Мечислав Вайнберг

Народився у Варшаві в родині диригента та композитора єврейського театру Шмуеля Вайнберга (1883–1943) та актриси єврейського театру на їдиші Соні Вайнберг (Карл — в дівоцтві; 1888–1943), які в 1916 році переселилися сюди з Кишинева.[5] Самуїл Мойсейович Вайнберг керував оркестром у варшавському єврейському театрі «Скала». З початком війни у вересні 1939 року втік до СРСР; його сім'я, що залишалася у Варшаві, надалі загинула в концентраційному таборі Травники.

Музичну освіту здобув у Варшавській консерваторії, де вчився у Юзефа Турчинського. Як і його батько, він почав роботу у театрах. В 1936, він написав музику до фільму фредек ощасливлює світ. У вересні 1939, рятуючись від німецької окупації, втік до Радянського Союзу, змінивши при цьому ім'я на Мойсей.[6]

Продовжив навчання у мінській консерваторії в класі В. Золоторьова, де 21 червня 1941 року була виконана його дипломна робота — Симфонічна поема. Після вторгнення до СРСР німецьких військ втік до Ташкенту, де працював репетитором в опері, а також створював патріотичні твори. Там же одружився з Наталією Міхоелс, дочкою відомого актора та режисера єврейського театру Соломона Міхоелса. В 1943 році завдяки допомозі Шостаковичі був переведений до Москви. Починаючи з 1946 року М. Вайнберга критикують за недостатнє використання фольклору, 1948 — у формалізмі, низку творів при цьому було заборонено. В цей час Вайнберг писав виключно для цирку.

У лютому 1953, він був заарештований в ході Справи лікарів за обвинуваченням у «єврейському буржуазного націоналізму». Був звільнений у квітні того ж року після смерті Сталіна, завдяки заступництву Шостаковича.

Наступні роки написав багато музики для кіно. Найвідомішим став фільм про війну «Летять журавлі» (1957), що здобув Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі в 1958 році.[7]

З тих пір Вайнберг жив у Москві, лише один раз відвідавши Варшаву у 1966 році, куди він приїхав на «Варшавську осінь». Багато складав, іноді виступав як піаніст, виконуючи твори Шостаковича. Писав також для фільмів, у тому числі мультиплікаційних. В 1971 він отримав звання «Заслуженого артиста РРФСР», в 1980 — «Народного артиста РРФСР», а в 1990 удостоєний Державної премії СРСР. У середині вісімдесятих років Вайнберг повернувся до імені Мечислав. З нагоди 75-ї річниці народження в 1994, він отримав нагороду «За заслуги перед польською культурою». Незадовго до своєї смерті він був хрещений у православній Церкві.[8]

Хоча Мечислав Вайнберг ніколи не вчився офіційно у Дмитра Шостаковича, вплив останнього виразно помітний в його творчості, особливо в симфонії № 12 (1975–1976, Op.114), що присвячена пам'яті композитора.[9]. В проході на піанісимо челести, якою закінчується П'ята симфонія (1962, op.76), відчувається вплив фіналу Четвертої симфонії Шостаковича, прем'єра якої припадає на час її написання. В Шостій сонаті для фортепіано (1960, op.73), композитор цитує одну з прелюдій і фуг Шостаковича. Більш загальні подібні риси музичної мови включають в себе використання розширеної мелодії, теми з повторюваними звуками і використання крайніх регістрів. Останнє стало однією з основних причин критики на адресу Вайнберга, зокрема на думку диригента Олександра Івашкіна, твори таких композиторів як Вайнберг шкодять не тільки репутації своїх авторів, але й музиці самого Шостаковича, «обтяжуючи її численними та поганими копіями».[10]

Проте музика Шостаковича не була єдиним джерелом впливу на творчість Вайнберга. Нікітина визначає впливи С. Прокоф'єва, М. Мясковського, Б. Бартока та Г. Малера, а в Концерті для труби з оркестром використанні цитати весільного маршу Мендельсона. Фольклорні елементи включають не тільки єврейський, але й елементи молдовського, польського, узбецького та вірменського фольклору. В свою чергу, Вайнберг сам посприяв інтересу Д. Шостаковича до єврейського фольклору.[11]

Він залишив після себе багату музичну спадщину, зокрема:

• 22 симфонії
• 4 камерні симфонії
• 18 сольних концертів для різних інструментів з оркестром
• 17 струнних квартетів
• 6 фортепіанних сонат
• Соната для контрабаса
• Опери:
  • Пасажир (1967–1968) за повістю С. Посмиш, поставлена в 2006 в Москві,
  • Мадонна і солдат
  • Вітаємо (за Шолом-Алейхемом)
  • Леді Магнезія (за Б. Шоу)
  • Портрет (1983) за Гоголем, поставлена у 1983 р. в Брно
  • Ідіот (1986) за Достоєвським
• 4 кантати та багато інших оркестрових, камерних, сольних та вокальних творів

Музика для мультфільмів та кіно: «Приборкувачка тигрів» (1954), «Дванадцять місяців» (1956, мультфільм), «Медовий місяць» (1956), «Шофер мимоволі» (1958), «Останній дюйм» (1958), «Незвичайне місто» (1962), «Канікули Боніфація» (1965, мультфільм), «Фокусник» (1967), «Міцний горішок» (1967), «Вінні-Пух» (1969, мультфільм), «Вінні-Пух іде в гості» (1971, мультфільм), «Вінні-Пух і день турбот» (1972, мультфільм), «Афоня» (1975), «Просто так» (1976, мультфільм), «Як Іванко-дурник по диво ходив» (1977), «Соловей» (1979), «Шкура віслюка» (1982), «І ось прийшов Бумбо...» (1984), «Казка про закоханого маляра» (1987) та ін.

• Mieczyslaw Weinberg (Moishei Vainberg) (англ.). Процитовано 13 березня 2011.
• Mieczyslaw Weinberg (1919 - 1996) (англ.). Процитовано 13 березня 2011.
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)
• Фільмографія на animator.ru (рос.)