Мельницький Василь Іванович

• Батько — Мельницький Іван Андрійович (1922—1991),
• Мати — Мельницька (Главицька) Тетяна Микитівна (1923—2004),
• Дружина — Мельницька Світлана Іванівна (1952),
• Син — Мельницький Сергій Васильович (1973),
• Син — Мельницький Іван Васильович (1975)

• У 1972 році закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище. Отримав звання лейтенанта.
• З 1977 р. по 1981 р. навчався на командному факультеті Військово-інженерної академії ім. Куйбишева (Москва). Під час навчання отримав звання капітана.
• У 1995 році закінчив Міжнародний інститут управління бізнесу та права (бакалавр економіки).
• Вчена ступінь - доктор філософії, вчене звання - доцент
• Педагогічно-науковий стаж 35 років. Підготовлено та надруковано 30 наукових та  навчально-методичних робіт для службового та таємного використання. Підготовлено два кандидата військових наук.

З 1972 року — служба в Волгограді (на той час Сталінград). Брав участь у розмінуванні Солдатського поля. Три місяці зі своїм взводом проводив суцільне розмінування.

1976 рік — служба в Грозному (Чечня). На будівництві, під час робіт знайдено міну з діючим годинниковим механізмом. Ризикуючи життям, старший лейтенант Мельницький знешкодив вибуховий пристрій. Про це було написано у газеті «Красное знамя» за 15 лютого 1976 року.

Старший лейтенант Мельницький першим у ПКВО отримав знак «За розмінування». На цей час у Мельницького на рахунку було більше 5000 знешкоджених вибухових пристроїв. За таку кількість вибухонебезпечних предметів в 1975 року Мельницького представляли до нагородження орденом Червоної зірки. Наймасштабніший предмет, який йому випало розмінувати, була 500 кг авіаційна бомба часів війни. Це було у Назрані у 1976 році.

До 1977 року обіймав посаду начальника штабу — заступника командира батальйону ПКВО в Грозному.

У 1981 році, після закінчення Військово-інженерної академії ім. Куйбишева, для проходження подальшої служби отримав призначення у МНР, м. Сайн-Шанд, у пустелю Гобі, де прослужив 5 років. Після МНР направився до ЗабВО в Читу служити командиром полку. З 1990 року обіймав посаду начальника інженерних військ армії. Це був найважчий відрізок часу у його житті

З 1990 року після повернення на Батьківщину продовжив службу у 6 танковій армії в Дніпрі.

Згодом направився до рідного військового училища заступником начальника КПВВІКУ, після реформування військової освіти начальником інженерного факультету при К-ПСГІ, який у січні 1998 року переформований у ВІІ при ПДАТА. В ЗСУ з усіх ВНЗ на базі ВІІ військова підготовка фахівців інженерних військ була спланована від молодшого спеціаліста до фахівця з ОТР. Цей заклад було ліквідовано під час скорочення ЗСУ та ВНЗ після «реформування» інженерних військ. І з усіх підрозділів ВІІ залишився тільки Центр розмінування, він і сьогодні є одним з найкращих у світі.

За участю Мельницького на базі ВІІ був створений військовий ліцей з посиленою фізичною підготовкою для дітей з малозабезпечених сімей та сиріт, що дало путівку в життя юнакам, багато хто з них стали кадровими військовими офіцерами.

24 серпня 2000 року Мельницькому В.І присвоєно чергове звання генерал-майор. У 2004 році за станом здоров'я звільнився у запас.

2005—2007 рр. — на громадських засадах обіймав посаду директора Українського координаційного центру протимінної діяльності (Київ).

2010—2011 рр. — начальник річкового координаційно-рятувального центру (м. Вінниця) МНС України з зоною відповідальності: Дніпра, Житомирська, Кіровоградська та Вінницька області. Роботи проводились по обстеженню та обслуговуванню всіх гідротехнічних споруд, трубопроводів, рятувальних робіт на воді та під водою.

У 2015 Міністерством освіти України Генерал-майор Мельницький був запрошений створити кафедру військової підготовки ВНАУ (Вінниця). Він став начальником військової кафедри ВНАУ. Це перша кафедра на Вінниччині, де мають право навчатись усі бажаючі. Обсяг навчаючихся — 450 чоловік щорічно.

Під керівництвом Мельницького Василя Івановича в Кам'янець-Подільський створено:

• громадська організація «Кам'янець-Подільське міське об'єднання звільнених військовослужбовців»[5].
• громадька спілка «Координаційна рада ветеранських громадських об'єднань України м. Кам'янець-Подільський»[6].

Мета цього об'єднання: узгодження дій та об'єднання зусиль з питань захисту прав та свобод громадських об'єднань, учасників бойових дій та інвалідів війни, жертв нацистських переслідувань, учасників АТО, ветеранів військової служби, ветеранів правоохоронних, спеціальних органів та органів цивільного захисту.