Марш захисників України

Президент Зеленський заявив, що він хоче скасувати військовий парад до Дня незалежності[5], а натомість зекономлені гроші в розмірі 1-2 тис. грн роздати військовим[6]. Це викликало хвилю невдоволення серед патріотичної частини суспільства, а активісти запропонували провести власний, «народний» марш[7].

У відповідь Андрій Богдан анонсував, що святкування буде проведено, але в новому форматі, зокрема, без параду військової техніки. Натомість відбудеться «Хода гідності» за участю Президента[8][9].

Родичі загиблих у війні на Російсько-українській війні з їхніми портретами

З 9:00 колони учасників почали збиратись поблизу київського парку Шевченка, з вулиці Володимирської. Після 11:00 почалася сама хода: колони рушили вниз до Хрещатика, через Бессарабську площу[3]. В голові колони рухались два військових автомобілі у маскувальній сітці та автомобіль поліції.

В районі ЦУМу відбувалося вирівнювання колони, а закінчувалася хода на Майдані незалежності. На Майдані учасники вишикувалися, виконали гімн, після чого з глядачами піднялися до «Стіни пам'яті», де відбувся молебен за загиблими за Україну. Марш планувалося завершити о 13:00 на Михайлівській площі[10]. Міжконфесійний молебен в Михайлівському соборі провів настоятель ПЦУ митрополит Єпіфаній.

За даними поліції, учасників заходу було близько 20 тисяч, загалом на Майдані Незалежності зібралося 50 тис. людей[11].

Біля Майдану марш налічував вже кілька десятків тисяч учасників і глядачів. На час, коли перші колони Маршу дістались центральної площі, там вже не було чиновників чи артистів, які брали участь в офіційних заходах. Натомість до площі прийшли нові охочі привітати ветеранів. Таких людей зібралося значно більше, ніж на офіційний захід за участі президента[3]. Сам марш до того часу втрачає опозиційне забарвлення — більшість ветеранів радіє вітати людей, що прийшли висловити шану захисникам.

На Майдані учасники Маршу підняли портрети 96 українських політв'язнів і військовополонених, які залишаються у тюрмах РФ.

Ветерани російсько-української війни з Дніпропетровської області

Марш і не мав серед організаторів політичних партій, він мав набір заздалегідь затверджених правил:

• марш мав бути повністю аполітичним;
• будь-яка символіка партій мала знищуватися одразу як хтось спробує її дістати;
• на марші були відсутні будь-які трибуни, пафосні промови спікерів, сцени, лідери тощо;
• головною метою було провести ходу ветеранів війни, які мали віддати вітання народу, який вони захищали;
• марш проводився виключно на доброчинні пожертви, що були зібрані фондом «Повернись живим».
• гроші, що не буде витрачено на марш, мали піти на оновлення стіни пам'яті полеглим біля Михайлівського собору; у випадку, якщо після цього залишаться гроші, їх планували витратити на тепловізори для армії.

Волонтери

Ветерани війни на сході України з Донецької області

Організаторами Маршу виступили Рух ветеранів України та фонд «Повернись живим», співорганізатори: ветеран полку «Азов» Дмитро Шатровський[12].

Спочатку колони поділялись за областями, майже кожна колона мала відповідний прапор з назвою своєї области. Деякі не мали такого плакату, зокрема, Крим. У кримській колоні йшли лідери Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв та Рефат Чубаров[1]. За військовими йшла велика група матерів і родичів військових, що загибли, захищаючи Україну. Учасники практично всіх колон несли в перших рядах портрети загиблих товаришів[3].

Інші учасники: батальйон «Айдар», полк «Азов», 90-й окремий аеромобільний батальйон, «Добровольчий український корпус», Правий сектор, «Муніципальна варта», УНСО, ГО ASAP Rescue, медичний батальйон Госпітальєри на чолі з Яною Зінкевич, колона капеланів, «Військові швачки» (ті, хто шив для армії захисні камуфляжні накидки).

Серед тих, хто прийшов підтримати Марш були: Яніна Соколова[13], Володимир В'ятрович, Володимир Омелян та Уляна Супрун[14], заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука[15], спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер, тимчасовий повірений у справах США в Україні Вільям Тейлор[16].

• 
  Ветерани з Волинської області
• 
  Ветерани полку Азов
• 
  Ветерани з Дніпропетровської області
• 
  Ветерани з 90-го окремого аеромобільного батальйону
• 
  Родичі загиблих у війні на сході з їхніми портретами
• 
  Ветерани з Києва
• 
  Ветерани з Києва
• 
  Ветерани з Запорізької області
• 
  Ветерани Кіровоградської області
• 
  Ветерани Одещини
• 
  Ветерани з Полтавської області
• 
  Ветерани з батальйону «Донбас»
• 
  Ветерани з Сумської області
• 
  Ветерани з Луганської області
• 
  90-й окремий аеромобільний батальйон
• 
  Ветерани з Херсонської області
• 
  Ветерани з Тернопільської області
• 
  Ветерани з ПДМШ ім. Пирогова і ГО ASAP Rescue
• 
  Ветерани з ПДМШ ім. Пирогова, ГО ASAP Rescue та медбатальйону «Госпітальєри»
• 
  Капелани
• 
  Ветерани — капелани СУВД
• 
  Члени Київського товариства політв'язнів та репресованих
• 
  Яна Зінкевич
• 
  Ветерани із Львівської області

• Харків: більше тисячі учасників пройшли з барабанним боєм центром міста, від площі Конституції до пам'ятника Шевченкові[17].
• Одеса: у сквері Небесної сотні було проведено Марш захисників[18]
• Дніпро: було проведено марш ветеранів центральними вулицями міста

• Тернопіль: марш відбувся 23 серпня, оскільки більшість його учасників прийняла участь у марші в Києві[24].
• Ужгород: марш захисників пройшов вулицями міста. На чолі колони пройшли рідні загиблих вояків російсько-української війни та ветерани. Учасники маршу пройшли від площі Петефі до площі Народної[25].
• Одеса: марш розпочався з Театральної площі, від Оперного театру, та закінчився у сквері Героїв Небесної сотні, біля будівлі обласної державної адміністрації[26].