Мондонґо

У деяких варіантах страви додають рис або кукурудзу. Можуть використовувати кістковий мозок або холодець з копит. Субпродукти перед приготуванням можна замочити в цитрусовому соку або пасті з бікарбонатом натрію. Використовувані овочі та спеції залежать від їх доступності.

В Аргентині мондонґо вважається частиною національної кухні і традиційною їжею для холодної погоди[2][3]. В Аргентині та Уругваї, цю страву готують з картоплею, сочевицею, квасолею, чорізо та помідорами[4].

У Бразилії його також називають мокото (порт. mocotó)[5]. Зазвичай його вживають у південних регіонах, але на північному сході існує подібна страва — добрада або добрадінья (порт. dobradinha).

У Колумбії сопу де мондонґо часто готують з курячим або яловичим бульйоном, з великою кількістю коріандру[6]. З овочів використовують кукурудзу, горох, моркву, картоплю, цибулю, помідори[7]. Для супу використовують різноманітні субпродукти. Найбільш типовими є яловичі потрохи, хоча можуть використовуватися потрохи зі свинини, курки та індички.

У Панамі, мондонґо готують як рагу з цибулею, морквою, нутом та лавровим листом і приправляють чорізо. Вважається важкою їжею, яку традиційно їдять з білим рисом. Інші гарніри включають салати та солодкі плантани. У сільській місцевості, коли на новому будинку будують дах, майбутні господарі разом із друзями, родиною та будівельниками організовують трапезу, відому як мондонґада (ісп. mondongada), де мондонґо є основною стравою[8]. Відомим є варіант мондонґо а ла кулона (ісп. mondongo a la culona) з провінції Колон.

У Пуерто-Рико його готують з нутом, картоплею, кабачком/гарбузом, коренеплодом Colocasia antiquorum, овочами, свіжою зеленню, такою як коріандр, чебрець та петрушка. Також додаються солені свинячі ноги і хвіст. Сік лайма, зелені або солодкі плантани, зелені банани, каперси, оливки та інші коренеплоди, такі як маніок є теж поширеними інгредієнтами.

У Сальвадорі цю страву також називають сопа де пата (ісп. sopa de pata)[9]. Її готують зі стиглих бананів, листя капусти, маніоку, насіння кунжуту, насіння гарбуза, моркви, картоплі, чайоту, цибулі, зеленого чилі, вимені або яловичого рубцю, ноги корови.

У Венесуелі страву називають мондонґо, вона вважається дуже важкою їжею, і часто є єдиною стравою протягом всього дня. Зазвичай його вживають у північно-центральних регіонах та у Льяносі, і залежно від регіону він може бути солодшим (як на східному узбережжі) або мати нут, але загальною характеристикою, яку зазвичай мають усі, є додавання свинної ноги для поліпшення смаку. Мондонґо часто ароматизується лимоном або тамариндом, і супроводжується арепами або тапіокою.