Марцін Свенцицький

У молодості займався стрибками в довжину. У цьому виді спорту завоював бронзову медаль на чемпіонаті Європи серед юніорів (Одеса, 1966)[4]. У 1967 році встановив польський юніорський рекорд з результатом 7,68 метра[5] .

У 1965—1972 роках працював у Католицькому клубі інтелігенції[6].

У 1970 році закінчив Інститут філософії Варшавського університету за напрямком соціологія, а наступного року здобув ступінь магістра на факультеті економіки та соціології цього університету. У 1981 році здобув ступінь доктора економічних наук в Інституті планування. Був стипендіатом та випускником аспірантури з економіки університету Джорджа Вашингтона (1976) та Гарвардського університету (1985) в США[7].

У 2002—2005 роках був координатором Організації з безпеки та співробітництва в Європі з питань економіки та охорони навколишнього середовища. Згодом, до березня 2011 року, він був директором аналітичного центру Блакитної стрічки ПРООН у Києві[8].

Долучався до громадської діяльності у Варшаві[9][10]. У 1997 році очолив комітет створення Музею історії польських євреїв[11]. Пізніше став головою комітету з підтримки Музею історії польських євреїв[12]). Брав участь у різних проєвропейських асоціаціях[13].

З 1967 року був членом Спілки соціалістичної молоді, забороненої 1968 року за участь у березневих подіях[14]. З 1971 по 1979 рр. належав до Польського Соціалістичного Союзу Молоді. У січні 1974 року став членом Об'єднаної робітничої партії Польщі. З 1972 по 1989 — на різних посадах у навколоурядових економічних органах.

З липня 1989 по січень 1990 — на партійній роботі в ПОРП[2]. У 1989 році Марцін Свенцицький отримав мандат депутата Сейму X каденції («Договірного», пол. Sejm kontraktowy), отримавши підтримку Громадського комітету солідарності[7] .

В уряді Тадеуша Мазовецького Свенцицький обійняв посаду міністра економічного співробітництва із зарубіжними країнами. Підписав першу економічну угоду про співпрацю з Європейським співтовариством. Домовився про скасування польських боргів перед Радянським Союзом на суму 9,2 млрд доларів США[15]. Вдруге став депутатом у 1993 році від Демократичного союзу від Ольштинського округу, але пішов у відставку в травні 1996 року. Вносив пропозицію закріпити в Конституції положення про обмеження державного боргу 60 % ВВП[16].

У 1994—1999 роках був президентом столиці країни, Варшави, залишаючись у коаліції Альянс демократичної лівиці—Союз свободи та самоврядування; одночасно входив до низки муніципальних спілок та комісій[17]. За його каденції розпочато будівництво Свентокшиського мосту та підготовлено будівництво Секєриковського мосту, модернізовано вулицю Нови Свят, розпочато будівництво сміттєспалювального комплексу в Таргувеку, побудовано 9 басейнів, відкрито перший відрізок першої лінії метро, 700 км велосипедних маршрутів, введено в експлуатацію нову будівлю університетської бібліотеки та будівлю Верховного суду, а також розпочато повернення власникам нерухомості, вилученої державою після Другої світової війни[17].

Після закінчення повноважень до 2002 року засідав у Раді міста Варшави. З 1999 по 2000 рік був заступником міністра економіки, членом команди Яна Кулаковського, яка вела переговори про умови вступу Польщі до Європейського Союзу[7]. Також був економічним радником президента Литви Валдаса Адамкуса (1999—2000).

Невдало балотувався у Сейм на виборах 2001 та 2005 років, а у 2004 році — у Європарламент. На місцевих виборах 2006 року був обраний членом Мазовецького сеймику зі списку лівих і демократів. На парламентських виборах 2007 року знову безуспішно балотувався до Сейму. У 2009 році приєднався до клубу радників Громадянської платформи в Мазовецькому сеймику. На місцевих виборах 2010 року був переобраний до сеймику за списком ГП[18].

У 2011 році брав участь у парламентських виборах за списком Варшавської ГП, був обраний депутатом до Сейму 7-го скликання[19]. Незабаром після виборів приєднався до фракції Громадянської платформи. У Сеймі 7-го скликання був членом Комітету з питань економіки та державних фінансів. Невдало кандидатував на виборах до Європейського парламенту у 2014 році[20].

На початку того ж року Марціну Свєнцицькому було доручено функцію координатора групи польських експертів з питань реформи місцевого самоврядування в Україні[21]. У 2015 році він став головою парламентського підкомітету щодо виконання законів про кооперативні заощадження та кредитні спілки[22]. На виборах того ж року він успішно переобрався, отримавши 8329 голосів[23].

У 2019 році призначений бізнес-омбудсменом в Україні[24] на п'ятирічний термін. Член Національної ради з питань антикорупційної політики (з 1 червня 2020, за згодою)[25].