IndyCar Series

Президент Індіанаполіс Мотор Спідвей Тоні Джордж[2] у листопаді 1991 і організатор перегонів Індіанаполіс 500 запропонував створити компанію Indy Car Inc., що не найшло підтримки у Championship Auto Racing Teams (CART), яка з 1979 організовувала перегони Champ Car. У лютому 1992 CART тримав ліцензію на назву «IndyCar», у той час як Тоні Джордж заснував Indy Car Inc. (IRL) Для підвищення значення перегонів Індіанаполіс 500 у березні 1994 Джордж оголосив про створення світової серії перегонів — Indy Racing League, проти чого безуспішно протестував CART. У вересні 1995 було завершено організацію серії перегонів, у яких більшість команд відмовились брати участь. У січні 1996 провели перші перегони в Орландо. До 2004 Indy Car Inc. проводила в рік три перегони на овальних треках.

Серед перегонів Indianapolis 500 зберігав найвищі рейтинги, а рейтинг перегонів Champ Car знижувався і залишок сезону пройшов без глядачів. Через це команди CART вирішили брати участь у Інді 500, де 2000 перемогла команда Chip Ganassi і Хуан-Пабло Монтойя.

З сезону 2002 одна з найбільших команд Penske Racing[3] перейшла до IRL. У наступному сезоні IRL офіційно отримала право використовувати назву IndyCar Series і до неї приєдналось ще декілька відомих команд. З 2006 IndyCar Series уклали угоду Simmons-Abramson Marketing (Джин Сіммонс[4] бас-гітарист групи Kiss) з для просування реклами змагань. З 2008 спонсором змагань стало DirecTV.

З 5 листопада 2009 спонсором стала Izod, сплачуючи впродовж 5 років по 1 млн. доларів, а загальна сума угоди мала б становити 10 млн доларів. З 2013 угода була припинена. З 14 березня 2014 спонсором оголошено телекомунікаційну компанію Verizon Wireless.

У сезоні 2015 16 перегонів пройдуть з 29 березня по 16 серпня. У візьме участь 13 команд і 29 гонщиків.

Мотор Honda Indy V8

На відміну від перегонів Формули-1 команди не будують свої боліди, а купують готові. З 2004 переможцями чемпіонату ставали боліди компанії Dallara, яка 2010 підписала контракт на виготовлення шасі і з 2012 команди використовують шасі Dallara DW12, яке того року в 51 перегонах отримало 51 перемогу, 51 поул-позишн, 51 найшвидше коло. На дане шасі команди могли встановити мотори Honda HI14TT Indy V6 чи Chevrolet Indy V6 об'ємом 2.200 см³, потужність 650–670 к.с.. Команди самостійно можуть розробляти передні і задні антикрила, форму корпусу, але вони повинні бути доступними для усіх команд за ціною до 70.000 доларів і впродовж року можна використовувати не більше двох комплектів. Завдяки великому бюджету команд проводять дослідження у аеродинамічній трубі, розробляючи і продаючи нові конструкції.

За час існування даної серії перегонів загинуло 4 гонщики (1996, 2003, 2006, 2011), декілька отримали серйозні травми. Після цього розпочались роботи з посилення їхньої безпеки — зміни форми зовнішніх стінок овальних трас (SAFER barrier), модифікація конструкції задньої частини болідів для зменшення сили удару.

У 1960-х роках стали використовувати метанол як паливо, що призвело до збільшення кількості піт-стопів. У сезонах 2004/2005 ввели 6-ступеневі коробки передач, атмосферний мотор V8 об'ємом 3,0 л. З сезону 2006 ввели 10% вміст етанолу, з 2007 100% паливний етанол. Об'єм моторів збільшили до 3,5 л, паливного бака зменшили з 30 до 22 галонів (83 літри) для збереження кількості піт-стопів. З 2012 ввели мотори об'ємом 2,2 л з турбокомпресором.

• Official website IndyCar Series (англ.)
• Verizon IndyCar Series — Statistics (англ.)
• [ ]