Маркус Ерікссон

Маркус Ерікссон вперше сів за кермо гоночного карта в дев'ять років на картодромі, який належав Фредріку Екблуму. Згодом Екблум зацікавився своїм юним співвітчизником, який зміг проїхати коло на рівні рекорду траси. Екблум зустрівся з батьком юнака і переконав того серйозно зайнятися кар'єрою сина, зі свого боку посприявши в пошуках джерел фінансування виступів Маркуса. За кілька років у подібних гонках Ерікссон досягнув непоганих успіхів у північноєвропейських змаганнях, а також звернув на себе увагу іншого відомого шведського автогонщика - Кенні Брака, який посприяв переходу Маркуса до гонок формульного типу. Своїм характером Маркус нагадав Браку самого Алена Проста.[3]

Маркус Ерікссон виграє етап Формули-БМВ у Брендс-Гетчі

Кенні Брак зміг влаштувати юного пілота в команду Fortex Motorsport, яка виступала в британському чемпіонаті Формула-БМВ. Маркус виступив вдало — виграв 7 гонок із 18-ти та став чемпіоном серії, випередивши своїх основних конкурентів чеха Йозефа Краля та британця Генрі Ерандела.[3]

Маркус Ерікссон за кермом команди Fortex Формули-3

Швидкий успіх на незнайомих трасах дозволив йому наступного року перейти в більш конкурентну британську Формулу-3, де Ерікссон також не розгубився, посівши п'яте місце в чемпіонаті. Також 2009 року Маркус зміг здобути титул в японській Формулі-3 в складі команди TOM’S. В листопаді того ж року він здобув поул-позишн на Гран-прі Макао, проте фінішувати зміг лише на четвертому місці.[4]

Ерікссон на Гран-прі Італії GP2 2011

Ерікссон почав свою кар'єру в GP2 із зимової серії GP2 Asia 2009/10 років, де не здобув жодного очка. Проте щедра спонсорська підтримка дозволила йому підписати контракт із командою SuperNova, де його напарником став конкурент по Формулі-БМВ Йозеф Краль,[5] якого згодом замінив італієць Лука Філіппі. Маркус переміг у спринтовій гонці на міській трасі у Валенсії, проте закінчив сезон лише на 17-му місці.

2011 року Ерікссон перейшов до команди iSport International разом із Семом Бьордом. Він посів шосте місце в азійській серії та десяте місце в основній. Наступного року швед залишився в тій же команді, але його напарником став Джоліон Палмер. Маркус виграв гонку в Спа і закінчив сезон восьмим. Четвертий для себе сезон у GP2 Маркус Ерікссон розпочав у складі діючих чемпіонів серії команди DAMS. Він знову виграв лише одну гонку, але на цей раз на трассі Нюрбургринг в Німеччині. Здобувши за сезон п'ять подіумів, Маркус посів шосте місце в чемпіонаті.

Вперше за кермо автомобіля Формули-1 Маркус сів 1 грудня 2009 року на тестах на трасі Херес у складі на той момент чемпіонської команди Brawn GP. Він програв на них пілоту IndyCar Series Майку Конвею три десяті секунди, однак шеф команди Росс Брон похвалив молодого шведа за хороший зворотній зв'язок.[6]

21 січня 2014 року було оголошено, що Маркус Ерікссон проведе цей рік у команді Caterham F1 разом із Камуї Кобаясі.[7] Бритасько-малайзійський колектив був найслабшою командою чемпіонату, і Маркус вкрай рідко отримував шанс боротися хоча б у середині пелотону Втім, такі можливості час від часу випадали, і на Гран-прі Монако, де багато пілотів припустилися результативних помилок, Ерікссон зміг до кінця гонки піднятися на 11-е місце, за крок від очкової зони. Успіх в Монако не мав подальшого продовження, а після Гран-прі Росії Caterham узагалі не змогли продовжити сезон.[8] Тож на гонці в Сполучених Штатах Маркус тимчасово став коментатором на шведському телебаченні. Згодом Ерікссон і його менеджмент достроково розлучилися з малайзійським колективом, підписавши угоду з Sauber.[9]

2015 року Маркус в Sauber істотно поступався партнеру Феліпе Насру, але загальна швидкість боліда була набагато вищою. В результаті вже на першому Гран-прі сезону в Австралії пілоти швейцарської команди боролися в середині пелотону. В результаті Ерікссон фінішував восьмим, а Наср — п'ятим. В Малайзії Маркус вперше пройшов у третій сегмент кваліфікації, посівши там 10-те місце, проте зійшов уже на четвертому колі. Загалом у сезоні Ерікссон п'ять разів здобував очки, але після Австралії вище дев'ятого місця не підіймався і загалом здобув 9 очок. Тим часом Наср здобув 27 очок — втричі більше, ніж в Ерікссона.

Наступного сезону команда стала виступати значно слабше через фінансові проблеми. Ерікссон за весь сезон так і не зміг набрати жодного очка, а в Монако зіштовхнувся з Насром, який зумів набрати 2 очка лише на передостанній гонці сезону в Бразилії. Це дозволило Sauber фінішувати на 10-му місці в Кубку Конструкторів та отримати призові за сезон. Але незважаючи на це, в команді залишили тільки Маркуса Ерікссона. Пізніше стало відомо, що його напарником у сезоні 2017 року стане німець Паскаль Верляйн.[10]

Ерікссон на Гран-прі Китаю 2017 року

На перших двох Гран-прі сезону через травму шиї Верляйна замінив італієць Антоніо Джовінацці. Проте Маркус програв внутрішньокомандне протистояння Паскалю, який здобув п'ять очок, в той час, як Ерікссон другий поспіль сезон закінчив із нулем. Однак спонсорські виплати забезпечили Маркусу місце і на 2018 рік, в той час як Верляйн був змушений залишити Формулу-1.[10]

На Гран-прі Бахрейну 2018 року Ерікссон посів 9 місце і приніс Sauber перші очки в сезоні. Незважаючи на це, він набрав значно менше очок (9 проти 39), ніж його новий напарник - дебютант Формули-1 Шарль Леклер.[11] За підсумками сезону Ерікссон посів 17 місце в особистому заліку. На наступний рік команда Sauber була перетворена в Alfa Romeo і повністю оновила свій склад — її пілотами стали Кімі Райкконен і Антоніо Джовінацці. Маркус Ерікссон втратив місце бойового пілота у Формулі-1, але став тест-пілотом Alfa Romeo. Тим часом Леклер став бойовим пілотом Феррарі.

30 жовтня 2018 року команда Schmidt Peterson Motorsports, яка виступає в американській серії Індікар, оголосила, що Ерікссон стане її бойовим пілотом у 2019 році.[12] Під час свого дебютного сезону він фінішував на подіумі на Гран-прі Детройта. Гонку «Індіанаполіс 500» Ерікссон закінчив 23-м, відставши від переможця Симона Пажно на два кола. Гран-прі Портленда Маркус був вимушений пропустити через виконання обов'язків третього пілота Alfa Romeo: Кімі Райкконен зазнав травми і не було до кінця зрозуміло, чи вийде він на старт. Втім, фін зміг стартувати в Гран-прі і допомога Маркуса не знадобилася.[13] Ерікссон завершив сезон на 17-му місці.[14]

На сезон 2020 року Ерікссон перейшов до лав команди Chip Ganassi Racing,[15] проте через пандемію Covid-19 сезон було відкладено на невизначений термін.