Мухаммед ібн Абд аль-Крім аль-Хаттабі
Муха́ммед ібн Абд аль-Крім аль-Хаттабі́ (Абд аль-Крім, Абд аль-Керім, Abd el-Krim; 1882 — 6 лютого 1963, Каїр) — керівник національно-визвольного руху в Марокко в 1921-1926 роках.
| Муха́ммед ібн Абд аль-Крім аль-Хаттабі́ | |
|---|---|
| араб. عبد الكريم الخطابي | |
 Абд аль-Керім | |
| Народився |
1882 Ajdird, Al Hoceïma Provinced, Марокко |
| Помер |
6 лютого 1963 Каїр |
| Країна |
 Марокко |
| Діяльність | Каді, політик, журналіст, боєць Опору, письменник, президент |
| Alma mater | Аль-Карауїн і Саламанкський університет |
| Знання мов | арабська[1], Tarifitd, французька, іспанська і англійська |
| Учасник | Battle of Annuald і Іспано-франко-марокканська війна |
| Посада | General in the first World Ward |
| Військове звання | керівник національно-визвольного руху в Марокко |
| Термін | 1921—1926 |
| Конфесія | іслам |
| Батько | Abdul Karim Khattabid |
| Брати, сестри | Mhamed Abd el-Krimd |
Життєпис
Родом із сім'ї каїда (намісника султана) племені бені уріягіль Абд аль-Кріма аль-Хаттабі, який зіграв значну роль у повстанні племен 1907—1908 років проти султана Абд аль-Азіза. Здобув богословську освіту в Тетуані та Фесі. З 1910 року в Мелільї був вчителем, потім суддею, головним суддею, з 1914 року редактор газети «Телеграма дель Ріф» (El Telegrama del Rif).
Заарештований іспанською владою, в 1915—1916 роках у в'язниці. В 1920 році, після смерті батька, став каїдом племені бені уріягіль. В 1921 році очолив національно-визвольну боротьбу ріфів проти іспанських, а з 1925 року й проти французьких колонізаторів. В липні 1921 року армія аль-Кріма розбила іспанські війська під Анвалем. Того ж року (за іншими даними в 1923 році) на чолі з аль-Крімом була утворена Республіка Риф. Були створені Національні збори та національний республіканський уряд на чолі з президентом — Абд аль-Крімом, який отримав титул еміра. Аль-Крім був затверджений Національними зборами як верховний головнокомандувач, розробив тактику ведення партизанської війни.
У 1926 році був вимушений капітулювати; висланий французькою владою на острів Реюньйон. В 1947 році аль-Кріму був дозволений в'їзд до Франції за умови відмови від політичної діяльності, але, діставши політичний притулок у єгипетського уряду, він поселився в Каїрі. Засновник та голова (1948—1956) Комітету звільнення Північної Африки в складі представників національних політичних партій Алжиру, Марокко та Тунісу. Після здобуття Марокко незалежності відмовився туди повертатись доти, доки останній іноземний солдат не покине його території. Помер у Каїрі.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Література
- Африка: энциклопедический справочник. В 2-х тт. / гл. ред. А. Громыко; ред. коллегия: В. М. Васев, А. М. Васильев. Н. И. Гаврилов и др. — М.: Советская энциклопедия, 1986. (рос.)
- Большой энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 1 / под ред. А. М. Прохорова. — М. : Советская энциклопедия, 1991. — С. 6. — ISBN 5-85270-015-0. — ISBN 5-85270-042-8.(рос.)