Міхель Свертс

Збережено надзвичайно мало свідоцтв про ранні роки митця. До останнього часу навіть рік його народження рахували за 1624-й. За новими розшуками він народився у вересні і хрещений за католицьким обрядом - 29 вересня 1618 року. Невідомо, хто був першим вчителем, логічно вважати, що художнє ремесло він почав опановувати в Брюсселі. Ймовірно, походив з ремісничого стану, бо дворянський титул отримав тільки в Римі від покровителя Камілло Памфілі, племінника папи римського Іннокентія X .

Санта Марія дель Пополо, Рим

У 1646-1651 роках зафіксоване проживання і праця митця в Римі, в приході католицької церкви Санта Марія дель Пополо. Поблизу, на вулиці Маргутта, мешкали прибульці з підіспанських Південних Нідерландів, переважно фламандські художники-католики. Відомо також, що Міхель Свертс приходив на засідання римської академії Св. Луки, хоча не рахувався серед її постійних членів.

Мав в Римі декілька могутніх впливів - і від римських караваджистів, і від прибульців з Голландії. Серед них був і Пітер ван Лар, впливи художніх творів якого відчутні і в творах фламандця Міхеля Свертса, й італійців Мікеланджело Черквоцці та Вівіано Кодацці .

Меланхолійний Свертс користувався популярністю в Римі і як художник, і як агент фламандських та голландських багатіїв, що робили освітню подорож у Рим. Серед його покровителів і замовників - брати негоцианти Дейтц з міста Амстердам, для яких художник виступав експертом по придбанню картин та коштовного шовку. Серед творів, виконаних в Римі - портрети Йозефа Дейтца та Антона де Бордес з слугою ( останній на тлі римських руїн). Серед улюблених сюжетів художника « Вчинки Милосердя » та «Майстерні художників». Серію з семи картин на тему «Вчинки Милосердя » Міхель виконав і для братів Дейтц ( Державний музей (Амстердам).

• 
  «Надання притулку паломнику до святих місць», до 1649 р.
• 
  «Відвідини ув'язненого», до 1649 р.
• 
  «Поховання померлого», до 1649 р., всі із серії «Сім справ милосердя»

На художника звернув увагу римський аристократ Калілло Памфілі, ( племінник папи римського Іннокентія X ) , сам художник-аматор. Для нього Свертс робив як картини, так і театральні декорації. Камілло Памфілі сприяв отриманню художником титулу Кавальєре де Крісті і подарував коня. Цей титул також мали в Римі архітектори Лоренцо Берніні та Франческо Борроміні.

«Автопортрет», Обердін, Огайо, США.

Підвищення соціального статусу спонукало митця до створення автопортретів. Серед перших - автопортрет в капелюху з страусовим пером ( Уффіці, Флоренція ) як свідоцтво нового стану і досягнутого матеріального статку. Нешляхетний за походженням Міхель Свертс демонстрував власну шляхетність і в автопортреті з палітрою і пензлями ( Обердін, США), бо знав про серію «Іконографія Ван Дейка» з портретами уславлених митців, яку оприлюднили у місті Антверпен у 1636 - 1641 роках. В тогочасному жорстко розмежованому суспільстві це сприяло підвищенню статусу художника взагалі.

Як незвичний за композицією автопортрет розпізнають і портрет нудьгуючого молодика зі збірок фламандського живопису музею Ермітаж. Розсіяні по провінційним містам Західної Європи картини Міхеля Свертса прибули і в Прагу. Одну з перших партій картин для декорації власних палаців і наказала придбати російська імператриця Єлизавета Петрівна. Саме в цей момент закінчилося будівництво палацу для її фаворита Івана Шувалова. Імператриця і подарувала освіченому вельможі і фавориту картини, що прибули з Праги. Придбана випадково збірка мала нерівномірну вартість за мистецкими ознаками. Але мала і значущі зразки, серед яких були -

• Алессандро Маньяско (чотири архітектурні композиції)
• Паоло Веронезе (велична грізайль «Христос воскрешає померлого Лазаря»)
• Якоб Йорданс ( «Янгол перед царем Давидом» )
• Пауль де Вос ( «Собаки з головою бика» )
• Джузеппе Ногарі ( «Весна»)
• Рубенс ( «Вакханалія» )
• Міхель Свертс «Автопортрет». Це був перший твір фламандського майстра, придбаний для збірок вельможі Російської імперії за 10 років до початку купівлі картин західноєвропейських митців Катериною ІІ.

Незважаючи на успіх у Римі, художник повернувся у Брюссель. Повернення пов'язують з посадою керівника художньої школи, яку запропонували митцю. З 1656 року він став членом гільдії Св. Луки міста. Побожного художника не влаштовувала посада і він покинув її, подарувавши черговий автопортрет у 1658 -му на згадку брюссельській гільдії, а сам емігрував в Амстердам.

Релігійно налаштований художник і раніше відрізнявся побожністю і ревним виконанням постів і обрядів. Посиленню релігійних настроїв сприяли невдоволення власною долею та знайомство з французькими місіонерами - лазаритами. Серед стимулів еміграції до човнобудівного Амстердаму - нагляд за побудовою вітрильника, бо художник зажадав стати католицьким місіонером. Човен 1661 року відбув у Марсель, а звідти разом з єпископом Франсуа Фалу та сьома священиками відбув до Сирії. Виснажений постами художник не зайшов спільної мови з католицькою місією, представники якої вважали старого і дратівливого митця - збожеволівшим. Важкий шлях через Тебріз до Ісфахану не покращив відносини і митця визнали непринадним для місіонерства через психічну нестабільність. Він таки дістався католицького поселення португальських єзуїтів у Гоа, Індія, де мешкав два роки. В Гоа він і помер 1664 року.

Митця забули більш ніж на двісті років.

« Малювальна школа», Музей Франса Галса, Гарлем (Нідерланди)

« Відпочинок після полювання на зайця», приватн. збірка

• « Нудьгуючі вояки за грою», 1645, Лувр, Париж
• «Жебрак», Рим, Капітолійські музеї
• «Пряха», Рим, Капітолійські музеї
• « Антон де Бордес з слугою», 1648, приватн. збірка
• «Портрет», 1648, Державний музей (Амстердам)
• « Автопортрет », Ермітаж, Санкт-Петербург
• алегорія « Війна нищить мистецтва » ( або «Марс»)
• «Борці», Кунстхалле, Карлсруе, Німеччина
• « Малювальна школа», Музей Франса Галса, Гарлем (Нідерланди)
• « Художники за малюванням», Музей Бойманс ван Бенінген, Роттердам
• « Дівчина за туалетами», Рим, Академія Св. Луки
• « Старі випивохи», Рим, Академія Св. Луки
• серія « Сім справ милосердя», Державний музей (Амстердам)
• « Чума у Афінах» ( або «Чума в античному місті »), Лос-Анжелес
• « Купання в річці», Страсбург, Страсбурзький музей образотворчих мистецтв
• « У сводні», Лувр, Париж
• « Алегорія слуху », Державна галерея, Штутгарт
• « Юнак з черепом», Мілуокі, США
• « Юнак з келихом вина », приватн. збірка
• « Студія художників», Інститут мистецтв, Детройт, США
• « Художник за малюванням скульптури «Нептун» Лоренцо Берніні»
• « Поховання померлого», серія « Сім справ милосердя», Гартфорд, Коннектикут, США
• « Портрет літньої жінки», Музей Гетті, Лос-Анжелес
• « Дівчина з перловою сережкою», Мауріцхейс, Гаага.
• « Стара з прялкою», Музей Фіцвільяма, Кембридж
• « Жебрак з глеком», Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
• « Портрет невідомого з монетою в руці», Ермітаж, Санкт-Петербург
• « Вуличний ринок в Римі», Державний музей (Амстердам)
• « Гра в карти», 1652, Державний музей (Амстердам)
• «Автопортрет» (в капелюху з пером), галерея Уффіці, Флоренція
• « Відпочинок після полювання на зайця», приватн. збірка
• « Автопортрет з палітрою і пензлями», Обердін, США

• 
  Міхель Свертс, фронтиспис до видання 1656
• 
  «Літня пані в капелюшку», 1656
• 
  Міхель Свертс. «Юнак в шапці з хутром», 1656
• 
  «Портрет невідомої дівчини», 1656

• Петров А.Н., «Савва Чевакинский», серия «Зодчие нашего города», Л, «Лениздат», 1983
• Гос. Эрмитаж, «Западноэвропейская живопись», каталог № 2, Л, «Искусство», 1981, с. 68
• Michael Sweerts: 1618—1664/ Guido Jansen a.o., eds. Amsterdam: Rijksmuseum, 2002

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міхель Свертс

• Живопис бароко
• Караваджизм
• Товариство «Перелітні птахи»
• Місіонер
• Свертс
• Вчинки Милосердя
• Живопис фламандського бароко