Миколаївська церква (Данилово)

Храм був заснований 14 травня 1779 року[5]. Про це свідчить надпис на дверях пам'ятки архітектури[6]. Для зведення церкви було використано 5000 курячих та гусячих яєць[1]. Завдяки географічному розташуванню, церква входить до складу Золотого церковного чотирикутника[1]. Така умовна назва виникла у географічної області, по краям якої розташовуються чотири селища, в яких збудовані та збереженні давні дерев'яні церковні споруди. Серед дерев'яних церков, побудованих у готичному стилі у цьому районі[7], Миколаївська церква є однією з наймолодших[1]. В 1914 році нижче головного входу до храму встановили кам'яний хрест[8]. До 1920 року у церкві правив останній греко-католицький священик отець Азарій[9]. У середині 70-х років був замінений дах церкви[8]. Архітектори І. Могитич та Л. Дмитрович провели реставраційні роботи у храмі Святого Миколая Чудотворця у 1968 році[10]. У 1984 році кріплення хреста було відремонтоване[8]. Богослужіння в церкві проводились щонеділі, для цього до храму приходив священик із Золотарьово.Після того, як храм опинився у розпорядженні греко-католиків, у ньому відбулась перша служба навесні 2005 року[8]. Наразі храм зачинений, богослужіння в ньому припинені і його відвідують лише туристи. У період з 2005 по 2006 рік з даху церкви в деяких місцях зняли покриття[9]. Були надані матеріали для проведення реставраційних робіт, проте роботи не були виконані. В 2011 році з'явились повідомлення щодо аварійного стану церкви. В цей же період Михайло Дудаш — сільський голова Данилово, повідомив про наміри щодо створення організації «За відродження Данилово», яка допомогла б зберегти історичну та архітектурну пам'ятку[9].В тому ж 2011 році відбулась реставрація церкви, а 2012 велись реставраційні роботи у дзвіниці[11] Щоб дістатись до пам'ятки архітектури, необхідно проїхати на південний схід 12 кілометрів від міста Хуст по шосе Мукачево-Рахів-Яремче.

При прибутті до села Сокирниця, автомобіль має повернути наліво і проїхати 7,5 кілометрів до села Данилово[12]. Щоб потрапити до приміщення храму, необхідно звернутись до однієї із місцевих жительок[9].При церкві Святого Миколая Чудотворця розташувався музей, засновницею якого є Павліна Шимон. Музей історії храму розташовується на вулиці проспект Миру, 120[7]. Тепер церквою-пам'яткою користується невелика греко-католицька громада[13].

Дерев'яний храм Святого Миколая Чудотворця — взірець мармарошської готики[6]. Церква двозрубна[14] та тридільна[10]. Споруда побудована з врахуванням найкращих традицій закарпатської народної школи[10]. Побудована без використання цвяхів[11].Розташовується у центральній частині села[6] на конусоподібному пагорбі. Має високий та тонкий шпиль[1]. Висота шпилю сягає 14 метрів [11]. Фундамент будівлі виготовлений з каменю[11], сама будівля побудована з використанням дубових брусів[6]. Поряд з церквою розташовується двохярусна каркасна дзвіниця[15]. Її другий ярус покривають леміш [5] та ґонт[15]. Дзвіниця має каркасну конструкцію та три дзвони[16]. З західної сторони фасаду церква завершується закритим ґанком[16] зі зробленими фігурними віконцями[10]. Над ґанком відкривається галерея. Церковний іконостас містить 9 ікон, які відносяться до 18 століття[4].

Стіни будівлі були вкриті розписами німецького художника І. Корнмаера, створеними у 1828 році[10]. На західній частині вівтаря був збережений надпис щодо авторства художника[16]. Існують дані щодо часткового знищення розписів через підвищену вологість у приміщенні[7]. Для покриття даху використали ґонт, під дахом вежі розташовується аркада[10]. Коробовий тип склепінь був використаний всередині для перекриття нави та вівтаря. Бабинець перекриває плоска стеля. Хори розташовуються із західної сторони нави[10]. Виріз, який міститься між навою та бабинцем, приймає вигляд ажурної арки[5]. Каркасна вежа, яка починається над бабинцем, увінчується високим шпилем та чотирма наріжними шпилями[10]. Зруб нави та бабинець мають двосхилий дах та опасання[5]. Вівтарний зруб менший за розмірами і його вкриває стрімкий дах. Вікна нави мають квадратну форму[17]. Вони заґратовані, для цього були використані прутики в яких вигинались «вусики»[5]. Всередині церкви відділяється бабинець від нави та вівтаря дерев'яною ажурною аркою[10]. До західного фасаду прилягає закрите кільце, яке є зрубом бабинця. Архітектурні риси, характерні такій групі будівель[5], особливо виразні в Миколаївській церкві в Данилово[1].

• Церква святого Михаїла (Крайниково)
• Свято-Параскевський храм (Олександрівка)
• Церква святого Миколая (Сокирниця)
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Стеблівка)

• Макушенко П. І. Народна дерев'яна архітектура Закарпаття (18 - початок 20 століття) — 1976 рік.
• Постанова від 24 серпня 1963 р. N 970, Київ. Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР
• Сирохман М. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008

• Визначні місця в Карпатах
• Дерев'яна церква села Данилово
• Дерев'яна Миколаївська церква, с. Данилово^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Дерев'яна готика Мармарошу. Данилово
• Диво дерев'яної архітектури Закарпаття — Данилівська церква//Релігійний туризм
• У пошуках цікавинок в автотурі