Мизинівка

Із покоління в покоління жителі села переказують легенду про його заснування. Один чоловік мав п'ятьох синів. Після смерті батька чотирьох старших братів доля розкидала по всьому світі. На батьківській землі залишився молодший син. Він згуртував навколо себе людей і заснував село. Син був найменший — «мизинець», звідси й назва села.

За Похилевичем, на початку XVIII століття на території села були хутори, що належали міщанам Звенигородки. При розподілі державних володінь між польськими вельможами Мизинівка перейшла у власність Ксаверія Браницького. У 1850-х, після серії дарувань і перепродажів, однією частиною села володів Домінік Симонолевич (637 десятин), а іншою - Ігнатій Ячевський (655 десятин). На 1864 рік населення було близько 700 жителів (677 православних, 12 римо-католиків, 20 іудеїв).

За архівними даними, в 1900 році в селі проживало 1 058 осіб. 3емлеволодіння Мизинівки до 1917 року становили 1 227 десятин. До 1917 року поміщики свої землі продали селянам. Село до революції мало церковнопарафіяльну школу, у якій викладав один учитель.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

175 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 138 з них загинули, 76 нагороджені орденами й медалями. В 1958 році тут споруджено пам'ятник воїнам, що загинули в боях за відвоювання села.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі містилася рільнича бригада колгоспу «Ленінська Іскра», за якою було закріплено 2,3 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,6 тисячі га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте тваринництво. З допоміжних підприємств працювали млин, пилорама. Також на той час працювали восьмирічна школа, три клуби, дві бібліотеки з фондом 8 тисяч книг, два фельдшерсько-акушерські пункти.

Свято-Георгіївська церква

Свято-Георгіївська церква розташована в центрі села. Збудована у 1908-1909 роках на місці попередниці (1785 року побудови). Але була у Мизинівці ще старіша церква (до 1785 року) - про це дізнаємось зі "Сказання про населені місцевості Київської губернії" Похилевича: "древнейшей каплицы, стоявшей там, где ныне сад крестьянина Почтаря, и считавшейся филией Водяницкой церкви".

На території Свято-Георгіївської церкви знаходиться могила священика Лисянського, який помер 1897 року.

В радянський період стояла зачинена і потроху руйнувалася. Дерево подекуди струхлявіло, зруб стягнуто металевими стрижнями[2]. Нині відреставрована.

На території села діють сільськогосподарські підприємства: СТОВ Мизинівський та СФГ «Форсінг».

В селі народилися:

• Білокінь Юхим Леонтійович — повний кавалер ордена Слави.
• Холоменюк Іван Олександрович — український живописець, заслужений діяч мистецтв України.

• who-is-who.com.ua^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• "Сказання про населені місцевості Київської губернії" - розділ про Мизинівку