.

Прототипом одного з головних героїв повісті, старшого помічника Лому, був друг Вроньского — капітан Іван Ман[1]. Прізвище його німецькою означає «чоловік» (Mann), а французькою — «l'homme» (звучить як українське «Лом»). У 1924 році Вронський і Ман, будучи студентами Морського технікуму, відремонтували стару яхту, мріючи здійснити на ній навколосвітню подорож, яка не сталася[2][3].

Прототипом матроса Фукса став товариш по службі Некрасова, який «вічно потрапляв в найкомічніші ситуації і служив постійною мішенню для жартів товаришів».[4]

До середини 1936 року повість була написана і прийнята журналом «Піонер», де друкувалася впродовж 1937 року, за винятком № 11, де повинна була з'явитися глава про Японію, яку не пропустила цензура. У книжковому накладі 1939 року ця глава була відновлена, а текст повісті значно розширений.

Після війни книга кілька раз редагувалась автором: у кінцевому варіанті вказує, що італійці встигли повісити Муссоліні, Норвегія пережила німецьку окупацію, а у Італії і Норвегії знаходяться американські війська; ескадра, що напала на «Біду» «на порозі Середземного моря», позначена як «пірати невідомої національності», тоді як в більш ранніх редакціях згадувалося про її приналежність до франкістської Іспанії (вказівка ​​на це збереглася в імені командувача ескадрою — адмірал дон Канальйо).

Книга починається з прологу, в якому автор знайомить читачів з викладачем навігації морехідного училища Христофором Боніфатійович Врунгелем, який довгий час залишався для курсантів училища благовидним сухопутним «ботаніком» і лише завдяки випадку виявив своє справжнє обличчя бувалого мореплавця. Надалі оповідання ведеться від імені самого Врунгеля як усна розповідь про здійснену ним колись навколосвітню подорож на яхті «Біда» (рос. Беда; яка перед стартом називалася рос. «Победа») .

Закінчується книга «Тлумачно-морським словником для нетямущих сухопутних читачів».

• Христофор Боніфатійович Врунгель — головний герой і оповідач, від імені якого ведеться розповідь. Повний, невисокий чоловік. Досвідчений моряк, солідний, розважливий, не позбавлений винахідливості. Викладає навігацію в мореплавному училищі.
• Лом — величезного зросту і сили молодий моряк. Простодушний, наївний, добрий виконувач, але всі накази розуміє буквально. Має тонкий нюх на спиртне. Чудовий кулінар.
• Фукс — професійний картярський шулер, найнятий Врунгелем в Кале (Франція) як матрос. Для Фукса служба на «Біді» — спосіб втекти від колишніх друзів («змінити клімат»). Невеликого зросту, носить щетинисту бороду і крислатий капелюх, знає чотири мови. Розумний і хитрий, вірний товариш, вміє знаходити вихід зі складних ситуацій. Не впускає нагоди що-небудь поцупити. Німецькою «Фукс» (Fuchs) означає «лис».
• Адмірал Хамура Кусакі — головний лиходій книги. Адмірал мілітаристської Японії, колишній член «Товариства захисту китів», в реальності займається їх винищенням. Постійно чинить підступи екіпажу «Біди». Має великий вплив, жорстокий і вельми підступний.

На основі дослідження[5]. Пропущені очевидні місця (Червоне море), а також міста, де «Біда» не робила зупинок (Суец). Прапори взяті на 1936 рік (у окремих редакціях згадується франкістська Іспанія). Якщо територія належить двом і більше державам — прапор опускається.

Пункт	Цитата
Ленінград	У тексті не згадується, але в довоєнні часи був основним портом СРСР у Балтійському морі.
протока Ересунн (Зунд)	«Не встигли ми оглянутись, як пройшли Зунд, Каттегат, Скагерак…»
протока Каттегат
протока Скагеррак
Береги Норвегії	«І ось на п'яту добу, на світанку, туман розвіявся, й по правому борту в нас відкрилися береги Норвегії».
Доггер-банка	«Виявляється, майже поряд з нами норвезький парусник зазнав аварії: сів на мілину на Доггербанці, має пробоїну, ось-ось піде на дно».
Ставангер	«Прийшли назад у Норвегію, в місто Ставангер».
Гамбург	«Тут якраз прийшла й відповідь з наказом здати білок у Гамбург».
Роттердам	«Мене, як моряка, зрозуміло, зацікавило це останнє, і я вирішив завернути в Роттердам, познайомитися з оселедцьовим ділом».
протока Ла-Манш (Англійський канал)	«І якраз, знаєте, місце зручне: в той час ми вже ввійшли в Англійський канал, тут Франція під боком, порт Кале, а в Кале завжди повно безробітних моряків.».
Кале, приєднується Фукс
о. Уайт	«Поблизу острова Уайт я звернув направо й пішов у Саутгемптон, в Англію».
Саутгемптон
Портсмут	«Того ж дня я одержав дозвіл і ввів увесь табун у портсмутський адміралтейський док».
о. Уайт	«Ну, ми пішли не поспішаючи, а за годину на горизонті з'явився острів Уайт».
півострів Бретань	«Ось так, знаєте, благополучно, не поспішаючи, ми обігнули Бретань і вступили в Біскайську затоку».
Біскайська затока
Гібралтарська протока	«Пройшов, як по дзеркалу, та й далі все було гаразд, доти, поки ми не ввійшли в Гібралтар».
Александрія	«Ну, пішли. Цього разу без пригод, рівно через два дні благополучно прибули в Александрію, стали на якір…»
Каїр	«Так, цілим караваном і прибули в Каїр.».
річка Ніл	«Синяк у нього вже пройшов, і ми вирушили вверх по Нілу».
Суецький канал	«Звідти наш шлях лежав у Червоне море, через Суецький канал».
Аден[6]	«А потім вже, в Адені, розкрили ящик, дивимось — самі шкаралупки лишилися.».
Сомалійський півострів	«Ну, а на другий день я обігнув мис Гвардафуй і пішов прямо на південь».
Антарктика, загублені «Біда» і Лом	«Пройшли помірні широти, наблизились до Полярного кола».
Гонолулу[7], знайшлася інформація про «Біду»	«А в іншому — тут просто рай земний: багата рослинність, ананаси, банани, пальми. А головне — пляж Уайкікі».
річка Амазонка	«Вам, юначе, не доводилось плавати по Амазонці? Ні. От і чудово, й не поривайтеся.».
місто Белен (Пара)	«Нарешті все-таки прибули в порт Пара».
Ріо-де-Жанейро, знайдені «Біда» і Лом	«Ми розташувалися по-панськи й поїхали у Ріо-де-Жанейро пасажирами.».
мис Горн	«…обігнули мис Горн, пройшли повз Нову Зеландію і благополучно прибули в Сідней, в Австралію».
Береги Нової Зеландії
Сідней
Австралійська пустеля	«А тут навкруги пустеля — орієнтирів нема».
Сідней	«А там, у Сіднеї, повернув бумеранги власнику, попрощався з партнером по гольфу, підняв прапора».
Береги Нової Гвінеї, загублено Лома	«Тільки минули береги Нової Гвінеї, нас наздогнав тайфун дивовижної сили…».
Береги Японії, «Біда» затоплена	«Даремно, Фукс, — відказую, — там усе-таки берег, різні красоти, священна гора Фудзіяма…»
Фудзіяма
Канада, Лом знайдений	«І от, нарешті прибули ми в Канаду».
Форт-Юкон	«Й ось відкривається форт Юкон за поворотом».
Острів Святого Лаврентія	«До острова Лаврентія добре проїхали, а тут вийшла затримка».
Петропавловськ-Камчатський	«Запрягли ми своїх рисаків востаннє і помчали прямим курсом на Петропавловськ».

Яким чином Врунгель і Фукс з Антарктики дісталися на дошках аж до Гонолулу (не менше 10 тис. км і безліч островів Океанії), в книзі не згадується.

Щиро кажучи, навколосвітню подорож могли зробити яхта і Лом (для цього їм потрібно було перетнути меридіани з 60 по 120° в. д., потім розвернутися і потрапити до Бразилії через Атлантичний океан). Врунгель і Фукс гарантовано не зробили (не перетнули Атлантичний океан). Виходячи з опису маршруту і діалогів, можна зробити висновок, що Врунгель знає англійську, німецьку, французьку, італійську, норвезьку, голландську і португальську мову.

• 1984 р.: «Пригоди капітана Врунгеля», переклав Ф. Ю. Маківчук.
• 2006 р.: «Пригоди капітана Врунгеля», переклала С. Йовенко.

• Niekrasow Andriej.:Przygody kapitana Zalganowa.— Warszawa: TPPR «Wspolpraca», в виданні було задіяне видавництво «Радуга» з Москви, 1986.— 200 с., видання 5-те, змінене; тираж 100тис. екз., кольор. іл., тверда палітур., 25×21 см; ISBN 83-7018-026-4.[8]

• 1976—1979 — радянський мультсеріал «Пригоди капітана Врунгеля» студії «Київнаукфільм». Використовуючи значущу частину комічних сцен з книги, мультсеріал має трохи інший центральний сюжет, заснований на викраденні Фуксом з музею статуї Венери і на переслідуванні «Біди» італійськими мафіозами. У сюжеті обігруються і пародіюються багато буржуазних реалій і радянських стереотипів 1960—70-х років. Автором текстів пісень до мультфільму був відомий дитячий письменник Юхим Чеповецький.
• Художній фільм «Нові пригоди капітана Врунгеля» (1978), за участі Михайла Пуговкіна у ролі Врунгеля, за сценарієм Олександра Хмелика. У цьому фільмі, який має самостійний сюжет, піонер Вася Лопотухін разом з Врунгелем відправляється дослідити Бермудский трикутник, однак серія епізодів перенесена з оригінальної повісті А. Некрасова.
• У 1985 році за мотивами однойменної повісті і мультфільму вироблена музична аудіоказка «Пригоди капітана Врунгеля» фірмою «Мелодія» на пластинках та аудіокасетах «Свема».
• У 1997 році вийшла книга Олега М'ятєлкова «Племінник капітана Врунгеля, або Незвичайні пригоди Капітана Бурунного».[9]

• Катя Сенне. Приключения капитана Врунгеля»: история свободного плавания // Детские чтения. — 2015. — Т. 8, № 2. — С. 141—159.
• Василий Авченко (22 червня 2017). Генеалогия капитана Врунгеля. К 80-летию знаменитого морского волка. «Горький» (ru-RU) (gorky.media). Процитовано 20 січня 2018.
• Сергей Борисов. Андрей Некрасов. Настоящий капитан «Беды» // Yacht Russia. — 2010. — Грудень.
• Некрасов А. Приключения капитана Врунгеля / Коммент. И. Бернштейна, Р. Лейбова, О. Лекманова. Иллюстрации К. Чёлушкина. — М.: «Издательский проект А и Б», 2018.