Школи буддизму

Серед безлічі шкіл збереглися тільки школи напрямків Тхеравада, Махаяна та Ваджраяна (в поєднанні з Махаяною).

Хронологія розвитку і поширення буддійських шкіл (450 до н. е. – 1300 рік н. е.)

  450 до н.е. 250 до н.е. 100 н.е. 500 700 800 1200

 

Індія

рання
Сангха

 

 

 
Школи раннього буддизму Махаяна Ваджраяна

 

 

 

 

 

Шрі-Ланка та
Південно-Східна Азія

   Тхеравада

 

  
 

 

 

Ваджраяна в Південно-Східній Азії

 

Центральна Азія

 

Греко-буддизм

 

 Тибетський буддизм

 

Буддизм Великого шовкового шляху

 

Далекосхідний буддизм

   Чань, Тендай, Буддизм Чистої Землі, Дзен, Нітірен

Сінгон

 

 

  450 до н. е. 250 до н.е. 100 н.е. 500 700 800 1200
  Позначення:   = Тхеравада   = Махаяна   = Ваджраяна

Ранні школи буддизму (нікая)

Ранній буддизм
Письмові джерела

Тапітака
Агами
Гандгара

собори

1-й буддійський собор
2-й буддійський собор
3-й буддійський собор
4-й буддійський собор

Школи

Досектантський буддизм
└ Махасангхіка
    ├ Екав'явахаріка
        └ Локоттаравада
    ├ Чайтіка
        ├ Апарашайла
        └ Уттарашайла
    └ Гокуліка
        ├ Бахушрутія
        ├ Праджняптівада
        └ Четьявада
└ Стхавіравада
    ├ Сарвастівада
        ├ Вайбхашики
        ├ Саутрантіка
        └ Муласарвастівада
    ├ Вібгадж'явада
        ├ Тгеравада
        ├ Махішасака
        ├ Каш'япія
        ├ Дгармагуптака
    └ Пудгалавада
        └ Ватсіпутрія
            ├ Дхармоттарія
            ├ Бхадраянія
            ├ Самматія
            └ Шаннагаріка

  • Тхеравада — «вчення старійшин», хаймавата — «гімалайські»
    • Вібгадж'явада (утворилася до 240 до н.е. і під час правління цар Ашокі) — «вчення про аналіз»,
    • Пудгалавада (приблизно 280 до н.е.) — «вчення про пудгалу»
      • Ватсіпутрія (під час правління царя Ашоки) — після розколу в другій половині II ст. до н. е. стала називатися Самматія — «ті, які живуть в злагоді»
        • Дхармоттарія (початок III ст. до н. е.) — «послідовники Дхармоттари»
        • Бхадраянія (друга половина II ст. до н. е.) — «ті, хто йдуть по шляху Бхадри»
        • Шаннагаріка (друга половина II ст. до н. е.) — «з шести міст» (також Сандагірія — «з дрімучого лісу»)
        • Авантака
    • Сарвастівада (приблизно 237 до н.е.) — «вчення про те, що все існує» (також Вайбгашика — «послідовники Коментаря»)
      • Непальські вайбгашики[1]
      • Вайбгашики з східної Індії[2]
      • Вайбгашики з центральної Індії
      • Кашмірські вайбгашики
      • Апарантака-вайбгашики[3]
      • Багірдешака — «іноземні вчителі» (також пашчатія — «ті, що живуть на захід від Кашміра», гандхарські вабгашики)[4]
      • Муласарвастівада (III — IV ст.) — «корінна Сарвастівада»
      • Шабдіка — «[послідовники вчення] про слово»[5]
      • Саутрантіка (приблизно 50 до н.е. — 100) — «ті, що спираються на сутри», також санкрантівада «вчення про перехід», тамрашатія «одягнені в сукні мідного кольору», дарштантіка «що використовують приклади»:[6]

Серед саутрантиків виділялися різні течії:

По визнаному авторитету:
        • Агаманусаріно-саутрантіка (послідовники писань Абгідгарми)
        • Ньяянусаріно-саутрантіка (послідовники семи логічних трактат Дгармакірті)
По відношенню до сприйманого:
        • Зунзін джаннямпа (gZung ‘dzin grang mnyam pa, «рівна кількість об'єктів і суб'єктів»)[7]
        • Гон(г)а чецальва (sGo nga phyed tshal ba, «половинка яйця»)
        • Нацог німепа (sNa tshogs gnyis med pa, «недвійковість різноманіть»)
  • Махасангхіка (приблизно 380 до н.е.) — «велика громада»
    • Мадг'ядешика
    • Екав'явахаріка (під час правління царя Ашоки) — «ті, чия практика [дає результати] в одну [мить]»
      • Локоттаравада (III ст. до н. е. — «вчення про те, що за межами світу»
    • Гокуліка (під час правління царя Ашоки) — «з роду бика», також куккулакатха — «міркування про гарячий попіл»
      • Бахушрутія (кінець III ст. до н. е.) — «ті, хто багато чув»
      • Праджняптівада (кінець III ст. до н. е.) — «вчення про те, що [всі речі суть лише] назва»
    • Чайтіка (середина I ст. до н. е.) — «[що оселилися на горі] з чайтьєю»
      • Андхака[8] — «з Андхри»
        • Апарашайла — «з західної гори»
        • Уттарашайла, Пурвашайла — «зі східної гори»
        • Раджагірія[9] — «з Раджагріхи»
        • Сіддгартхика
        • Апарараджагірика (Ваджирія)

Влив ранніх школ на пізні: Розділ Віная школи Дгармагуптака використовують такі школи Віная:

  • Китайська Люй-цзун
    • Наньшань-цзун[10] (в доктринальному плані спирається на вчення Йогачари[11]. В XI ст. Юаньчжан предприйняв зусилля для поєднання канонів Тяньтай і Люй та склав коментар до праці Даосюаня для адептів Тяньтай[12])
    • Сянбу-цзун (Сифеньлюй-цзун) (опиралась на вчення школи Ченші)[13]
    • Дунта-цзун (опиралась на вчення Сарвастівади)[14]

Крім того, в китайському каноні містяться статути Вінаї шкіл Сарвастівада, Муласарвастівада, Махіщасака, махасангхіків[15], Каш'япія, Самматія[16]

Інші впливи на пізні школи:

  • Китайсько-корейсько-японська школа Ченші-цзун (Сонсиль-чонь, Дзьодзицу-сю) (сатьясіддхі/таттвасіддхі) вважається відгалуженням шкіл Саутрантіка, Дгармагуптака або Бахушрутія (поглинена школами Саньлунь і Фасян).
  • Китайська школа [стара] Пітань-цзун (абгідгарма) ґрунтувалася на тлумаченні абгідгармічних текстів школи Сарвастівада
  • Китайсько-корейсько-японська Цзюйше-цзун (кор. Куса-чонь, яп. Куся-сю:) (коша) або нова питань-цзун (абгідгарма) вважається відгалуженням школи Сарвастівада/Саутрантіка (є субтрадицією школи Фасян/Хоссо).

На китайську мову переведені також абгідгармічні трактати Дгармагуптаки[17] і Самматії; у китайський канон увійшли сутри Дгармагуптаки, Сарвастівади, Махасангхіки і Каш'япії[18]. Всі тибетські і монгольські ченці слідують винаї Муласарвастівади[19][20], відома була в Тибеті і «Пратімокша-сутра» локоттарвадінів та екав'явахариків[21]. У тибетських монастирях вивчається Абгідгарма-коша Васубандгу, а до складу канону увійшли сутри Муласарвастівади та в невеликій кількості — Тхеравади[22].

Тхеравада

Різні школи Тхеравади пов'язані з коментаторськими традиціями на палійський канон або зі специфічною практикою. Можлива істотна різниця в інтерпретації правил вінайї.

  • Бангладеш:
    • Сангхарадж-нікая
    • Махастхабір-нікая
  • Бірма:[23]
    • Тхудхамма-нікая
      • Віпасана вчителля Махасі Саядо та лінії учнів — У Ба Кхін, Гоенка, Insight Meditation Society
    • Шведжин-нікая
    • Чатубхумміка Махасатіпаттхана Нгеттвін нікая
    • Дхамманудхамма Махадвая нікая
    • Вейлувун нікая
    • Дхаммавінаянулома Муладвая нікая
    • Дхаммаютика-нікая Махаїн
    • Ганавімут Гадо
    • Анаукчаунг Двая
  • Шрі-Ланка:
    • Сіам-нікай
      • Ватуравіла (Махавіхара Вамшика Ш'ямопалі Васанав-нікай)
      • Малватта
      • Асгірія
    • Амарапур-нікай
      • Кандубода (або Шведжин Нікай)
      • Тапована (або Кальянавамса)
      • Амарапура Сірісаддхаммаванса Маха Нікая
      • Амарапура Мулавамсіка Нікая
      • Ударата Амарапура Нікая
      • Амарапура Сабарагаму Саддхамма Нікая
      • Саддхамма Юттхіка (Матара) Нікая
      • Дадалу Парампараятта Амарапура Нікая
      • Амарапура Мраммавансабхідхаджа
      • Амарапура Ваджіраванса Нікая
      • Сабарагаму Саддхаммаванса Нікая
      • Амарапура Аріяванса Саддхамма Юттика Нікая
      • Джулагандхі Нікая
      • Ударата Амарапура Самагрі Сангха Сабхава
      • Ува Амарапура Нікая
      • Амарапура Срі Дхаммаракшіта Нікая
      • Удукінда Амарапура Нікая
      • Самбуддха Сасанодая Сангха Сабхава
      • Амарапура Маха Нікая
      • Сри Кальяніванса Нікая
    • Рамання-нікай
      • Шрі Кальяні Йогашрама Самстха (Галдува)
      • Делдува
  • Таїланд
    • Маха-нікай
      • Дхаммакая
    • Тхаммают-нікай
    • Тайська лісна традиція (камматтхана) (лісні монахи є в обох нікайях)[24]
    • Санті Асоке
    • Суан Моккх
  • Лаос
    • Маха-нікай
    • Тхаммают-нікай
  • Камбоджа
    • Моха-нікай
    • Тхаммают-нікай
  • Індія
    • Маха Бодхі
    • Далітський буддійський рух, Наваяна (Тхеравада з елементами Махаяни та Ваджраяни) (див. Амбедкар, Бхімрао Рамджі)
  • В'єтнам
    • Джетавана-вихара (Kỳ Viên Tự)
  • Друзі західної буддійської громади (Тхеравада з елементами Махаяни та Ваджраяни)

Махаяна
  • Мадг'яміка
    • Мадг'яміка-рангтонг (свабхавашунья, ніхсвабхававада)
    • мадг'яміка-жентонг (парабхава-шунья) (Маха-Мадг'яміка, Парамартха-Читтаматра[25]) (погляд Ньїнґма, частини сак'япинських і більшості кармапинських лам, Другпа Каг'ю, Шангпа Каг'ю, Джонанг, Ріме)
      • Сутричний женьтонг (Шак'я Чхогдень зі школи Сак'я, спирається на «десять сутр Татгагатагарбхи» і п'ять книг Майтреянатхи-Асанги)
      • Тантричний женьтонг (спирається на Калачакра-тантру, об'єднаний Долпопа Шераб Гьялценом зі школи Джонанг з сутричним)
    • Детонг[26]
    • Саньлунь -цзун («школа трьох трактатів»)
      • Санрон -сю:— японський варіант (поглинена школою Тендай)
      • Самнон-чонь — корейський варіант
  • теорія Татхагатагарбхи («дхатувада») (див. Татгагатагарбха)
  • Йогачара (Віджнянавада, Читтаматра)
По відношенню до сприйманого:
    • Сакаравада (тиб. Намденпа[27])
      • Зунзін джаннямпа (gZung -'dzin grang-mnyam-pa, "рівна кількість об'єктів і суб'єктів")
      • Гон(р)а чецальва (sGo-nga phyed-tshal-ba, «половинка яйця»)
      • Нацог нимепа (sNa-tshogs gnyis-med-pa, «неподвійність багатовидів»)
    • Ніракаравада (Анакаравада, тиб. Намцзунпа)
      • Діжі Намцзунпа[28]
      • Діме Намцзунпа
По визнаному авторитету:
    • Агаманусаріно-віджнянавада (послідовники п'яти трактататів Асангі-Майтреянатхі)
    • Ньяянусаріно-віджнянавада (послідовники семи логічних трактатів Дгармакірті)
Регіональні варіанти:
    • Вейші-цзун (віджняптіматра, «школа тільки-свідомості», також Фасян-цзун (дхармалакшана), циень-цзун; вчений Оуян Цзиньу вважав Вейші та Фасян різними школами[29]) (сакаравада)[30]
      • Субтрадиція Куйцзи (головна лінія)[31]
      • Субтрадиція Юаньце (Вончхика) (ніракаравада)
      • Сінь вейші лунь («нова йогачара»)[32]
      • Цзюйше-цзун — див. вище
      • Попсан-чон (Юсік, Чаин) — корейський варіант
      • Хоссо:-сю: — японський варіант
    • Ділунь-цзун (дашабхуміка):[34]
      • Північний напрям (влилося в школу Фасян)
      • Південний напрям (поглинена школою Хуаянь)
    • Шелунь (самграха) (злилася зі школою Фасян) (ніракаравада))
      • Се:рон-сю: — японський варіант[35]
  • Хуаянь-цзун (Юаньжун-цзун) (аватамсака)
    • Байюнь-цзун (влилася в Байлянь-цзун)
    • Хваом-чон (Вŏн-юнъ) — корейський варіант
        • Техан пульге Вонг'йо-чонь (Пŏпсŏн-чонь (дхармата), Хедонь, Чуньдо) — корейська школа
        • Чонхва[36]
    • Кегон -сю: — японський варіант (запозичила елементи Ваджраяни)

Чань / Zen / Сон / Тхієн (дх'яна):

  • Вінітаручі (Тінідалиуті) — в'єтнамська школа, заснована учнем третього патріарха Сєнцаня
  • Хіянсан — корейська школа, заснована учнем четвертого патріарха Даосиня Помнаном, влилася в школу Чоге
  • Нютоу-цзун (яп. Годзу) (гошрінга) — школа, заснована учнем четвертого патріарха Даосиня, дотримувалася поглядів Мадг'яміки[37]
Школи, засновані учнями п'ятого патріарха Хунженя:
  • Школа Чжишеня, дотримувалася поглядів Віджнянавада
  • Школа Лаоланя, дотримувалася поглядів Віджнянавада
  • Школа Сюаньши, дотримувалася поглядів Віджнянавада
  • Північна школа (Дуншань фа мень, Бей-цзун (яп. Хоку-сю:)) — заснована Шеньсю, дотримувалася поглядів Віджнянавада
  • Південна школа (Нань-цзун) — заснована Хуейненом, дотримувалася поглядів Екаяни (див. Татгагатагарбха)
    • Баотан-цзун (сичуанський чань)[38]
    • Цаосі-бей-цзун, Хецзе-цзун-цзун
    • Цаосі-нань-цзун (曹溪南宗)
      • Шітоу-цзун, Циньюань
        • Цаодун-цзун
          • Сото-сю — японський варіант
            • До: гэн-ха (лінія Вансі)
              • Лінія Ейхейдзі[39]
              • Лінія Сеньє та Кйо: го:[40]
              • Лінія Дзякуена
              • Хо: ко:-ха (лінія Канган Гіїна)
              • Лінія Кейдзана
              • Самбо: Ке:дан
                • White Plum Asanga
            • То:ме:-ха
            • То: ре:-ха (東陵派)
            • Прогресивний союз школи Сото[41]
            • Не:рай-сю:
            • Кю: сай-ке: (救世教)
            • Хо: о:-ке: (法王教)
          • Сумісан — корейська школа, влилася в школу Чоге
          • Таодонг-тонг — в'єтнамський варіант
        • Юньмень-цзун (яп. Уммон-сю:, поглинена школою Ріндзай)
          • Тхао Дионг
        • Фаянь-цзун (поглинена школою Ліньцзи) (яп. Хо: ген-сю:)
      • Хунчжоу-цзун Наньюе
        • Ліньцзі
          • Хуанлун-цзун (яп. О:рю:)
          • Янци-пай (яп. Ё:ги)
            • Хуцю (яп. Кукю)
            • Дахуей
              • Ніхон Дарума-сю: — японська школа, поглинена традицією  Сото Догена[42][43]
          • Фо Гуан Шань (синтез Чань, Цзинту, Чженьянь. При асоціації існує Фонд розвитку буддизму тхеравади, представлені різні школи тибетського буддизму)
          • Ріндзай — японський варіант
            • Ріиндзай-сю Гендзю:-ха
            • Ріндзай-сю Месіндзі-ха
              • ІтІбата Якусі Ке:дан
            • Сенко:-ха (Кенніндзі-ха) (лінія О:-рю:, див. вище)
            • Е:гі-ха (див. вище Янци-пай)
              • Се: іті-ха (Тьофукудзі-ха)
              • Дайкаку-ха (Кенте:дзі-ха)
              • Хо: кай-ха (法海派)
              • Дайо:-ха
                • лінія Геттана (月菴宗光)
                • лінія Секко:
              • Готтан-ха
              • Дайкю:-ха
              • Сейкан-ха (西礀派)
              • Мугаку-ха (Енгакудзі-ха)
              • Ке: до:-ха (鏡堂派)
              • Іссан-ха (Нандзэндзи-ха)
              • Косен-ха (古先派)
              • Буцуе-ха (仏慧派)
              • Тю:ган-ха
              • Сейсецу-ха (清拙派)
              • Мінкі-ха
              • Дзікусен-ха
              • Гутю:-ха
              • Дайсецу-ха
              • Бецуден-ха (別伝派)
              • Кокутайдзі-ха
              • Дайтокудзі-ха
              • Когакудзі-ха
              • Тенрю:дзі-ха
              • Ейгендзі-ха
              • Хо:ко:дзі-ха
              • Се:кокудзі-ха
              • Буццу:дзі-ха
              • Ко:се:дзі-ха
              • Обаку-сю: — японська школа
              • Фуке-сю: (Хотто:-ха) — японська школа
          • Ламте-тонг — в'єтнамський варіант
            • Ліеу Куан (Liễu Quán)
              • гілка Тb Хіеу
                • Order of Interbeing (Dòng tu Tiếp Hiện) (Тхіен, Тхеравада, Хуаянь)[44]
          • Імдже-джон — корейський варіант
        • Во Нгон Тхонг школа — в'єтнамська
        • Гуйян-цзун-цзун (поглинена школою Ліньцзи) (яп. Иге:)
Корейські школи (влилися в школу Чоге):
        • Сільсансан
        • Тоннісан
        • Каджісан
        • Сагульсан
        • Сонджусан
        • Саджасан
        • Поннімсан
      • Сеіцу-ха (містить елементи Ваджраяни)[46]
      • Хатто-ха (містить елементи Ваджраяни)
      • Техан пульге Чоге-чонь — корейський орден (об'єднує гілки Ліньцзи і Цаодун)
        • Хангук пульге: Тхего-чонь[47] — корейський орден
        • Кван Им Сŏн чонь хве — міжнародна школа, заснована корейським майстром Сун Саном
      • Вон-джонь — корейський орден[48]
      • Вонбульге — корейська школа необуддизма

Буддизм Чистої Землі (амідаїзм, амітоїзм):

  • Цзінту-цзун
    • Байлянь-цзун[49] — синкретична школа
    • Тіньдо-тонг — вʼєтнамський варіант
    • Чŏньтхо-чонь — корейський варіант
    • Дзьодо-сю — японський варіант
      • Тіндзей-ха (鎮西派)
      • Нісіяма-ха (西山派)
      • Дзе:до-сю: Сейдзан Букакуса-ха
      • Дзе: до-сю: Сейдзан Дзенрідзі-ха
      • Нембуцу-сю: Самбо: удзан муре:дзю-дзі
      • Сейдзан (елементи Ваджраяни)
        • Дзі-сю:
          • Тайму-ха
          • Юге:-ха
          • Ікко:-ха
          • Окутані-ха
          • Рокудзе:-ха
          • Сідзе:-ха
          • Кайї-ха
          • Рe: дзен-ха
          • Кокуа-ха
          • Ітія-ха
          • Тендо:-ха
          • Гоедо:-ха
      • Ю:дзу-нембуцу-сю:
Сін-буддизм:
      • Дзедо-сінсю
        • Сін-сю: О:тані-ха
          • Ітто:-ен — японська синкретична релігія
          • Дзе:до-сін-сю: Хігасі-Хонгандзі-ха
          • Дзайданхо:дзін Хонган-дзі Ідзідзайдан
        • Дзе:до-сінсю: Хонгандзі-ха
          • Сін букке: до:сікай
          • Секісен-гацуха
          • Дзе:до-сін-сю: Сінран-кай
            • Дзе:до-сін-сю: Іті-но-кай
        • Сін-сю: Такада-ха
        • Сін-сю: Букко:дзі-ха
        • Сін-сю: Ко:се-ха
        • Сін-сю: Кібе-ха
        • Сін-сю: Ідзумодзі-ха
        • Сін-сю: Дзе:се:дзі-ха
        • Сін-сю: Саммонто-ха
        • Син-сю: Ямамото-ха
        • Генсисин-сю: (原始眞宗)
        • Каякабе-ке:
        • Сін-сю: Дзе:ко:дзі-ха
        • Сін-сю: Те:сей-ха
        • Сін-сю: Кіта-Хонгандзі-ха
        • Дзе: до-сінсю: До: бо: ке: дан (真宗北本願寺派)
        • Дзе до-сінсінсю: Дзе: ко: дзі-ха (淨土真信宗浄光寺派)
        • Монто-сю: Ітімі-ха
        • Гуган-сінсю:
        • Буцуген-сю: Енітікай
        • Дзе:до-сін-сю: Кенго:ін-ха
        • Дзе:до-сін-сю: Кеко:-кай
        • Букке:-синсю: (仏教真宗)
    • Тендай Сіндзей-сю: (напрямок в школі Тендай, див. нижче)
    • Ко:му: нумбуцу сінгосу: сю: (напрямок в школі Сінгон, див. нижче)
  • Непань-цзун (нірвана)— поглинена школою Тяньтай
    • Ельбан-чонь (Сіхин) — корейський варіант
  • Тяньтай-цзун (школа Лотосової сутри)
    • Шаньцзя (山家)[50]
    • Шаньвай (山外)
    • Тхіентхай-тонг — в'тнамський варіант
    • Чхŏнтхе-чон — корейський варіант
    • Тендай-сю: — японський варіант, містить елементи Ваджраяни
      • Есін-рю: (恵心流)[51] → Кава-рю: («річковий напрям»)[52]
        • Хо: тібо:-рю:
        • Сугіу-рю:
        • Ге: сенбо:-рю:
        • Цутімікадо-мондзекі-рю:
      • Данна-рю: (檀那流) → Тані-рю: («рівнинний напрямок»)
        • Еко: бо:-рю:
        • Бісямондо:-рю:
        • Тікурінбо:-рю:
        • Інокума-рю:
      • Саммон-рю: («гірська гілка»)[53][54]
        • Дзікаку-дайсі-рю:
      • Тендай-дзімон-сю: («храмова гілка»)
        • Тисе:-дайсі-рю:
        • Мії-рю:
        • Хо: ман-рю:
        • Хондзан-сюгендо:-сю:
      • Тендай Сіндзей-сю:
      • Ва-сю
      • Се: каннон-сю:
      • Кімпусен Сюген хон-сю:
      • Ме: ген-сю: (妙見宗)
      • Союз за реформу школи Тендай
      • Анраку-ріцу (Анраку-ха 安楽流)
      • Саммай-рю:
      • Ано:-рю:
      • Санно:-сінто: — синкретичний рух, що об'єднював синто, Тендай та даосизм
      • Курамако:-ке
      • Нембо:-синке
Нітіренизм:[55]
      • Нітірен-сю
        • Ітті-ха (шанування всієї Лотосової сутри)
          • Мінобу-монрю: (Ніко:-монрю:)
            • Ніппондзан Меходзі
            • Рей ю: кай
Рухи, які вийшли з Рей ю кай (霊友会系教団):
              • Ріссе: ко:сей кай
              • Буссе гонен кай ке:дан
              • Ме:ті кай ке:дан
              • Ме:до кай ке:дан
              • Ко:до: ке:дан
              • Дзайке букке: кокоро но кай
              • Сісін-кай
                • Кісін-кай
              • Сейгі-кай ке:дан
              • Дайєй-кай ке:дан
              • Ніхон кейсінсу:содзісю:дан
                • Фуме:-кай ке:дан
              • Хоссі-сю:
              • Рей хо: кай
          • Хама-ха (Ніссе:-монрю:)
          • Ікегамі-монрю: (Нітіро:-монрю:, Хікігаяцу-монрю:)
            • Сідзе:-монрю: (Нітідзо:-монрю:)
              • Фудзю-фусе-ха (Нітіо:-монрю:, Хонге-се: сю:)
                • Фудзю-фусе Нітірен Ко:мон сю: (Цудера-ха, Фудо: сі-ха)
                • Нітірен-сю: Фудзю-фусе-ха (Хісасі-ха, До: сі-ха)
              • Хонге Нітірен-сю (Кіото)
            • Рокудзе:-монрю: (Нітідзе:-монрю: (日静門流))
          • Накаяма-монрю: (Нітідзе:-монрю: (日常門流))
        • Се:рецу-ха (упор на другій та шістнадцятій главах Лотосової сутри)
          • Сяка хомбуцу рон (початковий Будда — Шак'ямуні):
            • Нітідзю:-ха (виділилася з Нітідзе: -монрю: (日常門流))
              • Кемпон Хокке-сю: (Нитирен-сю: Ме:мандзі-ха)
              • Нітірен-сю: Дзю:сі-кай
            • Хоммон Хокке-сю: (Нітірен-сю: Хаппон-ха, Нітірю:-монрю:) (виділилася з Нітідзо:-монрю:)
              • Хоммон Буцурю:-сю:
                • Хоммон ке:о:-сю:
                • Нітірен сюгі Буцурю:-ко:
              • Хокке-сю: Хоммон-рю:
                • Нітірен-хокке-сю:
              • Дзайке Нітірен-сю: Дзе:фу: кай
            • Хокке-сю: сіммон-рю: (Хомме:-хокке-сю: , Нітісін-монрю:, Нитирен-сю: Хонрю:дзі-ха) (виділилася з Нитидзо:-монрю:)
            • Хокке-сю: дзіммон-рю: (Нітідзін-монрю:, Нітірен-сю: Хондзе:дзі-ха) (виділилася з Нитидзе: -монрю: (日静門流))
          • Нітірен хомбуцу рон (початковий Будда — Нітірен): Хоммон-сю: (Ко: мон-ха, Фудзі-монрю:, Нікко:-монрю:)
            • Кайдан-ха (Нітімоку-монрю:)
              • Нітірен-се:сю: (Нітідо-монрю:, Секісан-ха, Нітірен-сю: Фудзі-ха)
                • Се:сін-кай
                • Фудзі Тайсекі-дзі Кенсе:-кай
                • Сока Гаккай
                • Се: бо: Хокке-сю: (正法法華宗) (головний храм — Тайке:-дзі)
                • Хоммон-се:сю:
              • Ку-ме:-ре: дзан-ха (Нітіго:-монрю:)
                • Дай Нітірен-сю:
            • Ко: то: хо: ен кай (Кітаяма-монрю:, Дансе-ха)
            • Хокке-сю: Ко:-монрю: (Нісіяма-ха, Нітідай-монрю:)
            • Нітірен-хонсю: (Е:ходзі-ха, Е:сан-ха, Нітідзон-монрю:)
        • Прогресивний союз школи Нітірен
        • Кокутю:-кай
          • Хонгэ мё: сю: рэммэй
        • Хокке-Нітірен-сю: (法華日蓮宗) (головний храм— Хо:рю:-дзи)
        • Хомпа Нітірен-сю: (本派日蓮宗) (головний храм — 宗祖寺)
        • Хонге Нітірен-сю: (本化日蓮宗) (Хего, головний храм — 妙見寺)
        • Хокке-синто: — шанування синтоїстських камі камі в школі Нітірена
        • Нітірен-сю: аойко:
        • Хатідайрю:о: дайсідзен айсін ке:дан
        • Хатідайрю:о: дзінхакко: се:дан
  • Фудо:-сю: — японська школа
  • Критичний буддизм (хіхан букке) — японсько-китайська течія.
  • Чань сюе (‘вчення про споглядання') — напрям в китайському буддизмі III—V ст., який робив акцент на практиці сидячої медитації. Вплинуло надалі на школи Тяньтай і Чань[56]
  • Божо сюе (‘вчення про мудрість') — напрям в китайському буддизмі III—VI ст., який робив акцент на вивченні і тлумаченні сутр Праджняпараміти, вплинуло на школу Саньлунь: Лю цзя ци цзун[57]:
    • Беньу-цзун (本无宗)
    • Беньві-цзун 本无异宗
    • Цзісе-цзун 即色宗
    • Сіньу-цзун 心无义
    • Ханьші-цзун 含识宗
    • Хуаньхуа-цзун 幻化宗
    • Юаньхуей-цзун 缘会宗
  • Саньцзе-цзун[58] — китайська школа
  • Биу шон кі хионг («дивний аромат з дорогоцінної гори») — синтез Махаяни і Тхеравади.
    • Фатзяо Хоахао — в'єтнамська синкретична школа
  • Бинь сюен[59] — в'єтнамська синкретична секта
  • Сутара-сю: (須多羅宗, «школа сутр») — японська школа, займалась розтлумаченням сутр Праджняпараміти.
  • Сідзенті-сю: (自然智宗, «школа природної мудрості»)  — японська школа
  • Помун-чонь — корейський жіночий орден
  • Міле цзяо («Вчення Майтреї») — китайська пробуддійська секта
  • Ленце-цзун (ланкаватара) — школа Ланкаватара-сутри, попередниця Чань
  • Сінсей Букке: Ке:дан — японська нова релігія
  • Томун-чонь — корейська школа (кор. 도문종, 道門宗도문종, 道門宗)

Ваджраяна

Тибето-монгольський буддизм:

Шість материнських монастирів:
    • Дорчже Драг
    • Міндролінґ
    • Палрі
    • Катхог
    • Пельюль
    • Дзогчен
    • Шечен
Відомі цикли терма:
    • Лонгчхень Ньїнґтхиг
    • Чоклінг Терсар
    • Намчхой
    • Дуджом Терсар
    • Джангтер
    • Кхордонг Тер

Сарма-па:

  • Сак'я-па
    • Власне сама Сак'я
      • Нгор-па
      • Цар-па
    • Бодонг-па
    • Булуг-па (Шалу)
    • Цзонг
  • Стародавня Кадам-па[63] → Гелуг-па (Нова Кадам-па)[64]
  • Каг'ю(д)-па
    • Шангпа Каг'ю (нині не існує як окрема школа, навчання передаються в рамках інших ліній Каг'ю і Сак'я)
    • Марпа Каг'ю
«Чотири великих колони» (Ka-chen bzhi):[65]
      • лінія Ог Чойк'ї-Дорже (rNgog Chos-kyi-rdo-rJe)
      • лінія Цура (’Tshur dBang-gi-rdo-rje)
      • лінія викладена згідно системі Мецонпи (Mes-tshon-po dPyal-se-tsa)
      • лініи учнів Міларепи:
        • Речунг Каг'ю (нині не існує як окрема школа)
        • Дагпо Каг'ю
          • Карма Каг'ю Камцханг
            • Сурманг Каг'ю
              • Шамбала-буддизм
              • Celtic Buddhism
            • Неньдо Каг'ю
            • Г'ялтень Каг'ю
            • Буддизм Діамантового Шляху Оле Нідала[66]
          • Цалпа Каг'ю (поглинена школою Гелуг)
          • Баром Каг'ю
          • |de|Phagdru-Kagyü (чи П(х)агмо Д(р)укпа Каг'ю)
            • Таглунг Каг'ю
              • Верхня Таглунг Каг'ю
              • Нижня Таглунг Каг'ю
            • Тропху Каг'ю
            • Лінгре Каг'ю
              • Друкпа Каг'ю
                • Бар-Друкпа (Верхня Друкпа)
                  • Барава Каг'ю
                • Мар-Друкпа (Середня Друкпа)
                  • Чж'янг-Друк (Північна Друкпа)
                  • Хло-Друкпа-Каг'ю (Південна Друкпа)
                • То-Друкпа (Нижня Друкпа)
                • Ар'я Майтрея Мандала (Другпа Каг'ю , Гелуг, Чань, Тхеравада)[67]
            • Марцанг Каг'ю
            • Елпа Каг'ю (злилася з Карма Каг'ю)
            • Язанг Каг'ю
            • Шугсеб Каг'ю (поглинена школою Ньїнґма)
            • Дрікунг Каг'ю
              • Хланангпа (Хлапа)
            • Дагпо Каг'ю (лінія трьох дядьків і племінників з Дагпо Цалми)[68]
  • Ка-Ньїнг (Каг'ю + Ньїнґма)[69]
  • Рипа (аскетична йогічна традиція в Каг'ю і Ньїнґма)[70]
  • Джонанг-па
  • Дугел Шіджед-па та Чод (не існує як окрема лінія, але вчення практикуються у всіх школах):
Шіджед:
    • Старша (рання) лінія:[71]
      • Школа Ма (rMa)
      • Школа Сочунви (So-chung-ba)
      • Школа Кама (sKam Ye-shes rGyal-mtshan)[72]
        • Верхня лінія
        • Нижня лінія
    • Середня лінія:[73]
      • Школа Тапі (Gra-pa mNgon-shes)
      • Школа Че (lCe)
      • Школа Чжанчунві (lJang-chung-ba)[74]
        • Мала гілка Середньої лінії («Окрема» лінія) — bRgyud-pa thor-bu-pa
    • Молодша (пізня) лінія[75]
    • Таємна «Єдина» лінія[76]
Чод:[77]
    • Пхо Чод (чоловічий чод)
    • Мо Чод (жіночий чод)
  • Бон[78][79][80]
  • Ріме (внесектарна течія)

Неварський буддизм (див. Неварці)

Східноазіатський тантризм:

  • Чженьянь-цзун (мантра) (Мі-цзун)
    • Сінґон-сю: — японський варіант
      • Коги Сінґон-сю:[81]
        • Хіросава-рю:[82]
        • Оно-рю: (小野流)
        • Ко:я-сан Сінґон-сю: (див. Коя-сан)
          • Тюїн-рю
          • Накаяма сінго се:сю:
            • Сінго се:сю:
          • Бентен-сю: (див. Сарасваті)
        • То:дзі Сінґон-сю:
        • Сінґон-сю: Дзенцу:дзі-ха
        • Сінґон-сю: Дайго-ха
          • Сінне: саммая рю:
        • Сінґон-сю: Омуро-ха
        • Сінґон-ріссю:
          • Сінан-рю:[83]
          • Себо-ріцу[84]
        • Сінґон-сю: Дайкакудзі-ха
        • Сінґон-сю: Сенню:дзі-ха
          • Ко:ме: нембуцу сінгосе: сю:
        • Сінґон-сю: Ямасіна-ха
        • О:но-ха
        • Сігісан Сінґон-сю:
        • Сінґон-сю: Накаямадера-ха
        • Сінґон Самбо:-сю:
        • Сінґон-сю: Сумадера-ха
        • Сінґон-сю: То:дзі-ха
      • Сінгі-Сінґон-сю:
        • Сінґон-сю: Тісан-ха
        • Сінґон сю: Будзан-ха
        • Сінґон-сю: Кокубундзі-ха (真言宗国分寺派)
        • Сінґон-сю: Муро:дзі-ха
        • Сінґон-сю: Інунакі-ха (真言宗犬鳴派)
      • Тодзан-ха[85]
      • Ре:бу-сінто: («двостороннє синто») — течія, що об'єднує елементи синто, Сінґон та Тендай
      • Сінне єн
      • Агон-сю: — маргінальна японська школа
      • Татікава-рю:
      • Іссай-сю:
      • Гедацу-кай — синкретична синто-буддійська релігія
    • Тендай (походить з китайської школи Тяньтай, таємне вчення (мікке) запозичене у Сінґон) (див. вище)
    • Чін-он-чон (Сін-ин, Чінгак) — корейський варіант
    • Чоньджи-чонь (кор. 총지종, 摠持宗총지종, 摠持宗) — корейська школа
    • Мат-тонг — в'єтнамський варіант.

Узагальнюючі Терміни
  • [Фа]сін-цзун («школа суті дгарм») — узагальнююча назва шкіл Хуаянь, Саньлунь, Тяньтай, Чженьянь (на противагу [Фа] сян — школі «властивостей дгарм»)[86]
  • Червоношапкові школи (zhwa dmar) — Ньїнґма, Каг'ю, Сак'я (на противагу жовтошапковій (zhwa ser) Гелуг та чорношапковій (чи білошапковій — zhwa dkar) Бон (іноді чорношапковій (zhwa nag) називають Карма Каг'ю, Другпа Каг'ю та Дрікунг Каг'ю), сіней Чань)[87]
  • Школи сутр (цзін цзун) — східноазійські школи, що ґрунтуються безпосередньо на сутрах, і не мали точного індійського аналога — Тяньтай (Фахуа), Хуаянь, Непань, Ленце, Нітірен (Хокке), Сутара.
  • Школи трактатів (лунь цзун) — східноазійські школи, що ґрунтуються на шастрах — Саньлунь (Сілунь), Фасян/Вейші, Шелунь, Ділунь, Ченші, Цзюйше, Пітань.
  • Школи споглядання (чань цзун) — східноазійські школи, що приділяють основну увагу практиці психотехніки — Чань, Чженьянь, Люй, Цзинту.
  • П'ять домів та сім школ (у цзя, ці цзун) Чань — Гуйян, Фаянь, Юньмень, Цаодун, Ліньцзи та два відвітвлення Ліньцзи — Хуанлун та Янці.
  • Пять доктринальних шкіл та дев'ять гір (о-ге (джонь), ку сан) епохи Силла та ранньої Коре — Кеюль (Намсан), Попсон (Чундо), Попсан (Чаин), Вон-юн (Хваом), Ельбан та дев'ять шкіл Сон[88]
  • П'ять доктринальних та дев'ять медитаційних [шкіл] (о-ге янь-джŏнь) корейського буддизму — Кеюль, Попсан, Чундо, Хваом, Сіхин; Сон та Чхонтхе; пізніже об'єднані в дві школи — доктринальну і споглядальну (선교 양종)
  • Дев'ять гір (ку сан) сон-буддизма: Сільсансан, Тоннісан, Каджісан, Сагульсан, Сонджусан, Саджасан, Поннімсан, Сумісан, Хіянсан.

Примітки
  1. Дзунба Кунчог Жигме Ванбо. С. 17
  2. Дзунба Кунчог Жигме Ванбо. С. 18
  3. А. Терентьев. Классификации письменных источников Ваджраяны
  4. Шохин, с. 143
  5. Шохин. С. 154
  6. Дзунба Кунчог Жигме Ванбо. С. 29
  7. Дзунба Кунчог Жигме Ванбо. С. 39; Klein. P. 108
  8. Шохин. С. 133
  9. Akira Hirakawa, Paul Groner. P. 116
  10. Подразделяется на два направления: одно делает упор на внешнем соблюдении дисциплинарных правил, второе — на медитативной практике и постижении через неё «внутренних» предписаний, внешние правила при этом играют второстепенную роль. Китайская философия. С. 198
  11. Игнатович А. Н. Наньшань-цзун // Буддизм.
  12. Китайская философия. С. 197
  13. Торчинов Е. А. Сыфэньлюй-цзун // Буддизм.
  14. Вэнь Цзиньюй. С. 138
  15. Лысенко. С. 99
  16. Шохин, 140
  17. Шохин. С. 126
  18. Muller, Charles. Digital Dictionary of Buddhism, статья о 阿含經[недоступне посилання з травня 2019]
  19. A. Berzin. History of the Mulasarvastivada Ordination Lineages in Tibet
  20. Гой-лоцава. С. 43, 559
  21. Гой-лоцава. С. 40
  22. Литература Тхеравады в тибетском переводе (краткий обзор статьи Peter Skilling). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2018.
  23. Gutter. P. 10
  24. Тханіссаро Бхіккху. Традіції Благородних
  25. Орлов. 2.2.12. Читтаматра и жентонг // Читтаматра: Миф и реальность.
  26. Оле Нидал. С. 30. Цит. по Терентьев А. Куда ведёт «Алмазный путь»?
  27. Дзунба Кунчог Жигме Ванбо. С. 38
  28. Дзунба Кунчог Жигме Ванбо. С. 41
  29. Китайская философия. С. 245
  30. Ян Байи, с. 148
  31. Ленков, с. 96
  32. Китайська філософія. С. 302—303
  33. MKOK
  34. Анашина
  35. Н. Н. Трубникова. Шесть буддийских школ периода Нара
  36. Other Orders[недоступне посилання з травня 2019]
  37. Китайская философия. С. 439—440
  38. Солонин
  39. Dumoulin, 137
  40. Dumoulin, 138
  41. Буддизм в Японии. Отв. ред. Т. П. Григорьева. М.: Наука, 1993
  42. Kyogen Carlson. Some Soto Zen History: Japan Trip 2002 — Wrap-up // Stillpoint, Volume XXVIII, Number 5. September October 2003. Архів оригіналу за 23 липня 2008. Процитовано 16 квітня 2018.
  43. Бернард Фор. Дарума-сю, Догэн и Сото Дзэн (Faure, Bernard. The Daruma-shu, Dogen and Soto Zen. «Monumenta Nipponica», 1987, vol. 42, Nr. 1, pp. 25-55), Пер с англ.: А. Г. Фесюн, 2000
  44. McMahan. P. 158
  45. Торчинов. С. 199
  46. Маслов А. А. Тайные коды боевых искусств Японии. М., 2006
  47. Болтач. С. 92
  48. The Wonjong Reform Movement[недоступне посилання з травня 2019]
  49. Китайская философия. С. 18-20
  50. Китайская философия. С. 333
  51. Буддизм в Японии. С. 288
  52. Трубникова Н. Н. Почитание будды Амида и его «Чистой Земли»
  53. Накорчевский. С. 356, 365
  54. Буддизм в Японии. С. 98
  55. 日蓮AC -日蓮教団系譜. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 16 квітня 2018.
  56. Китайская философия. С. 439
  57. Китайськая філософія. С. 27-28
  58. Ян ван Брагт. Учение о конце света в христианстве и буддизме. (Bragt J.v. Apocalyptic Thought in Christianity and Buddhism // Japanese Religions. Vol.23 (1&2). T., 2000. P. 11-28) Пер. с англ. К. А. Колкуновой под ред. Н. Н. Трубниковой, 2005
  59. Настольная книга атеиста. — 9-е изд., испр. и доп. — М.: Политиздат, 1987
  60. Жуковская Н. Л. {{{Заголовок}}}.
  61. Гармаев Дмитрий Ойдопович. Философские основы необуддизма Б. Д. Дандарона: Дис. … канд. филос. наук. М., 2005
  62. Полнота Проповеди[недоступне посилання з травня 2019]
  63. Гампопа об'єднав в своїй школі вчення Каг'ю та Кадам; вчення ложонг увійшли також в Ньїнґма і Сак'я
  64. Чже Цонкапа створив нову школу на основі Кадам, який приніс також вчення Сак'я, Каг'ю та Ньїнґма
  65. Гой-лоцава. С. 227-8
  66. Бурлацкая, с. 80. Цит. по Терентьев А. Куда ведёт «Алмазный путь»?
  67. Перекатиева Н. В. С. 55-62]
  68. The History of Taklung Kagyu Lineage
  69. Lineage — Ka-Nying Shedrub Ling. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 16 квітня 2018.
  70. Ripa Lineage
  71. Гой-лоцава. С. 454
  72. Гой-лоцава. С. 469
  73. Гой-лоцава. С. 473
  74. Гой-лоцава. С. 476
  75. Гой-лоцава. С. 477
  76. Гой-лоцава. С. 481
  77. Гой-лоцава. С. 515
  78. Индо-тибетский буддизм. Энциклопедический словарь. В.П. Андросов, РАН ИВ, ISBN 978-5-91994-007-4 , 2011 г. "БОН — 1) автохтонная религия тибетцев, родственная шаманизму Центральной и Северной Азии; 2) одна из школ тибетского буддизма, действующая доныне... Ныне монастыри Бона продолжают действовать в Тибете, особенно в Кхаме и Амдо, а также в Китае, справедливо считаясь пятой основной школой тибетского буддизма."
  79. Бон и тибетский буддизм. Д-р Александр Берзин. Публикация ресурса Study Buddhism. "Когда Его Святейшество Далай-лама говорит о тибетских традициях, он часто упоминает о пяти традициях Тибета: ньингма, Каг'ю, сакья, гелуг и боне. С точки зрения Его Святейшества, бон стоит в одном ряду с направлениями тибетского буддизма.".
  80. Д-р Александр Берзин. Берлин, 2000 г. Публикация сайта петербуржского Дацана Гунзэчойнэй. "Обычно говорят, что в Тибете присутствуют четыре духовные традиции: ньингма, Каг'ю, сакья и гелуг, причем гелуг является наследницей более ранней традиции кадам, появившись в результате ее реформирования последней. Однако когда в декабре 1988 года Его Святейшество Далай-лама созвал в индийском городе Сарнатхе конференцию тулку (лам-перерожденцев) разных традиций, он подчеркнул, что важно включать в число тибетских традиций и добуддийскую традицию бон, говоря, таким образом, о пяти тибетских традициях."
  81. Игнатович А. Н. {{{Заголовок}}}.
  82. Н. Н. Трубникова. Развитие обрядов в школе Сінґон в IX—X вв.
  83. Буддизм в Японії. С. 289
  84. Буддизм в Японії. С. 289—292
  85. Буддизм в Японії. С. 292
  86. Soothill, Hodous, 270; Китайская философия, с. 351
  87. Геше Тензин Друг Драг. Наиболее важные сведения, касающиеся Учения Бон, в вопросах и ответах Архівовано 24 квітня 2012 у Wayback Machine.; Пучков, с. 189; Цыбиков, сс. 89, 105, Е. Д. Огнева. {{{Заголовок}}}.
  88. Charles Muller. Korean Buddhism: A Short Overview[недоступне посилання з травня 2019]

Література
  1. Анашина М. В. Концепция сознания в ранней китайской йогачаре // Третьи Торчиновские чтения. Религиоведение и востоковедение : материалы научной конференции. 17-19 февраля 2005 г.. — видавництво Санкт-Петербургского университета, 2006. — ISBN 5-288-04087-7.
  2. Болтач Ю. В. Элементы традиции ваджраяны в современном корейском буддизме // Буддийская культура: история, источниковедение, моваознание и искусство: Третьи Доржиевские чтения : сб. докладов. — Нестор-История, 2009.
  3. Буддизм: словарь / Л. Абаева, В. Андросов, Э. Бакаева. — М. : Республика, 1992. — 288 с. — (От А до Я) — 50 000 прим. — ISBN 5-250-01657-X.
  4. Буддизм в Японии / Т. П. Григорьева. — М. : Наука; Восточная литература, 1993. — 704 с.
  5. Бурлуцкая Е. В. К вопросу о нетрадиционности буддизма линии Карма Кагью в России / Дронова, Вера Матвеевна // Буддизм Ваджраяны в России: история и современность : сб. докл. междунар. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 20-21 окт. 2008 г.. — Unlimited Space, 2009. — ISBN 978-5-9430-3029-1.
  6. Гой-лоцава Шоннупэл. Синяя летопись. История буддизма в Тибете, VI-XV в = Deb-ther sNgon-po / Монтлевич В. М. — СПб. : Евразия, 2001. — 768 с. — 2000 прим. — ISBN 5-8071-0092-1.
  7. Дзунба Кунчог Жигме Ванбо. Драгоценное ожерелье учений философских школ = Phyi nang gi grub mtha’i rnam bzhag mdor bsdus rin po che’i ‘phreng ba zhes bya bzhugs so / О. В. Доржигушаева. — Улан-Удэ : Буддийский институт Дашичойнхорлин, 1998. — 160 с. — 2000 прим. — ISBN 5-7411-0784-2.
  8. Китайская философия. Энциклопедический словарь / М. Л. Титаренко. — М. : Мысль, 1994. — 573 с. — 10 000 прим. — ISBN 5-244-00757-2.
  9. Ленков П. Д. Философия сознания в Китае. Буддийская школа фасян (вэйши) / Т. Н. Пескова. — СПб. : видавництво Санкт-Петербургского университета, 2006. — 257 с. — ISBN 5-288-03869-4.
  10. Лысенко В. Г. Ранняя буддийская философия. // Ранняя буддийская философия. Философия джайнизма. — М. : Восточная литература, 1994. — 383 с. — 4000 прим. — ISBN 5-02-017770-9.
  11. Маслов А. А. Тайные коды боевых искусств Японии. — М. : Феникс, 2006. — 400 с.
  12. Накорчевский А. А. Японский буддизм / Н. Сологуб. — Спб. : Азбука-классика, Петербургское востоковедение, 2004. — 384 с. — (Мир Востока) — 5000 прим. — ISBN 5-85803-251-6, 5-352-00728-6.
  13. С. Ф. Анисимов, Н. А. Аширов, М. С. Беленький и др. Настольная книга атеиста / С. Д. Сказкин. — 9-е изд. — М. : Политиздат, 1987.
  14. Нидал, Оле. Буддизм на Западе / Дронова, Вера Матвеевна // Буддизм Ваджраяны в России: история и современность : сб. докл. междунар. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 20-21 окт. 2008 г.. — Unlimited Space, 2009. — ISBN 978-5-9430-3029-1.
  15. Орлов А. Читтаматра. Миф и реальность. — Шечен, 2005. — 594 с. — ISBN 5-93980-013-0.
  16. Перекатиева Н. В. Орден Арья Майтрея Мандала: Восток на Западе. / II Молодежная научная конференция по проблемам философии, религии, культуры Востока «Путь Востока: Традиции освобождения». 21 — 22 апр. 1999 г. // Слова и отзвуки : приложение к альманаху «Вече». — 1999.
  17. Пучков П. И., Казьмина О. Е. Религии современного мира. — М., 1997. — 286 с. — ISBN 5-93597-019-8.
  18. Солонин К. Ю. Учение Баотана У-чжу и сычуаньский чань-буддизм // Седьмая буддологическая конференция : тезисы. — 2000.
  19. Торчинов Е. А. Введение в буддологию. Курс лекций. — СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — 304 с. — ISBN 5-93597-019-8.
  20. Цыбиков Г. Ц. Буддист-паломник у святынь Тибета // Избранные труды. — Новосибирск : Наука, 1991. — Т. 1. — 26500 прим. — ISBN 5-02-029626-0.
  21. Шохин В. К. Школы индийской философии. Период формирования IV в. до н.э. — II в. н.э / М. Т. Степанянц. — М. : Восточная литература, 2004. — 415 с. — (История восточной философии) — ISBN 5-02-018390-3.
  22. Heinrich Dumoulin. Zen Buddhism : a History / James W. Heisig, Paul F. Knitter. — World Wisdom, Inc, 2005. — 509 p. — ISBN 0941532909, 9780941532907.
  23. Peter Gutter. Law and Religion in Burma // Legal Issues on Burma Journal. — April 2001. — № 8. — С. 1-17.
  24. Akira Hirakawa, Paul Groner. A history of Indian Buddhism: from Śākyamuni to early Mahāyāna / Paul Groner. — Motilal Banarsidass Publ, 1993. — 402 p. — ISBN 8120809556, 9788120809550.
  25. Anne C. Klein. Knowledge and liberation: Tibetan Buddhist epistemology in support of transformative religious experience. — 2. — Snow Lion Publications, 1998. — 283 p. — ISBN 1559391146, 9781559391146.
  26. McMahan, David L. The Making of Buddhist Modernism. — Oxford University Press, 2008. — ISBN 978-0-19-518327-6.
  27. William Edward Soothill, Lewis Hodous. A Dictionary of Chinese Buddhist Terms. — Taipei : перепечатанное, 1972. — 510 p. — много прим. — ISBN 0-7007-0355-1, 0-7007-1455-3, 9780700714551.
  28. 溫金玉 [Вэнь Цзиньюй]. 中國律學源流 [Чжунго люй сюэ юаньлю. — Происхождение китайского учения о винае] // 中華佛學學報 [Чжунхуа фосюэ сюэбао]. — липень 1999. — 第12 数.
  29. 楊白衣 [Ян Байи]. 圓測之研究--傳記及其思想特色 [Юаньцэ чжи яньцзю — чжуаньцзи цзи ци сысян тэсэ. — Исследование Юаньцэ (Вончхыка) — биография и специфика его идей] // 華岡佛學學報 [Хуаган фосюэ сюэбао]. — липень 1983. — 第6 数.

Бібліографія
  • Фурцева Л. Р. Буддійські секти в кушанську епоху (по епіграфічним джерелам). Канд. дис. М., 1990.
  • Фурцева Л. Р. Ранні школи хінаяни в історії буддизму. — Взаємодія та взаємовплив цивілізацій та культур на Сході. М., 1988.
  • Bareau A., Les sectes bouddhiques du petit vehicule, [Saigon], 1955
  • Coleman, Graham, ed. (1993). A Handbook of Tibetan Culture. Boston: Shambhala Publications, Inc.. ISBN 1-57062-002-4.
  • The Sects of the Buddhists by T.W. Rhys Davids, in the Journal of the Royal Asiatic Society, 1891. pp. 409–422
  • Warder, A.K. Indian Buddhism. Delhi: Motilal Banarsidass, 1970
  • 佛教宗派源流 / 黃懺華等著. (Фоцзяо цзунпай юаньлю. Хуан Чаньхуа та ін.) 台北縣新店市: 常春樹書坊 (повіт Тайбей, г. Сіньдянь: Чанчунь шу шуфан), 民國76 [1987]
  • 黃懺華. 佛教各宗大意 (Хуан Чаньхуа. Фоцзяо ге цзун да і). 臺北: 新文豐出版公司 (Тайбей: Сінь вень фен чубаньше гунси), 民國68 [1979]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.