Мері Лайон
Мері Франсес Лайон (англ. Mary Frances Lyon) (15 травня 1925, Норвіч, Велика Британія — 25 грудня 2014, Оксфордшир, Велика Британія) — британська дослідниця генетики. Висловила гіпотезу про наявність інактивації однієї зі статевих X-хромосом у самок ссавців і жінок, яка надалі підтвердилася.
Мері Франсес Лайон | |
---|---|
англ. Mary Frances Lyon | |
| |
Ім'я при народженні | англ. Mary Frances Lyon |
Народилася |
15 травня 1925 Норвіч, Велика Британія |
Померла |
25 грудня 2014 (89 років) Оксфордшир, Велика Британія |
Місце проживання | Велика Британія |
Країна |
Велика Британія Сполучене Королівство |
Діяльність | біолог, генетик |
Alma mater | Кембриджський університет |
Галузь | генетика, |
Заклад | Единбурзький університет, радіобіологічний центр Ради медичних досліджень Великої Британії |
Ступінь | доктор філософії з генетики |
Науковий керівник | Рональд Фішер, Конрад Воддінгтон |
Членство | Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США[1], Американська академія мистецтв і наук і Європейська академія[2] |
Відома завдяки: | інактивація X-хромосоми |
Нагороди | Премія Вольфа з медицини (1997) |
Мері Лайон у Вікісховищі |
Життєпис
Родина і дитинство
Народилася у Норвічі в Англії у родині чиновника Кліффорда Джеймса Лайона та вчительки Луїзи Франсес Лайон (уродженої Кірбі). Мері була старшою донькою та мала брата і сестру. Брат став бухгалтером, а сестра — соціальним працівником. Двоюрідний брат Мері (син сестри її батька) Кеннет Блакстер став спеціалістом з харчування тварин.[3]
1929 року родина переїхала до Йоркширу, 1935 — до Бірмінгему, 4 роки потому до Вокінгу. Мері навчалася у граматичній школі у Бірмінгемі. В неї, за її словами, була гарна вчителька природознавства, а також дівчинка брала участь у конкурсі з написання найкращого твору і виграла набір книжок про дикі трави, птахів і дерева, що привернуло її до біології ще в дитинстві.[3]
Кембридж і Единбург
У 1943 році Мері поступила до коледжу Гіртон Кембриджського університету для вивчення зоології, фізіології і біохімії. Під час навчання у Кембриджі Мері стала стипендіанткою Софії Аделаїди Торле (1944) і отримала приз Гвендолен Крюдсон за успіхи у природничих науках (1945). Лекції з генетики у Кембриджському університеті читав статистик і генетик Рональд Фішер, до якого Мері Лайон поступила до аспірантури. Але невдовзі вона перебралася до краще обладнаної лабораторії Конрада Воддінгтона у Інституті генетики тварини в Единбурзі, де закінчувала свою роботу під керівництвом Дугласа Фальконера. На початку 1949 року під час тривалих відряджень Воддінгтона і Фальконера Мері Лайон працювала під керівництвом українського ембріолога Бориса Балінського.
Гарвелл
Після здобуття ступеня доктора філософії з біології Мері Лайон розпочала дослідження викликаних радіацією мутацій у мишей у лабораторії Томаса Картера, з якою вона переїхала у 1955 році до Гарвелла в Оксфордширі. Там було відкрито радіобіологічний центр Ради медичних досліджень Великої Британії, генетичну лабораторію якого Лайон очолювала з 1962 до 1986 року.
Наукова діяльність
Ще з університетських часів головними захопленнями Мері Лайон були ембріологія і генетика. Розвиток експериментальної ембріології у 1930-ті роки привернув її увагу до проблем розвитку, а підручник Конрада Воддінгтона «Генетика» привів до висновку, що тільки вивчення генетики призведе до розуміння ембріогенезу. У Фішера вона вивчала мутацію у мишей, яка призводила до порушення рівноваги.[4]
Мері Лайон була одним з піонерів вивчення впливу радіоактивності на порушення роботи генів. Вона провела дослідження на мишах і дрозофілах, які довели те, що будь-яка доза отриманого випромінювання призводить до появи мутацій, а також що кількість мутацій із дозою зростає.[5]
Також вона вивчала вплив радіації на мутації у Т-гені у 1950-ті та 1970-ті.[6]
Мері Лайон створила банк мишачих ембріонів у Гарвелльському центрі (англ. FESA, Frozen Embryo and Sperm Archive). Станом на 2010 рік це єдиний у Великій Британії центр зі зберігання та розповсюдження мишачих ліній для наукових досліджень.[7]
Нагороди
- Член Лондонського королівського товариства(1973)
- Іноземний член Національної академії наук США (1979)
- Королівська медаль Королівського товариства (1984)
- Премія Мауро Баширотто (англ. Mauro Baschirotto Award) Європейського товариства генетики людини (1994)[8]
- Премія Вольфа з медицини (1997)[9]
- Премія Амори (1997)
- Премія March of Dimes з біології розвитку (2004)
- Премія Перл Мейстер Грінгард (2006)
- Премія Розенстіла разом з Девором Золтером і Азімом Сурані (2007)
Названі на честь Лайон
Примітки
- http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/45973.html
- https://www.ae-info.org/ae/User/Lyon_Mary
- Mary Lyon (January 2010). The gift of observation: an interview with Mary Lyon. Interview by Jane Gitschier. PLoS genetics 6 (1): e1000813. PMID 20107603. doi:10.1371/journal.pgen.1000813.
- Absence of otoliths as an effect of pallid gene Journal of Genetics July 1953, Volume 51, Issue 3, pp 638–650
- Carter, T. C.; Lyon, Mary F.; Phillips, Rita J. S. (1958). Genetic Hazard of Ionizing Radiations. Nature 182 (4632): 409–409. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/182409a0.
- Interview with Mary Lyon
- Біографія Мері Лайон на сторінці Товариства генетиків(англ.)
- Mauro Baschirotto Award
- Mary Frances Lyon Winner of Wolf Prize in Medicine — 1997
Джерела
- Біографія Мері Лайон на сторінці Товариства генетиків(англ.)
- Watts, Geoff (2015). Mary Frances Lyon. The Lancet 385 (9970): 768. ISSN 01406736. doi:10.1016/S0140-6736(15)60427-5.
- MARTIN CHILDS. Obituary: Mary Frances Lyon, geneticist. The Scotsman, 26 February 2015(англ.)