Матсьєндранатх

Матсьєндранатх (санскр. मत्स्येन्द्रनाथ, Matsyendranātha IAST, букв. «повелитель риби») або Мiнанатх, Маччхєндранатх, Матсьєндра, Маччхiндра, Мiнапа і так далі — один з 84 махасiддхiв[1] і 9 наванатхiв, натха-йогiн, засновник тантричної традиції йогiнi-каула[2] древній покровитель Непалу[3], втілення Авалокітешвари[4], учень Шиви-Адiнатха[5] і гуру Горакшанатха.[6]

Махасіддха Матсьєндранатх
Індуїзм
Категорія • Портал

Згадки у різних традиціях

В Індії Матсьєндранатха шанують дуже широко, понад усе — в пригiмалайському регіоні і штаті Махараштра[1].

Про Матсьєндранатха згадується в текстах самих різних духовних традицій (окрім тієї, що була заснована ним самим, і натха-сампрадаi). Так, видатний представник кашмірського шиваїзму, філософ Абхiнавагупта описує його в "Тантралоцi" як Macchand-vibhu, тим самим ставлячи приблизно на те ж місце, що і Шиву[7]. Згадується Матсьєндра і у "Мангалаштацi" Калiдаси, в "Шактi-ратнакара-тантрi" (як Мiнанатха), в "Шарара-тантрi" (знову як Мiнанатха, одного з 24 капаликів)[7], у "Хатха-йога-прадiпіці" Сватмарами[8] (як знавець хатха-йоги, від якого, разом з Горакшанатхом, про неї й дізнався Сватмарама). Святий Джнянадева, що жив в 13 ст., згадує Матсьєндранатха в числі учителів своєї парампари: їх список приведений в коментарі до Бхагават-Гiти, написаному Джнянадевою на мові маратхі ("Джнянешварi"): Адiнатха, Матсьєндра, Горакша, Гахiнi, Нiврiттiнанда (безпосередній гуру і старший брат Джнянадеви)[4]. Майже аналогічний список[9] дає Бахiнабаi — свята традиції варкарi, послідовниця поета-санта Тукарама, що також творила на маратхі.

У Непалі образ Матсьєндранатха став центральним образом значимого культу неварів долини Катманду — культу Червоного Маччхiндранатха Патана і околиць (божества рису і родючості, покровителя спочатку місцевій правлячій династії Малла, а згодом і королівської династії усієї країни — Шаху). В ході формування і розвитку цього культу Матсьєндранатх був ідентифікований з древнім сільськогосподарським божеством (андрогінним Бунга-део), а до 18 століття (завдяки діяльності касти кусле, або джйоги (йоги)) — і з Авалокітешварою Падмапанi, неварами, що шанувлися, — буддистами ваджраяни, і з тантричним божеством Карунамайя.[10]

За однією з версій тибетської традиції, Матсьєндранатх ототожнюється з махасiддхою Луiпою[11], по іншій — Мiнапою.

Деякі біографічні відомості

Встановити точну дату і місце народження Матсьєндранатха не представляється можливим, але є достатні підстави вважати, що, принаймні, велику частину свого життя він прожив на початку 10 ст., а з'явився на світ і досяг успіху в Чандрадвiпі (дельтовому районі Бенгалії), імовірно на о. Сандвiп[12]. Більшість відомих легенд про Матсьєндру зв'язують його також з Камарупою. Прадавні з них, викладені в "Кауладжнянанiрнаї", говорять про те, що Матсьєндранатх передавав в ній своє духовне вчення[13]. Це цілком можливо, навіть якщо припустити, що "Камарупа" не алегорія, а відсилання до реально існуючого царства. Камарупа, що розташовувалася на території сучасних Ассаму, Північній Бенгалії і частково Бангладеша, в 10 ст. була великим центром містицизму.[14].

Легенди

Перекази про Матсьєндранатха, як правило, обіграють наступні чотири сюжети:

  • отримання йогічного знання від Шиви [15] (той передавав його Парваті, а Матсьєндра, що знаходився поруч в череві риби, мимоволі підслуховував їх);
  • надбання ідеального учня — Горакшанатха;
  • порятунок Непалу від викликаної Горакшанатхом 12-річної посухи[16];
  • визволяння Матсьєндранатха Горакшанатхом з Царства жінок[17].

Тексти

Матсьєндранатху приписується авторство наступних текстів : "Акулавiра-тантра", "Йогавiшая", "Кауладжнянанiрная", "Кулананда-тантра"[18][19]. Оригінали були виявлені професором П.С. Бахгчi в Дарбарскій бібліотеці столиці Непалу Катманду[19].

"Кауладжнянанiрная" і "Кулананда-тантра" описують різні практики, пов'язані з проявленим світом (кулою), а "Джняна-карiка" і "Акулавiра-тантра" — природу позамежної реальності (акули)[20].

«Акулавiра-тантра»

Поняття акулавiра переводиться як «воїн позамежного»[21] і означає єдину реальність, що інтегрує в себе кулу (повноту) і акулу (порожнечу), що є одночасно подвійною (двайта) і неподвійною (адвайта). Досягнення цієї реальності відбувається шляхом сахаджі і перебування у властивому з самого початку у кожній людині трансцендентному стані. За допомогою використання літературного прийому заперечення в рукописі розкривається сама суть раджа-йоги і описується "метод без методу", як найбільш прямий шлях до стану звільнення.

«Джняна-карiка»

Текст складається з трьох глав і за змістом нагадує "Акулавiра-тантру". У першій і другій главах говориться про те, що той, хто йде шляхом до звільнення не повинен орієнтуватися тільки на праведність, борг або релігійність, дхарму, протиставлену адхармi, неправедності[22]. Необхідно ж прагнути до підтримки вільного від двоїстості чистого стану чiтти, розуму[23]. ака свідомість називається нiрвiкальпа і описується як безякісне, вільне від коливань і занепокоєнь і від впливу трьох гун, позбавлене опори на теорії і умонастрою, вiкальпи[24].

У третій главі даються правила поведінки для практикуючого йогу і розкривається метафізичний сенс деяких рекомендацій[22]. Наприклад, спокій свідомості слід розглядати, як беріг річки, подібний до місяця. Тоді як динамічне буття, шактi, подібне до річки або ж Сонця. Ці аналогії виходять з традиційного для йоги натхiв уявлення про те, що, коли Сонце поглинає місяць, то людина йде до смерті, тобто проявляється руйнівний вплив нестійкого розуму. Але, водночас, Сонце може бути і опорою для місяця, як вода для корабля. Також детально роз'яснений зв'язок дихання практикуючого з Прана|праною]] і різними енергіями і необхідність самоти для практикуючого[25].

«Кулананда-тантра»

Текст написаний у формі діалогу Бхайрави (одна з форм бога Шиви) з богинею Умою про різні практики йоги і тантри. Опис практик дається за допомогою різних символів, кожен з яких вимагає розшифрування посвяченими учителями традиції[26].Такий стиль викладу вважався секретним, таким що захищав знання від випадкових людей. Однією з практик є споглядання чорного нектару всередині голови і наповнення їм усього тіла. Це веде, згідно Кулананда-тантрi, до омолоджування людини або навіть до її безсмертя. Також наводиться опис споглядання світла розміром з "один палець", світла, що знаходиться в серці і здатного вмістити усі об'єкти.

У тексті також можна зустріти опис різних чакр, який має свої особливості, властиві каулiчній традиції[27],такі, як перенесення янтр (форм божеств) всередину тіла. Приведена в тексті практика роботи з бiджа-мантрами, Малiнi, характерна для тантричної традиції[27]. Гласні і приголосні букви санскритського алфавіту, що символізують тридцять шість таттв, повинні чергуватися певним чином, що відповідає гірлянді букв, варна-малi, яку носить на своїй шиї Богиня. Таким чином досягається з'єднання Шиви і Шактi, які символізують у даному випадку свідомість та енергію. Перераховані й інші практики, такі як ведхана — проникнення тонкої трансцендентної свідомості в чакри, дхунана, кхечарi і кампана, а також самараса, як з'єднання усіх вібрацій[27].

Деякі храми, присвячені Матсьєндранатху
  • Самадхі Матсьєндранатха в Удджайнi (Індія)[28];
  • Храм Білого Мачхiндранатха в Катманду;
  • Храм Червоного Мачхіндранатха (неп. (रातो) मछिन्द्रनाथ, (Rāto) Macchindranāth IAST) у Бунгаматi (Непал)[29];
  • Храм Червоного Мачхiндранатха в Патанi (Непал)[30].

Примітки
  1. Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь, 1996, с. 264.
  2. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 33,35.
  3. Briggs, George (1982). Gorakhnath and the Kanphata Yogis. Delhi: Motilal Banarsidass. с. 180. ISBN 0-8426-0549-5.
  4. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 21.
  5. Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 10.
  6. Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь, 1996, с. 264—265.
  7. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 19.
  8. Хатха Йога Прадипика. с. шлока 1.4.
  9. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 22.
  10. Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь, 1996, с. 265.
  11. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 24.
  12. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 25-32.
  13. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 29.
  14. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 32.
  15. Csaba, Dr. Kiss (2010). Matsyendranātha’s Compendium (Matsyendrasaṃhitā): A Critical Edition and Annotated Translation of Matsyendrasaṃhitā 1–13 and 55 with Analysis. University of Oxford. с. 225–231.
  16. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 12.
  17. Пхойджулла, Шекх; Фаузулла, Шэх (1988). Победа Горокхо: Горокхо биджой. Пер. с бенг., вступ. ст., коммент. И. А. Товстых. М.: Наука. ISBN 9785020167100.
  18. Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 7.
  19. Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 7.
  20. Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 15.
  21. Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 16.
  22. Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 17.
  23. Джняна-карика, шлока 2.5
  24. Джняна-карика, шлока 2.19
  25. Джняна-карика, шлока 3.86
  26. Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 18.
  27. Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 19.
  28. Peer Matsyendranath Samadhi (англ.). My Udjain by UCCA. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
  29. Rato Machhendranath Temple (англ.). Ghorepani Poon Hill Trekking.
  30. Historical Monuments & WHS (англ.). Lalitpur sub-metropolitain city office. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 12 червня 2016.

Джерела
  • Bagchi, Prabodh Chandra (1934). Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath. Calcutta: Metropolitan Printing and Publishing House.
  • Альбедиль, М. Ф.; Дубянский, А. М. (1996). Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь. М.: Республика. ISBN 5-250-02557-9.
  • Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов. пер. с санскрита и коммент. Гуру Шри Йоги Матсьендранатха Махараджа. М.: Международный натха-йога центр. 2009. ISBN 978-5-91680-005-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.