Московський район (Київ)

Московський райо́н — колишній адміністративно-територіальний район міста Києва. Був розміщений у південній частині міста. До складу району входили місцевості Голосіїв, Деміївка, Добрий Шлях, Саперне Поле, Нова Забудова, Ширма, Китаїв, Мишоловка, Феофанія, Саперна Слобідка, Пирогів, масиви Теремки 1 та 2.

Голосіївський район
Основні дані
Країна:  Україна
Місто: Київ
Утворений: 1918 ; 1921 ; 1957
Населення: 219 000[1] осіб
Площа: 146,0[1] км²
Поштові індекси: 252026, 252028, 252039, 252040, 252083, 252109, 252118, 252127, 252143, 252150, 252187, 252191
Станції метро:  «Республіканський стадіон», «Палац Україна», «Либідська»
Районна влада
Адреса адміністрації: вулиця Димитрова, 2

Територією району протікали річки Горіхуватка, Совка, Нивка та Голосіївський струмок.

Межував із Залізничним, Старокиївським, Печерським та Харківським (з 1987 року) районами Києва, Києво-Святошинським районом Київської області.

Межі району пролягали: з півночі вулицею Саксаганського від вулиці Толстого до вулиці Еспланадної, з північного сходу, сходу та південного сходу західною межею музею «Київська фортеця», Лабораторний провулок до вулиці Літньої, вулиця Літня, промислова зона від вулиці Літньої до Тверського тупика, Тверський тупик, вулиці Івана Павла ІІ, Миколи Раєвського, Глазунова, Джона Маккейна, Академіка Філатова, бульвар Дружби Народів, залізниця Київ-Дарниця до залізниці Київ-Миронівка, залізниця Київ-Миронівка до Корчуватського переїзду, вул. Пирогівський Шлях, Дніпровське шосе до межі міста (до 1987 року - по залізниці Київ-Миронівка до озера Єрик, по акваторії Дніпра до межі міста), на півдні та південному заходу по межі міста до виходу вулиці Дмитра Луценка на Кільцеву дорогу, по вулицях Дмитра Луценка, Юрія Смолича, Московській, Московському провулку, вулиці Михайла Максимовича, Охтирському провулку, вулицям Кайсарова, Володимира Брожка, по західній та північній межі Байкового кладовища до вулиці Миколи Грінченка, з заходу через залізницю Київ-Дарниця до вул. Лабораторної, по вул. Лабораторній до вул. Малевича, по вулицях Малевича, Короленківській та Володимирській до вулиці Саксаганського.


Найбільші вулиці: Столичне шосе, проспекти Валерія Лобановського, Голосіївський, Академіка Глушкова, Науки, вулиці Велика Васильківська, Заболотного.

Історія

Район був утворений 1918 року як Деміївський, 1921 року був сформований наново під такою ж назвою. У 1930-х роках існував у складі укрупненого Ленінського району, до 12.10.1957 року називався Кагановичський район.

Набув тих меж, які в цілому зберігалися до кінця існування 1957 року, після приєднання сіл Пирогів та Чапаєвка.

1987 року втратив вихід до Дніпра внаслідок утворення Харківського району (до нового району увійшла територія між Столичним шосе і залізницею Київ-Миронівка та Дніпром із селищами Корчувате та Чапаєвка).

У 2001 році у ході адміністративно-територіальної реформи в Києві[2] територія (із включенням до меж частини Залізничного району, обмеженої вулицями Лабораторною, Казимира Малевича, Короленківською, Володимирською, Саксаганського та Льва Толстого; із включенням до меж частини Харківського району, обмеженої акваторією Дніпра, залізницею Київ-Дарниця, Столичним шосе, Пирогівським шляхом та Дніпровським шосе до міської межі; із виключенням у межі Печерського району території вздовж непарного боку вулиці Великої Васильківської від вул. Саксаганського до бульвару Дружби Народів) увійшла до складу новоутвореного Голосіївського району.

Примітки
  1. Станом на 1 січня 1981 року.
  2. Рішення Київської міської ради від 30 січня 2001 року № 162/1139 «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва»

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.