Константій Владислав Собеський

Народився під час перебування матері у Варшаві. Виховання, навчання відбувалось за виробленою батьком 1685 року програмою для молодших синів. Вихователі: єзуїт Карло Мауріціо Вота, потім Реміґіян Сушицький з Краківського університету. Теорію інженерії, військове митецтво вивчав під керівництвом досвідчених вояків. Мав здібності до вивчення іноземних мов, головне захоплення — мистецтво, музика, театр. Як брат Якуб Людвік, цікавився політикою.

У грудні 1708 залишив дружину в Ґданську, виїхав до Олави, у лютому 1709 — до Риму, звідки швидко повернувся до Галичини.

Після відступу Адама Миколая Сенявського під тиском військ Станіслава Лещинського опікувався його дружиною Ельжбетою, зокрема, супроводжував її в Сколе, Львові. В липні 1709 зустрівся у Жовкві з Адамом Миколаєм Сенявським, польним гетьманом Станіславом Матеушем Жевуським. Ельжбета Гелена Сенявська намагалася переконати чоловіка, частину «сандомирян», що перебували у Львові, вибрати його королем; планувала видати за нього свою доньку Зофію.

З 1718 року після вигнання Якуба Людвіка з Олави опікувався братовою, їхніми дітьми, проживаючи у Вроцлаві. 1722 зустрівся з Авґустом ІІ, навзаєм перепросили один одного. Тоді був досить хворим (ревматизм).

Помер у Жовкві, його тіло поховали в крипті-усипальниці фарного костелу святого Лаврентія, серце — у костелі домініканців Жовкви.

Місце поховання

У квітні 1698 у Львові проведено поділ спадку померлого короля Яна ІІІ між його вдовою та синами. Зокрема, став власником Підгірців (отримав після Конєцпольських, 1718 року продав Станіславу Матеушу Жевуському), «Жовківського» та «Крехівського ключів», Вілянува (1720-го продав Ельжбеті Сенявській), палацу Казімєжівського у Варшаві. Після смерті брата Александра (1714), матері (1716) отримав Поморяни.[2] — Марією Юзефою з Весселів, отримав, зокрема, Жовкву. 1720 продав Авґусту ІІ мисливський палацик у Маримонті.

Колекціонував твори мистецтва, дбав про Жовкву, збільшив збірку книг батька, де, певне, переважала релігійна література. Зібрав колекцію портретів для галереї Жовкви — пам'ятка роду, рисунків, привезених із Вроцлава. Сприяв:

• діяльності Василя Петрановича (зокрема, виконав декоративні розписи інтер'єрів Жовківського замку, навчанню (Вроцлав) та творчості жовків'янина Лаврентія Отосельського (обидвоє перепроектовували сад в Жовкві)
• зведенню нової Церкви Святої Трійці (Жовква) (нині входить до Світової спадщини ЮНЕСКО)
• 1721—1722 — відбудова Жовкви, зокрема, ратуші
• приїзду до Вроцлава першої оперної трупи

Дружина Марія Юзефа Вессель, шлюб 18 листопада 1708, Ґданськ. 19 жовтня записав їй право «доживоття» на власні маєтності, капітали Собєських у Парижі, 10000 талерів, забезпечених на Жовкві. Одруження було несподіваним, мати та Якуб Людвік намагалися його відмовити, потім — скасувати чи визнати шлюб недійсним. Частина істориків припускають, що організатором шлюбу був «саський» міністр Флеммінґ з метою компрометації К. В. Собеського перед громадськістю. 1725 року вона несподівано приїхала до Вроцлава, допомогла владнати фінансові проблеми, переконала виїхати до Жовкви (жовтень 1725). Дітей у шлюбі не мали.[3] Якуб Людвік із Марією Юзефою з Весселів 1728-го остаточно врегулював майнові справи померлого брата.[4]

• Poraziński J. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 499—502. (пол.)

• Sobiescy (пол.)