Міхал Грабовський
Мі́хал Йоахім Ян Грабо́вський гербу Равич (пол. Michał Joachim Jan Grabowski, псевдонім — Едвард Тарша; 25 вересня 1804, Золотіїв — 19 листопада 1863, Варшава) — письменник, літературний критик, історик, представник «української школи» в польськомовній літературі.
| Міхал Грабовський | |
|---|---|
| пол. Grabowski Michal | |
 Міхал Грабовський | |
| Ім'я при народженні | Міхал Йоахім Ян |
| Псевдо | Edward Tarsza[1] |
| Народився |
25 вересня 1804 с. Золотіїв Рівненського повіту (тепер Рівне) |
| Помер |
19 листопада 1863 (59 років) Варшава, Польща |
| Поховання | |
| Країна |
Польща.svg.png.webp){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | історик, письменник, критик |
| Alma mater | Рішельєвський ліцей |
| Знання мов | польська |
| Конфесія | католик |
| Батько | Антоній Михайлович Грабовський |
| Мати | Тереза Дворжанська |
| У шлюбі з | Павлина Росьцішевська |
| Діти | доньки: Марія, Єлизавета, Тереза, Магдалина(1853—1936), ?, сини: Антон, Міхал-Конрад, Люциан-Марцелій |
 Герб | |
.jpg.webp)
Життєпис
Міхал Грабовський народився 25 вересня 1804 на Волині, в Золотієві (з 50-х — 60-х років XX століття — у складі міста Рівне), ґміна Рівне Рівненського повіту, у сім'ї майора російських військ, шляхтича Антонія Михайловича Грабовського та його дружини Терези Дворжаньської. Дитячі роки провів в Олександрівці (Олександрівка тепер — райцентр на півночі Кіровоградщини; неподалік Чигирин, Кам'янка, Новомиргород), де його батько купив маєток з 229 кріпаками чоловічої статі та кам'яним будинком у готичному стилі на березі Тясмину, куди й переїхав його батько із сім'єю.
.jpg.webp) |
.jpg.webp) |
Олександрівка. Старий палац Міхала Грабовського |
Н.Орда Олександрівка. Новий палац Міхала Грабовського |
Навчався спочатку в єзуїтському колегіумі в Романові, пізніше — в повітовій школі василіян в Умані та у ліцеї ім. Рішельє в Одесі.
В Уманській школі приятелював з Богданом Залеським[2][3] та Северином Гощинським, які надихнули його на літературну діяльність. У 1820–1825 рр. переважно перебував у Варшаві, де увійшов у близькі стосунки з Юліушем Словацьким, Маурицієм Мохнацьким та іншою академічною молоддю, протягом 1825–1850 рр. постійно проживав в Олександрівці, у 1850–1862 рр. — у Києві. З 1857 року був власником садиби на Андріївському узвозі 34. Будинок в якому жив Грабовський не зберігся.[4] Коли від народження слабкої статури Грабовський захворів у 1828 році грудною хворобою, Гощинський супроводжував його спочатку до Варшави, а потім невдовзі і до Відня, де знайшов знаних лікарів, які поправили йому здоров'я.
.jpg.webp)
На гостині в 1843 році побував Тарас Шевченко. На тривалій гостині та творчому пленері у Грабовського неодноразово (1843, 1844, 1856) перебував Пантелеймон Куліш. Також в його маєтку побували письменники Северин Гощинський, Тимко Падура, Богдан Юзеф Залеський, Ромуальд Підберезький, художник Наполеон Орда, російський державний діяч і вчений Іван Фундуклей. Є дані, що відвідував Рихту. На початку 1862 року, маркіз Вєльопольський покликав Міхала Грабовського до Варшави, і той посів в Комісії народної освіти і віросповідання посаду директора Відділу освіти, звільнену внаслідок тяжкої хвороби Йозефа Корженьовського, а потім невдовзі, внаслідок виїзду за кордон Головного Директора цієї ж комісії, почав тимчасово виконувати його обов'язки. По можливості ставав на захист польської еліти, зокрема врятував від переслідування російською владою ксьондза Яжджевського, професора Варшавської Духовної Академії.[5] Але ця його нова діяльність не тривала довго: після кількатижневого нездужання, під час якого отримав вже на постійно посаду Головного Директора, згас у колі родини. Похований у Варшаві, на Повонзківському цвинтарі, Під Катакомбами, перший ряд, місце 176.177.
Сім'я
У 1834(1835)[6] році одружився з Павлиною Росьцішевською гербу Юноша, донькою чигиринського поміщика Кароля Росьцішевського та його дружини Бони в дівоцтві Шимановської гербу Єзєра (щодо дітей, то за даними Похилевича було 2 сина Антон та Михайло[7], інше джерело[8] подає наявність наступних дітей: доньок Марії, Єлизавети, Терези, Магдалини(1853—1936) та сина Люциана).
Насправді ж у шлюбі мав п'ятьох доньок та трьох синів. Після смерті письменника його дружина Павлина разом з дітьми повертається до Києва.
Його старший син Антон, випускник Кадетського корпусу, володів у Києві садибою на Андрієвському узвозі № 34, поки не програвся в карти і не потрапив до божевільні. Садиба на Андрієвському узвозі № 34 після цього перейшла до молодшого сина Люциана-Марцелія[9].
Відомо також, що його син Михайло-Конрад мав свого сина Олександра-Сигізмунда[10].
Твори
Вперше заявив про себе на літературній ниві критичним виступом в 1829 році у «Варшавському щоденнику».
Як літературний критик, М. Грабовський був ідеологом слов'янського романтизму, орієнтував письменників-сучасників на традиції народної творчості. Критерії, з якими він підходив до художнього твору, передбачали проникнення в нього мотивів із народного життя, близькість до народних оповідань.
У романах «Коліївщина і степи» (1838)[11], «Гуляйпільська застава»[12][13][14][15][16] (1840–1841,1900-1901), «Тайкури: повість народна» (1846), «Пан староста Канівський» (1856), «Пан староста Закревський» (1860), «Заметіль у степах» (1862), Грабовський описував соціальне життя українського народу та шляхти. Автор статей: «Українські мелодії» (1828), «Про українські пісні» (1837), «Про українські народні легенди» (1845).
Як історик Міхал Грабовський заявив про себе працями «Джерела до польської історії» (у співавторстві з Олександром Пшездзецьким, 1843), «Головні щоденники» (1845), «Україна давня і теперішня» (1850), а також консультував історика А.Скальковського при написанні «Історії Нової Січі…». Був прийнятий в члени Одеського товариства історії та старожитностей.
Вершиною його публіцистичної діяльності стала праця «Відповідь Поляка російським публіцистам, з питання про Литву та західні губернії»[17][18][19], в якій він аргументовано розвінчав апологетів експансіоністської політики Імперської Росії.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Діонісій Залеський Листування Юзефа Богдана Залеського. Лвів. 1900. Т.1, стор. 13(пол.)
- Діонісій Залеський Листування Юзефа Богдана Залеського. Лвів. 1902. Т.3, стор. 131(пол.)
- Андреевский спуск//Ностальгия. Киев | Прогулка по старому городу(рос.)
- Діонісій Залеський Листування Юзефа Богдана Залеського. Лвів. 1902. Т.3, стор. 149(пол.)
- Діонісій Залеський Листування Юзефа Богдана Залеського. Лвів. 1902. Т.4, стор. 130(пол.)
- Похилевич Л. І. Сказання про населені місцевості Київської губернії. — С. 697 Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
- Родове дерево Міхала Грабовського (пол.)
- Музей Одной Улицы Архівовано 17 вересня 2014 у Wayback Machine.(рос.)
- Список дворян Киевской губернии, на 11 октября 1905 года Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.(рос.)
- Тарша, Едвард Коліївщина і степи: Повість (Вст. сл. Арабажинь К.) / Едвард Тарша // Вежа. — 1997. — № 8-9. — С. 127—147 ; Вежа. — 2000. — № 10. — С. 105—124
- Тарша, Едвард «Гуляйпільська застава»: народний роман, Перший том, Переклав О. П. Чорноіван. Львів, «Сполом», 2013, ISBN 978-966-665-824-4/ISBN 978-966-665-829-9
- Тарша, Едвард «Гуляйпільська застава»: народний роман, Другий том, Переклав О. П. Чорноіван. Львів, «Сполом», 2013, ISBN 978-966-665-824-4/ISBN 978-966-665-824-4
- Тарша, Едвард «Гуляйпільська застава»: народний роман, Третій том, Переклав О. П. Чорноіван. Львів, «Сполом», 2013, ISBN 978-966-665-824-4/ISBN 978-966-665-884-8
- Тарша, Едвард «Гуляйпільська застава»: народний роман, Четвертий том, Переклав О. П. Чорноіван. Львів, «Сполом», 2013, ISBN 978-966-665-824-4/ISBN 978-966-665-901-2
- Тарша, Едвард «Гуляйпільська застава»: народний роман, П'ятий том, Переклав О. П. Чорноіван. Львів, «Сполом», 2014, ISBN 978-966-665-824-4/ISBN 978-966-665-928-9
- Ответ Поляка русским (рос.)
- Газета «Новомиргородщина» № 3 (9294) від 17.01.2015. — С. 2. (.pdf)
- Газета «Новомиргородщина» № 4 (9295) від 24.01.2015. — С. 2. (.pdf)
Література
- Літературні, критичні та мистецькі статті[недоступне посилання з липня 2019]
- Літературна кореспонденція, т.1[недоступне посилання з липня 2019]
- Літературна кореспонденція, т.2[недоступне посилання з липня 2019]
- Література і критика, т.1[недоступне посилання з липня 2019]
- Література і критика, ч.3[недоступне посилання з липня 2019]
- Головні щоденники[недоступне посилання з липня 2019]
- Пан староста Закревський[недоступне посилання з липня 2019]
- Коліївщина і степи[недоступне посилання з липня 2019]
- Гуляйпільська застава, т.1[недоступне посилання з липня 2019]
- Гуляйпільська застава, т.2[недоступне посилання з липня 2019]
- Гуляйпільська застава, т.3[недоступне посилання з липня 2019]
- Гуляйпільська застава, т.4[недоступне посилання з липня 2019]
- Гуляйпільська застава, т.5[недоступне посилання з липня 2019]
- Пан староста Канівський
- Заметіль в степах[недоступне посилання з липня 2019]
- Джерела до польської історії
- Україна давня і теперішня[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела
- Пінчук Ю. А. Грабовський Міхал // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 182. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Ян Креховецький. Опис життя та творів Міхала Грабовського (пол.)
- Антонюк-Кисіль В. П. Михайло Грабовський як дослідник історії України // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2010, вип. XXIX — с.277-281.
Посилання
- Ґрабовський Міхал // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.