Мастерс Монте-Карло

Rolex Monte-Carlo Masters 2020
ATP World Tour
Назва події	Rolex Мастерс Монте-Карло; Rolex Monte-Carlo Masters
Розташування	Рокбрюн-Кап-Мартен; Франція
Арена	Монте-Карло Каунтрі Клаб
Покриття	ATP Мастерс 1000
	Ґрунт / відкриті корти
Турнірна сітка	56 одиночний ; 28 кваліфікація ; 24 парний
Призові	€5,433,555 (2020)
Сайт	Офіційний сайт

Мастерс Монте-Карло — щорічний тенісний турнір для чоловіків тенісистів-професіоналів, який проводиться в Рокбрюне-Кап-Мартіні, Франція, [1] комуні, яка межує з Монако. Турнір є частиною туру ATP Мастерс 1000 Асоціації тенісистів-професіоналів (ATP). Турнір проводиться на ґрунтових кортах щороку у квітні-травні.

Чемпіонат з тенісу в Монте-Карло вперше відбувся в 1897 році. Він став "Відкритим" в 1969 році. З 1970 по 1972 рік і з 1978 по 1989 рік це був великий турнір Туру Гран-прі у рамках змагань найвищого рівня Супер серії Гран-прі. У 1973 році турнір був частиною весняних середземноморських турнірів Ротманс. [2] З 1974 по 1977 рік турнір входив до складу чемпіонату світу з тенісу (WCT). У 1990 році він став турніром серії Мастерс ATP.

Починаючи з 2009 року, Монте-Карло став єдиним турніром туру ATP Мастерс 1000, в якому не обов'язково брати участь. Більшість кращих гравців все ще обирають грати тут, попри цей статус.

Рафаель Надаль вигравав титул вісім разів поспіль між 2005 та 2012 роками, що зробило його єдиним гравцем, який виграв вісім титулів поспіль на тому ж турнірі. У 2017 році, у своєму 11-му фіналі проти Альберта Рамоса Віньоласа, він виграв титул рекордний за "Відкритої ери" 10-й раз. Наступного року Надаль покращив цей рекорд до 11 перемог у фіналі проти Кеі Нішікорі.

Фінали

З 1968 року:

Одиночний розряд

Рік	Переможець	Фіналіст	Рахунок
1968	Нікола П'єтранджелі	Олександр Метревелі	6–2, 6–2
1969	Том Оккер	Джон Ньюкомб	8–10, 6–1, 7–5, 6–3
1970	Желько Франулович	Мануель Орантес	6–4, 6–3, 6–3
1971	Іліє Настасе	Том Оккер	3–6, 8–6, 6–1, 6–1
1972	Іліє Настасе (2)	Франтішек Пала	6–1, 6–0, 6–3
1973	Іліє Настасе (3)	Б'єрн Борг	6–4, 6–1, 6–2
1974	Ендрю Паттісон	Іліє Настасе	5–7, 6–3, 6–4
1975	Мануель Орантес	Боб Г'юїтт	6–2, 6–4
1976	Гільєрмо Вілас	Войцех Фібак	6–1, 6–1, 6–4
1977	Б'єрн Борг	Коррадо Бараццутті	6–3, 7–5, 6–0
1978	Рауль Рамірес	Томаш Шмід	6–3, 6–3, 6–4
1979	Б'єрн Борг (2)	Вітас Герулайтіс	6–2, 6–1, 6–3
1980	Б'єрн Борг (3)	Гільєрмо Вілас	6–1, 6–0, 6–2
1981	(Без переможця)	Джиммі Коннорс Гільєрмо Вілас	5–5 (припинено через дощ)
1982	Гільєрмо Вілас (2)	Іван Лендл	6–1, 7–6, 6–3
1983	Матс Віландер	Мел Перселл	6–1, 6–2, 6–3
1984	Генрік Сундстрем	Матс Віландер	6–3, 7–5, 6–2
1985	Іван Лендл	Матс Віландер	6–1, 6–3, 4–6, 6–4
1986	Йоакім Нюстрем	Яннік Ноа	6–3, 6–2
1987	Матс Віландер (2)	Джиммі Аріас	4–6, 7–5, 6–1, 6–3
1988	Іван Лендл (2)	Мартін Хайте	5–7, 6–4, 7–5, 6–3
1989	Альберто Манчіні	Борис Бекер	7–5, 2–6, 7–6, 7–5
1990	Андрій Чесноков	Томас Мустер	7–5, 6–3, 6–3
1991	Серхі Бругера	Борис Бекер	5–7, 6–4, 7–6^(8–6), 7–6^(7–4)
1992	Томас Мустер	Аарон Крікштейн	6–3, 6–1, 6–3
1993	Серхі Бругера (2)	Седрік Пйолін	7–6^(7–2), 6–0
1994	Андрій Медведєв	Серхі Бругера	7–5, 6–1, 6–3
1995	Томас Мустер (2)	Борис Бекер	4–6, 5–7, 6–1, 7–6^(8–6), 6–0
1996	Томас Мустер (3)	Альберт Коста	6–3, 5–7, 4–6, 6–3, 6–2
1997	Марсело Ріос	Алекс Корретха	6–4, 6–3, 6–3
1998	Карлос Моя	Седрік Пйолін	6–3, 6–0, 7–5
1999	Густаво Куертен	Марсело Ріос	6–4, 2–1 відмова
2000	Седрік Пйолін	Домінік Грбати	6–4, 7–6^(7–3), 7–6^(8–6)
2001	Густаво Куертен (2)	Хішам Аразі	6–3, 6–2, 6–4
2002	Хуан Карлос Ферреро	Карлос Моя	7–5, 6–3, 6–4
2003	Хуан Карлос Ферреро (2)	Гільєрмо Кор'я	6–2, 6–2
2004	Гільєрмо Кор'я	Райнер Шуттлер	6–2, 6–1, 6–3
2005	Рафаель Надаль	Гільєрмо Кор'я	6–3, 6–1, 0–6, 7–5
2006	Рафаель Надаль (2)	Роджер Федерер	6–2, 6–7^(2–7), 6–3, 7–6^(7–5)
2007	Рафаель Надаль (3)	Роджер Федерер	6–4, 6–4
2008	Рафаель Надаль (4)	Роджер Федерер	7–5, 7–5
2009	Рафаель Надаль (5)	Новак Джокович	6–3, 2–6, 6–1
2010	Рафаель Надаль (6)	Фернандо Вердаско	6–0, 6–1
2011	Рафаель Надаль (7)	Давид Феррер	6–4, 7–5
2012	Рафаель Надаль (8)	Новак Джокович	6–3, 6–1
2013	Новак Джокович	Рафаель Надаль	6–2, 7–6^(7–1)
2014	Стен Вавринка	Роджер Федерер	4–6, 7–6^(7–5), 6–2
2015	Новак Джокович (2)	Томаш Бердих	7–5, 4–6, 6–3
2016	Рафаель Надаль (9)	Гаель Монфіс	7–5, 5–7, 6–0
2017	Рафаель Надаль (10)	Альберт Рамос-Віньолас	6–1, 6–3
2018	Рафаель Надаль (11)	Кеі Нішікорі	6–3, 6–2
2019	Фабіо Фоніні	Душан Лайович	6−3, 6−4
2020	Турнір не проводився (через пандемію коронавірусної хвороби 2019)[3]

Парний розряд

Рік	Переможець	Фіналіст	Рахунок
1968	Сергій Ліхачов Олександр Метревелі	Патріс Бест Даніель Конте	5–7, 9–7, 6–4, 5–7, 7–5
1969	Овен Девідсон Джон Ньюкомб	Панчо Гонсалес Денніс Ралстон	7–5, 11–13, 6–2, 6–1
1970	Марті Ріссен Роджер Тейлор	П’єр Бартес Нікола Пилич	6–3, 6–4, 6–2
1971	Іліє Настасе Іон Ціріак	Том Оккер Роджер Тейлор	1–6, 6–3, 6–3, 8–6
1972	Патріс Бест Даніель Конте	Їржі Гржебец Франтішек Пала	3–6, 6–1, 12–10, 6–2
1973	Хуан Гісберт, ст. Іліє Настасе (2)	Жорж Говен Патрік Пруазі	6–2, 6–2, 6–2
1974	Джон Александер Філ Дент	Мануель Орантес Тоні Роше	7–6, 4–6, 7–6, 6–3
1975	Боб Г'юїтт Фрю Макміллан	Артур Еш Том Оккер	6–3, 6–2
1976	Войцех Фібак Карл Майлер	Б'єрн Борг Гільєрмо Вілас	7–6, 6–1
1977	Франсуа Жоффре Ян Кодеш	Войцех Фібак Том Оккер	2–6, 6–3, 6–2
1978	Пітер Флемінг Томаш Шмід	Хайме Фійоль Іліє Настасе	6–4, 7–5
1979	Іліє Настасе (3) Рауль Рамірес	Віктор Печчі Балаж Тароці	6–3, 6–4
1980	Паоло Бертолуччі Адріано Панатта	Вітас Герулайтіс Джон Макінрой	6–2, 5–7, 6–4
1981	Гайнц Гюнтгардт Балаж Тароці	Павел Сложил Томаш Шмід	6–3, 6–3
1982	Пітер Макнамара Пол Макнамі	Марк Едмондсон Шервуд Стюарт	6–7, 7–6, 6–3
1983	Гайнц Гюнтгардт (2) Балаж Тароці (2)	Анрі Леконт Яннік Ноа	6–2, 6–4
1984	Марк Едмондсон Шервуд Стюарт	Ян Гуннарссон Матс Віландер	6–2, 6–1
1985	Павел Сложил Томаш Шмід (2)	Шломо Глікштейн Шахар Перкісс	6–2, 6–3
1986	Гі Форже Яннік Ноа	Йоакім Нюстрем Матс Віландер	6–4, 3–6, 6–4
1987	Ганс Гільдемайстер Андрес Гомес	Мансур Бахрамі Мікаель Мортенсен	6–2, 6–4
1988	Серхіо Касаль Еміліо Санчес Вікаріо	Анрі Леконт Іван Лендл	6–1, 6–3
1989	Томаш Шмід (3) Марк Вудфорд	Паоло Кане Дієго Наргісо	1–6, 6–4, 6–2
1990	Петр Корда Томаш Шмід (4)	Андрес Гомес Хав'єр Санчес	6–4, 7–6
1991	Люк Єнсен Лорі Вордер	Паул Гаргейс Марк Куверманс	5–7, 7–6, 6–4
1992	Борис Бекер Міхаель Штіх	Петр Корда Карел Новачек	6–4, 6–4
1993	Стефан Едберг Петр Корда	Паул Гаргейс Марк Куверманс	3–6, 6–2, 7–6
1994	Ніклас Культі Магнус Ларссон	Євген Кафельников Даніель Вацек	3–6, 7–6, 6–4
1995	Якко Елтінг Паул Гаргейс	Луїс Лобо Хав'єр Санчес	6–3, 6–4
1996	Елліс Феррейра Ян Сімерінк	Йонас Бйоркман Ніклас Культі	2–6, 6–3, 6–2
1997	Доналд Джонсон Франсіско Монтана	Якко Елтінг Паул Гаргейс	7–6, 2–6, 7–6
1998	Якко Елтінг (2) Паул Гаргейс (2)	Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд	6–4, 6–2
1999	Олів'є Делетр Тім Генман	Їржі Новак Давід Рікл	6–2, 6–3
2000	Вейн Феррейра Євген Кафельников	Паул Гаргейс Сендон Столл	6–3, 2–6, 6–1
2001	Йонас Бйоркман Тодд Вудбрідж	Джошуа Ігл Ендрю Флорент	3–6, 6–4, 6–2
2002	Йонас Бйоркман (2) Тодд Вудбрідж (2)	Паул Гаргейс Євген Кафельников	6–3, 3–6, [10–7]
2003	Магеш Бгупаті Максим Мирний	Мікаель Льодра Фабріс Санторо	6–4, 3–6, 7–6
2004	Тім Генман (2) Ненад Зімоньїч	Гастон Етліс Мартін Родрігес	7–5, 6–2
2005	Леандер Паес Ненад Зімоньїч (2)	Боб Браян Майк Браян	(Технічна поразка)
2006	Йонас Бйоркман (3) Максим Мирний (2)	Фабріс Санторо Ненад Зімоньїч	6–2, 7–6
2007	Боб Браян Майк Браян	Жульєн Беннето Рішар Гаске	6–2, 6–1
2008	Рафаель Надаль Томмі Робредо	Магеш Бгупаті Марк Ноулз	6–3, 6–3
2009	Деніел Нестор Ненад Зімоньїч (3)	Боб Браян Майк Браян	6–1, 6–4
2010	Деніел Нестор (2) Ненад Зімоньїч (4)	Магеш Бгупаті Максим Мирний	6–3, 2–0 відмова
2011	Боб Браян (2) Майк Браян (2)	Хуан Ігнасіо Чела Бруно Соарес	6–3, 6–2
2012	Боб Браян (3) Майк Браян (3)	Максим Мирний Деніел Нестор	6–2, 6–3
2013	Жульєн Беннето Ненад Зімоньїч (5)	Боб Браян Майк Браян	4–6, 7–6^(7–4), [14–12]
2014	Боб Браян (4) Майк Браян (4)	Іван Додіг Марсело Мело	6–3, 3–6, [10–8]
2015	Боб Браян (5) Майк Браян (5)	Сімоне Болеллі Фабіо Фоніні	7–6^(7–3), 6–1
2016	П'єр-Юг Ербер Ніколя Маю	Джеймі Маррі Бруно Соарес	4–6, 6–0, [10–6]
2017	Роган Бопанна Пабло Куевас	Фелісіано Лопес Марк Лопес	6–3, 3–6, [10–4]
2018	Боб Браян (6) Майк Браян (6)	Олівер Марах Мате Павич	7–6^(7–5), 6-3
2019	Нікола Мектич Франко Шкугор	Робін Гаасе Веслі Колгоф	6–7^(3–7), 7–6^(7–3), [11–9]
2020	Турнір не проводився (через пандемію коронавірусної хвороби 2019)[3]

Рекорди

Джерело: The tennisbase [4]

Одиночний розряд

Титулів	Рафаель Надаль	11
Фіналів	Рафаель Надаль	12
Титулів поспіль	Рафаель Надаль (2005 - 2012)	8
Фіналів поспіль	Рафаель Надаль (2005 - 2013)	9
Зіграних матчів	Рафаель Надаль	72
Виграно матчів	Рафаель Надаль	68
Виграно поспіль матчів	Рафаель Надаль	46
Участь у турнірі	Фабріс Санторо	17
Процент перемог	Реджинальд Догерті	100%
Процент перемог	П'єр Пелліцца	100%
Наймолодший чемпіон	Матс Віландер	18р, 7м, 7д (1983)
Найстарший чемпіон	Гордон Лоу	38р, 8м, 6д (1923)

Парний розряд

Рекорд перемог — команда	Боб Браян Майк Браян	6
Рекорд перемог — індивідуально	Боб Браян	6
Рекорд перемог — індивідуально	Майк Браян	6

Примітки

Посилання

Navettes. Monte Carlo Masters. Процитовано 30 січня 2017.
John Barrett, ред. (1974). World of Tennis '74. London: Queen Anne Press. с. 330, 331. ISBN 9780362001686.
COMMUNIQUÉ OFFICIEL – COVID-19. montecarlotennismasters.com. 11 березня 2020.
Monte Carlo Tournament Records. thetennisbase.com. The Tennis Base, 2016. Процитовано 10 грудня 2016.

Зовнішні посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Navettes. Monte Carlo Masters. Процитовано 30 січня 2017.

[wot74-2] John Barrett, ред. (1974). World of Tennis '74. London: Queen Anne Press. с. 330, 331. ISBN 9780362001686.

[covid-3] COMMUNIQUÉ OFFICIEL – COVID-19. montecarlotennismasters.com. 11 березня 2020.

[4] Monte Carlo Tournament Records. thetennisbase.com. The Tennis Base, 2016. Процитовано 10 грудня 2016.