Каді

Ка́ді, Ка́зі або Ка́дій (араб. قاضى‎ — букв. «той, хто вирішує») — релігійний суддя в мусульманський общині. Розглядає як цивільні, так і карні справи, виносить рішення на основі шаріату[1].

Частина серії статей на тему:
Іслам
Аллах
Аллах
Єдинобожність • Історія • Термінологія
Шаблони • Категорія • Портал

Історія посади

Посада каді з'явилася у VII столітті. У ранньому періоді історії ісламу судовими функціями володів лише пророк Мухаммед. Однак, із збільшенням кількості мусульман Мухаммед став призначати для вирішення суперечок своїх найближчих сподвижників: наприклад: Муаза ібн Джабала чи Алі ібн Абу Таліба. Абу-Бекр і Омар були призначені ним суддями в Медині. За часів халіфату Омара, суддді у більшості випадків призначались ним особисто і спрямовувались у різні регіони Халіфату. Спочатку каді розглядали справи у мечетях. Однак пізніше для них почали відводитись окремі приміщення і будівлі. За часів правління династії Омейядів, каді призначались халіфами чи намісниками провінцій. За періоду правління Аббасидських халифів, вперше був запроваджений титул верховного каді (Каді аль-Кудат)[2]. За статусом каді був вище за імама мечеті.
За Середньовіччя рішення каді виконувала цивільна влада, якій він фактично був підпорядкований, в той же час саме каді являв собою голову мусульман міста або області. У одних країнах каді призначався, в інших прижилася практика виборності кадія муллами або старійшинами.

На розгляді справи кадієм. Арабський малюнок бл. 1335 року, із зібрань Нац.-ї бібліотеки, Відень.

З XIX століття в мусульманських країнах поступово впроваджується цивільне законодавство, і шаріатський суд втрачає свою вагу, відіграючи другорядну роль.

Компетенція каді і процедура ухвалення судових рішень

Каді виносив рішення як з питань релігії, так і з питань сімейного, майнового і частково кримінального права, стежив за дотриманням релігійних обов'язків, керуючись приписами Корану, сунни і шаріату.

Справи з майнових і сімейних суперечок, а також злочини проти особи (вбивство, завдання тілесних ушкоджень тощо), каді розглядав лише за зверненням позивача, права якого порушувалися, решту справ — за першою-ліпшою вимогою, а нерідко і з власної ініціативи.

Взагалі передбачалося, що для ухвалення рішення каді мав вислухати обидві контрсторони, але на практиці траплялося, що рішення виносилось і без цієї процедури. Рішення кадія на підлягало перегляду. Таким чином, шаріатський суд носив цілком особистісний характер і його авторитет напряму залежав від авторитетності, справедливості, релігійної відданості та освітнього рівня кадія.

Кадіаскер

Верховний суддя, який стояв над кадіями провінцій.

Примітки
  1. Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. — Київ : Наукова думка, 2004. — С. 174. — (Словники України) — 5000 прим. — ISBN 966-00-0757-4.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010. Процитовано 24 січня 2010.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.