Джйотіша

Джйотіш є однією з шести Веданґ, друга за важливістю після Кальпи (духовних законів) і невіддільною від дхарми. Вона широко використовувалася представниками ведичної цивілізації для передбачення майбутнього і вивчення минулого. Один із найдавніших текстів по астрономії, які збереглись — «Веданга — Джйотіш», існує в таких варіантах Арка-Джйотіш (Ріг-Веданга Джйотіш), Яджуса-ДЖйотіш (Яджур-Веданга Джйотіш), Атхарвана-Джйотіш.

Джйотіш — один з різновидів садхани (духовної практики), метод осягнення Джьотір Відьї («Знання Світла») і, в кінцевому рахунку, універсальної Реальності за допомогою наваграх. Важливою частиною цієї садхани є планетарний міф.[2] Походження терміну пов'язане з поняттям «брахмаджйоті» в священних ведичних текстах, де іде мова про Верховну Особу.

«За допомогою Своєї незбагненної енергії Він поширює Себе у формі Параматма, що перебуває в серці кожного, а поширюючи сяйво Своєю особистості, Він розширює Себе у вигляді сліпучого сяйва брахмаджйоті» (Шрімад-Бхагаватам 1.9.42). Відомі імена Вішну - Джьотірадітья - Сяючий, як Сонце (Адітья); Джьотірганешвара - господь всіх світил; Зв'язок між Ведою і Тантрою, полягає в акцентах, які робляться, відповідно, в ведах на Джьотірмая Пуруші (Суті, або Особистості, витканої зі світла), а в тантрах — на Шактімая Деві (Богині, створеною з енергії). Тим не менш, світло і енергія, як свідомість і сила, по суті, єдині. Світлоносний Пуруша невіддільний від своєї енергії, або Шакті, а значить, і обидві традиції невіддільні одне від одного. Тантрична йога також націлена на реалізацію Атмана і Брахмана, визначених як світло і енергія свідомості — чід-джьоті і чіт-шакті.[3]

Біля витоків джйотіш стояли 18 ріші — Провидців, які сприйняли джйотіш як обєктивну реальність Всесвіту. Це — Нарада, Гарга, В'ясадева, Парашара, Васішта, Сур'я, Пітамаха, Атрі, Каш'япа, Марічі, Ману, Ангіра, Ломаш, Пауліша, Явана, Ч'явана, Бхрігу, Шаунака. Серед родоначальників джйотіш в першу чергу слід згадати Бхрігу про якого Шрі Крішна сказав : «Серед великих мудреців Я — Бхрігу» (Бгаґавад-Ґіта, глава 10, текст 25).

Покровителем пізнання джйотіш є Ганеша, а показує різні космічні світи як провідник Картикея. Тексти трактатів складались у вигляді віршів на санскриті в стислій формі, малозрозумілій для непосвячених. Передавались усно від джйотиш-гуру (вчителя) до учня в середовищі ведичного жрецтва і не підлягали широкому розголосу. Багато з них не дійшли до нас, оскільки існували ще до винайдення письма, а пізніше записувались на пальмових листах. Жерці — брахмани, як правило, крім власне астрології знали ритуали ягья, мантри (Гаятрі-мантра) і янтри для гармонізації буття, методи лікування за допомогою каменів і металів (елементи Аюрведи)[4], нумерологію (санкхья-шастра), передбачення по частинам тіла (самудрика-шастра), по знаменням (німітта), архітектуру (Васту-шастра). Знавця методів передбачення називають джйотіші або більш загально пандит.

Джйотиш складається з трьох розділів (сканд) і шести підрозділів (анг):

• 1. Хора — Передбачувальна астрологія. Прогноз подій у житті людини.
  • Джатака (астрологія народження) — аналіз карти, періодів планет і ін
  • Німітта — аналіз прикмет і ознак
  • Прашна — аналіз Прашна-кундалі (карти питання)
  • Мухурта — вибір сприятливого часу для започаткування
• 2. Самхіта — Всесвітня астрологія. Прогноз подій для світу, країни тощо
• 3. Ганіта — Астрономічні і математичні розрахунки
  • Гола — сферична астрономія, будова Сонячної системи і Всесвіту
  • Ганіта — математичні розрахунки

П'ять головних шкіл, або напрямів Джйотіш:

• Наді-Джйотиш
• Парашара-Джйотиш
• Джайміні-Джйотиш
• Таджика-Джйотиш
• Тантра-Джйотиш

Кожна школа відрізняється від інших тим, що вона свого часу була заснована одним з авторитетних Ріші (вчених) і в ній використовується його особливий підхід і технології Джйотиш. Самим таємним з усіх напрямків є Тантра-Джйотиш, тому що в ньому практично не залишилося писань, які викладають методологію даного підходу, а передача знань в основному здійснюється в усній формі від вчителя до учня. Тантра-Джйотиш вимагає глибокого залучення в тотальне проживання отриманих знань і сильно трансформує людину, яка практикує.[5]

Трактат «Прашна Марга» поділяє джйотіш на 6 гілок —

• Гола (астрономія спостереження),
• Ганіта — розрахунки, (Сіддханта) — традиційна індійська астрономія
• Прашна - хорарна астрологія, яка займається аналізом гороскопа, побудованого на момент виникнення питання,
• Мухурта — астрологія вибору.
• Джатака — астрологія народження, або Хора — інтерпретація гороскопів, основні методи — Парашара, Джайміні, Таданака.
• Самхіта, або Медіні Джйотиша (Мунданна астрологія) — передбачення важливих подій в країні на основі аналізу астрологічної динаміки її гороскопа, а також такі події, як війна, землетрус, політичні зміни, фінансові показники, в тому числі передбачення погоди (астрометеорологія)

Останні дві є частиною передбачувальної астрології (Пхаліта).

Тексти на тему джйотіш на класичному санскриті (приблизно 3-го по 9-й століття н. е.) називають Джйоті-шастра. Такі класичні тексти слід відрізняти від сучасних робіт. Термін джйотиша як одна з Веданг (шести допоміжних дисциплін ведичної релігії) є в «Мундака-упанішаді» і можливо, датується часами Маурїв. «Веданга Джйотіш» була записана Лагадхою близько 400 р. до н. е. і включала правила слідкування за рухом Сонця і Місяця. Позиції сонцестояння і рівнодення в «Веданга Джйотіш», сонце дуже близько до Кріттіка у весняне рівнодення буде відповідати близько 1370 р. до н. е. , хоча текст у його нинішньому вигляді від більш пізнього часу. Тут спільно з месопотамськими текстами, стверджується 3:2 співвідношення між тривалістю дня в найдовший і найкоротший дні в році. Це відповідає широті близько 35 градусів.

Збірник астрологічних знамень на санскриті, що збереглись — «Гарга-самхіта» датується 1 ст. нашої ери. Астрологія знамень мала подальший розвиток у працях «Пайматаха-сіддханта» Вішнудхармоттарапурани (5 ст.), «Брихат-самхіта» Варахаміхіри (6 ст.) та ін.[6] Опис 9 планет наваграха, сім з яких використовують в назвах днів тижня, датуються виходом Яванаджатака (150 р. н. е.) і містив переклади грецьких текстів з Александрії, опублікованих в 120 р. н. е.

«Яванаджатака» («Вислови Явани») або «Яванесвара хора» — вірш Спуджидхваджі є перекладом втраченого грецького трактата ріші Яванесвари, який міг походити із Еллади.[7].В ті давні часи йшов вільний обмін астрологічними знаннями між Грецією та Індією. Подібність між індуськими і грецькими астрологічними термінами (напр. Лейя — Лев, Каупрі — Скорпион) і методами очевидна, щоб бути випадковою.

Відомий вчений Колбрук писав, що «індуси були тут учителями, але не учнями». В Індії ж до грецьких вчених ставились з не меншою повагою, ніж до індійських мудреців.

В V ст. н. е. почався класичний період індійської астрономії. Крім теорій Арьябхати (476–550), викладених в «Арьябхатії» і втраченій «Арья-сіддханті», існує «Панча-сіддхантика» Вараха Міхіри (505–587), «Брахма-спхута-сіддханта» Брамагупти (598–660),Бхрігу-самхіта, .

«Дхрува-Наді» — опис астрології Наді, створеної Сатьяхарою, систему, в якій візерунки долі зв'язані з Наді-амса, сектори Зодіака величиною дуги в 12 мінут. Основні тексти — «Саравалі» (800 р.) і «Бріхат-парашара-хора-шастра». «Хора-шастра» має 71 главу. Перша частина (глави 1-51) датується VII ст. і поч. VIII ст., а друга (глави 52-71) — кінцем VIII ст.[8].

«Джйотіш — це Світло свідомості, який дає Знання минулого, сьогодення і майбутнього. Він знаходиться у свідомості кожної істоти поза простором і часом, що дозволяє йому створювати і описувати Сили Світобудови, що містять у собі „Простір“ і „Час“. Джйотиш — це не історія людей, а історія Богів — Вищих Сил Світобудови, які написали велику книгу — Всесвіт.

Веда (Знання) — щось єдине, живе і цілісне, що є скрізь і структурує все суще. Але є різні терміни, якими позначалися ті чи інші універсальні Сили, Закони або принципи світобудови. Ведична астрологія також описує єдине Знання в термінах Грах (планет), Раші (Знаків Зодіаку), Бхав (Домів). Навіть самі ці терміни не мають історії, оскільки вони у вигляді мантри завжди звучать на більш-менш проявлених рівнях світобудови і можуть бути почуті в будь-який час тим, хто відкритий їм.»[9]

Основа джйотіш — це поняття бандху, описане в Ведах, що означає зв'язок між мікрокосмом та макрокосмом. На практиці джйотиша базується на ніраяна сидеричному зодіаку[10]), на відміну від саяна — тропічного західної астрології, і приймає за початок зодіаку нерухому зірку Реваті — ζ Дзета Риб. В джйотіш існує корекція в зв'язку прецесією точки весняного рівнодення — айанамша. У 285 р. коли існувала нульова прецесія не було різниці між сидеричним і тропічним зодіаком, але в 2011 р. вона наприклад досягла 24 градуси. В джйотіш існує своя проблема — суперечка між різними астрологами, чия айанамша точніша. Зараз офіційно прийнято використовувати айанамшу Лахірі АЛ і сидеричну довготу планет визначають як тропічна довгота мінус аянамша λsid=λ-AL (Екліптична система координат).

Джйотіш включає кілька підсистем інтерпретації і передбачення з деякими елементами, яких нема в західній астрології, наприклад система 27 (накшатр)[11] — місячних стоянок чи сузір'їв, тіньові планети, також даша — шестирівнева система життєвих періодів. Також важливі 12 домівок (бхава), 9 наваграха (небесних тіл) — Місяць (Чандра), Сонце (Сур'я), 5 планет видимих неозброєним оком Мангала, Будха, Бріхаспаті, Шукра, Шані, 2 місячних вузли Раху і Кету, йоги — комбінації грах. Транссатурнові планети не враховуються. Найважливіші показники карти — Джанма — раші (зодіакальний знак Місяця), також асцендент — Лагна (знак на сході або точка на сході), Сонце не має особливого значення на відміну від європейської та авестійської астрології.

Основними методами ведичної науки передбачення є:

1. Анга (лімб) - пояснює значення тіла від маківки голови до п'ят,
2. Сванпа (сни),
3. Свар (звук) — звуки які видають звірі і птахи,
4. Бхомі (позиція) — поведінка людини, як вона сидить, говорить тощо,
5. Вянджана (відмітки на тілі) знаки отримані при народженні напр. родимки.
6. Лакшана (ознаки) — моргання вій, почісування рук,
7. Утпат (явища) — землетруси, вулкани,
8. Антрікша (небо) — поява комет, обертання планет, Місяця.

Астрологія має важливе значення в житті індусів. В Індії новонародженим дають ім'я на основі гороскопа. Поняття та ідеї джйотіш глибоко проникли в систему календарів і свят, які відмічаються переважно за місячним календарем, за винятком двох точок сонячної інгресії (Сур'я-санкранті) — 0 град. Козерога і Овна природно за сидеричним зодіаком. Наявність цих свят у слов'ян — 14 січня (свято Козерога з обов'язковим водінням кози по селу), і весняного нового року 14 квітня підтверджують давність джйотіш. Головне літнє свято — Купала у слов'ян зафіксоване за сонячним календарем 24 червня, а в Індії (різдво Ґопала Крішни) відмічається за місячним календарем (дата змінюється).

Відомості про появу Шрі Крішни можна знайти в наступних джерелах: Бхаґавата-Пурана, Вішну-Пурана, Харівамша. Остання повідомляє, що Крішна був народжений 8 місячного дня темної половини місяця Шравана, сузір'я Рохіні, опівночі. З перших двох джерел дізнаємось, що це був Шрімукха, 7 рік 60-річного циклу (3227 р. до н. е. в календарі з нульовим роком).

Приклад запису натальної карти.

• Дата григоріан. 24 june -3227
• Дата юліан. 20 july, -3227
• Час 0:14, Часова зона + 5:30 схід GMT, UT 23 june, 18:44,
• Місце - 77Е41’00”, 27N30’00” Матхура
• Місячна дата аманта (молодик) - рік/місяць/доба-тітхі Шрімукха/Шравана/Крішна-аштамі 7/5/8К, управитель Раху, до кінця тітхі 51%.
• Накшатра Рохіні правитель Чандра, до кінця 38%
• Аянамша 311°41’04”, День тижня субота. схід-захід Сонця 5:20-19:07
• Сидеричні координати
  • Лагна 18Ta07 Рохіні 3 пада (чверть)
  • Суря 18Leo09 Пурвапхалгуні 2 (тропічні 0Cancer0)
  • Чандра 16Ta05 Рохіні 2

Методи оцінки давності джйотіш - обчислення центру Сонця і кута кривизни екліптики, ці дані могли бути одержані 4500 р. до н.е.[12] Опис найдавнішого затемнення - у Ріг-Веді, сонячне затемнення, яке спостерігав Атрі, один із сапта-ріші 18 грудня 3928 до н.е.(григоріан. дата). Тайттірія Брахман [3.1.2] згадує, що на світанку на сході піднімається Пурвабхадрапад Накшатра , що є найбільш раннім з астрономічних положень описаних у Ведах, і було близько 10 000 р. до н.е.! Тайттірія Самхіта 6.5.3 Плеяди в день зимового сонцестояння в 8500 р. до н.е. Ріг Веди вірші (наприклад, 1.117.22, 1.116.12, 1.84.13.5) говорять, що зимове сонцестояння починається в Овні, тобто зазначенням дати 6500 р. до н.е. Відповідно до Вальмики Рамаяна , де вказано певні положення планет, аватар Рама народився не пізніше 5115 р. до н.е. (а можливо навіть в попередню епоху Третаюга). З чого витікає, що джйотіш була відома вже у 52 ст. до н. е.

В індуїзмі джйотіш — це частина релігії, філософії (Учення) і медицини. В Аюрведі і тибетській медицині астрологія використовується на рівних з іншими методами діагностики хворого. У кожному індуїстському храмі є допоміжний вівтар дев'яти Грах («планет») — Наваграха, оскільки вони розглядаються як основні помічники Верховного Бога, безпосередньо виконують Його волю. Цей вівтар розташовується зазвичай найближче до входу, і перед відвідуванням основного вівтаря Індуїст, який відвідує храм, обходить цей вівтар навколо кілька разів, тримаючи в руках світильник з вогнем, що символізує очищення від карми в ході різних кіл перевтілень. Часто навколо цього вівтаря можна бачити орнамент зі знаками зодіаку, що натякає на подорожі душі по зодіакальному колу (Сансару).

В тантричних школах використовують амулети і захисні заговори (кавача-мантра), які асоціюють із планетами, які вважаються проявленими енергетичними формами, що перебувають в тісній взаємодії із конкретними божествами. В "Кірана-тантрі" є вказівки для жертвопринесення 9 планетам. До божеств звертаються для захисту певних частин тіла, ця практика описана у "Варада-тантрі". "Садху-самкаліні-тантра" згадує про кавача на кожен день тижня. Існує течія у смартизмі, яку називають саурйа - поклоніння богу Сонця Сур’ї. Однією із найважливіших в Індії вважається гаятрі-мантра, яка звертається до Савітара, солярного божества.

Джйотіш використовується при прийнятті рішення про шлюб, відкритті бізнесу, переїзді в нове житло. Знання джйотіш також використані для відліку часу, розмітки карт неба і землі. А саме сакральні числа — 12 (час обертання Юпітера навколо Сонця в роках), 30 (час обертання Сатурна) — доба ділиться на 30 мухурт, 60 (спільне кратне для 12 і 30) — відлік часу циклами по 60 хвилин, секунд, років [13], 30 * 12 = 360 (градусів кола), 7 (видимих небесних тіл — днів тижня), 9 * 3 = 27 днів сидеричного місяця — накшатр (казкові тридевять земель), кожна накшатра має 4 четверті — 27 * 4 = 108 (стандартна кількість повторень мантр). Найбільш поширені стилі гороскопа — північний, південний, східний.

Астрологія зберігає свою позицію серед традиційних наук в Індії. Публікуються астрологічні альманахи Панчанґа для вибору Мухурти. Після постанови Вищого Суду штату Андхра-Прадеш (2001) деякі індійські університети дають вчені ступені по астрології (jyotir vijñāna IAST)[14],[15][16] напр.[17]. В 1984 Б. В. Раман заснував у м. Ченнай спілку астрологів ICAS " Indian Council Of Astrological Sciences « (Індійська Рада Астрологічних Наук), на Заході існує аналогічна їй CVA (Council of Vedic astrology).

Від джйотіш походить тибетсько-буддійська астрологія[18], важливим джерелом якої є Калачакра-тантра . Поява білої астрології (або астрології зірок) Карці пов'язане з перекладом з санскриту на тибетську мову Калачакра-тантри в 1027 році. У той рік, так званий рік вогняного зайця, 60-річний астрологічний цикл рабджунг був покладений в основу тибетського календаря. [19]

Один з розділів білої астрології, Янчар (Вайлі: dbyang char — „прояв через голосні звуки“), сформувався під впливом Шива-свародая-тантри і Калачакра-тантри. [20] Ця система також схожа з західною астрологією. У ній використовуються великі астрономічні обчислення, розглядаються п'ять планет, Сонце, Місяць, обидва місячних вузли (Раху і Кету), а також застосовується нумерологія.[21]

Велику подібність до джйотіш має також бірманська астрологія (Бірманський зодіак). Система місячних домів також перейшла в арабську астрологію, потім від арабів вона потрапила до Іспанії (близько 1256 р.) і поширилася в Європі. Опис їх знаходимо в трактаті з астромагії „Мета мудреця“ — („Пікатрікс“)[22]. Тут накшатру називають палац. Однак як видно було втрачено розуміння, що накшатра повинна відповідати дню сидеричного місяця (27,3 дня) і зодіак був поділений на 28 рівних частин по 12,86 градуси.

Також істотний вплив джйотіш справила на астрологію Ірану епохи Сасанідів[23].

Північноіндійський гороскоп

Південноіндійський гороскоп

• Програми та умови навчання у школі Тантра-Джйотішу «Ведаврат» (рос.)
• Програми та умови навчання у школі Тантра-Джйотішу «Ведаврат» (укр.)
• Шрі Джаганатх Центр
• Астровед
• АМАМ
• Школа Ведика
• Школа Індубали
• Школа ведичної астрології Рамі
• Бхаратья Відья Бхаван

• Stellarium — Планетарій
• Портал:Астрономія
• Список зірок за сузір’ями
• Наваграха
• Астрологічна ера
• Індуїстська космологія
• Індуїстські календарі
• Бхавішья-пурана
• Індійська астрономія
• Джйотіш і західна астрологія – порівняння
• Джьотіша-веданга
• Наваратна
• Історія астрології
• Астрологія Наді
• Panchangam
• Tithi
• Археоастрономія та ведична хронологія
• Bhrigu Samhita

• Роберт Свобода. Величие Сатурна. Целительный миф., М. 2003
• Шри Нилаканта, „Прашна Тантра“, М. 2003
• Котамраджу Нараяна Рао (Kotamraju Narayana Rao) „Изучаем индийскую астрологию с легкостью“, М. 2003..
• Бангалор Венката Раман, „Мухурта“
• Давид Фроули — Астрология провидцев. Руководство по ведической/индийской астрологии
• Индубала деви даси, „Ведическая астрология“, М. 2002 ^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Видья Ананда, Равинда Кумар, „Ведическая нумерология“, М. 2006

Енциклопедії

• Kim Plofker, „South Asian mathematics; The role of astronomy and astrology“, Encyclopedia Britannica (online edition, 2008)
• David Pingree and Robert Gilbert, „Astrology; Astrology In India; Astrology in modern times“, Encyclopedia Britannica (online edition, 2008)
• „Hindu Chronology“, Encyclopædia Britannica Eleventh Edition (1911)

Академічна література

• David Pingree, „Astronomy and Astrology in India and Iran“, Isis — Journal of The History of Science Society (1963), 229–246.
• David Pingree, Jyotiḥśāstra in J. Gonda (ed.) A History of Indian Literature, Vol VI, Fasc 4, Otto Harrassowitz, Wiesbaden (1981).
• Ebenezer Burgess, „On the Origin of the Lunar Division of the Zodiac represented in the Nakshatra System of the Hindus“, Journal of the American Oriental Society (1866).
• William D. Whitney, „On the Views of Biot and Weber Respecting the Relations of the Hindu and Chinese Systems of Asterisms“», Journal of the American Oriental Society (1866).
• Satish Chandra, «Religion and State in India and Search for Rationality», Social Scientist (2002).

• Панчанг Явління
• англомовні сайти
• Навчальний форум
• Глосарій
• Аудіо джйотіш
• Манускрипти
• Програмне забезпечення по джйотиші
• Джйотіш — древня наука
• Глобальні прогнози
• Наді- джйотиш , ^{[недоступне посилання з липня 2019]}, ,
• Ведичні передбачення
• Шакті накшатр
• Тантра-Джйотіш
• Планети і тридоша