Мартос Борис Миколайович

Бори́с Микола́йович Ма́ртос (1 червня [20 травня] 1879(18790520), Градизьк 19 жовтня 1977, США) — український громадсько-політичний діяч, учений-економіст, кооператор і педагог, голова Ради Міністрів УНР (1919).

Борис Миколайович Мартос
Борис Миколайович Мартос
Борис Мартос
3-й Голова Ради Міністрів УНР
Міністр фінансів
9 квітня 1919  27 серпня 1919
Попередник Сергій Остапенко
Наступник Ісаак Мазепа
Генеральний секретар земельних справ у Генеральному секретаріаті УЦР—УНР
15 (28) червня 1917  9 (22) січня 1918
Прем'єр-міністр Володимир Винниченко
Міністр продовольчих справ
26 грудня 1918  13 лютого 1919
Прем'єр-міністр Володимир Чехівський
Міністр фінансів
29 серпня 1919  26 травня 1920
Прем'єр-міністр Ісаак Мазепа
Наступник Христофор Барановський
Народився 1 червня (20 травня) 1879(1879-05-20)
Градизьк, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 19 жовтня 1977(1977-10-19) (98 років)
Юніон, Нью-Джерсі,  США
Похований Цвинтар святого Андрія
Відомий як політик
Місце роботи ХНУ імені В. Н. Каразіна
Країна  УНР США Російська імперія
Національність українець
Освіта ХНУ імені В. Н. Каразіна
Політична партія РУП, УСДРП
Професія політик, кооператор вчений, економіст, педагог
Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки

Народився у містечку Градизьк (тепер селище міського типу Глобинського району Полтавської області, Україна). Походив із давнього козацького роду.

По закінченні гімназії в Лубнах продовжив навчання на математичному факультеті Харківського університету, де вступив до Української студентської громади і став членом Революційної Української партії. За політичну діяльність тричі сидів у царській тюрмі. Через арешти і ув'язнення закінчити університет вдалося лише в 1908 р. У 19061910 рр. викладав у гімназіях та на вищих курсах Харкова, але як «неблагонадійний» був позбавлений педагогічної практики. Протягом 19101913 рр. працював у кооперативних організаціях Волині, Полтавщини та Кубані. Протягом 19131917 pp., з незначними перервами, працював у Полтавському губернському земстві інструктором кооперації, став організатором кредитних і споживчих спілок та кооперативних курсів. Активну участь у кооперативному русі поєднував з політичною діяльністю в Українській соціал-демократичній робітничій партії.

Доба визвольних змагань

Після Лютневої революції 1917 р., на І Всеукраїнському селянському з'їзді обраний до складу УЦР, член Малої Ради від фракції УСДРП, член і заступник голови ЦК Селянської Спілки, редактор тижневика УСДРП «Воля». У першому українському уряді посідав посаду генерального секретаря земельних справ. Був одним із авторів земельного закону УЦР. На відміну від інших соціалістів, виступав проти скасування інституту земельної власності. Попереджав, що такий крок спричинить земельну анархію: «кожний селянин буде брати для себе землі стільки, скільки йому захочеться, посилаючись на те, що земля є всенародна». Відстоював думку, що «широке громадянство просто не доросло до соціалізму», «селяни розуміють соціалізм як перенесення майна із панського двору до свого власного». У своїх поглядах протиставлявся самостійникам (наприклад М.Міхновському). Негативно ставився до П.Болбочана та В.Оскілка.

За гетьманату очолював управу Українського кооперативного комітету, викладав у Київському комерційному інституті, був одним із засновників Кооперативного інституту ім. М. Туган-Барановського у Києві, членом ради директорів «Дніпросоюзу» і «Українбанку». Після утвердження Директорії у грудні 1918 р. призначений міністром продовольчих справ в уряді В. Чехівського; з 9 квітня по 27 серпня 1919 р. очолював Раду Народних Міністрів УНР і водночас обіймав посаду міністра фінансів. Сприяв упровадженню української грошової одиниці гривні. 27 серпня 1919 на засіданні Кабінету народних міністрів УНР Б.Мартос склав з себе обов'язки голови уряду, залишившись у його складі на посаді міністра фінансів. Обов'язки голови прийняв І.Мазепа.

Еміграція

У 1920 р. емігрував до Німеччини, згодом — до ЧСР. Займався науковою роботою та підготовкою фахівців для української кооперації. Автор праць: «Теорія кооперації» (1924 р.), «Кооперативна ревізія» (1927 р.) та ін.

Був одним із організаторів та професором (з 1924 р.) Української господарської академії в Подєбрадах.

У 19361938 рр. працював директором Українського технічно-господарського інституту.

В 1945 р. переїхав до Мюнхена, де став засновником і ректором Української вищої школи економіки (19451949 рр.) та Українського господарського інституту (19491954 pp.), працював в Інституті вивчення СРСР (19541958 pp.).

З 1958 р. жив у США. Незважаючи на похилий вік, брав посильну участь у роботі Української вільної академії та Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

Помер на 99-му році життя. Спочиває на православному цвинтарі у Баунд-Брук.

Творча спадщина

Пам'ять

  • Пам'ятник Борису Миколайовичу Мартосу в м. Полтаві біля Полтавського університету економіки і торгівлі.
  •  Монета номіналом 2 гривні, випущена Національним банком України у серії: «Видатні особистості України» та уведена в обіг 29 травня 2009.
  • Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2018 р. засновано в числі академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту за освітнім рівнем магістра стипендію імені Бориса Мартоса (Економіка).[1]

Галерея

Див. також

Примітки

Джерела

Література

  • В. Солдатенко. Мартос Борис Миколайович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.428 ISBN 978-966-611-818-2
  • Борис Мартос і кооперація: монографія: [у 2 кн.] / О. О. Нестуля, М. В. Аліман ; за ред. О. О. Нестулі ; ВНЗ Укоопспілки «Полтав. ун-т економіки і торгівлі». — Полтава: ПУЕТ, 2017— .
Кн. 1 : Кооперативна діяльність Б. Мартоса. — 2017. — 233 с. : іл., табл., портр. — Присвяч. 150-річчю спожив. кооперації України і 55-річчю ВНЗ Укоопспілки «Полтав. ун-т економіки і торгівлі». — Бібліогр.: с. 148—160 та в підрядк. прим. — Імен. покажч.: с. 213—224. — ІSBN 978-966-184-263-1.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.