Нагірна

Нагі́рна (до 1917 року Глинка) — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області. Розташоване за 18 км на південний схід від міста Жашків і за 3 км від автошляху Жашків — Черкаси. Населення — 683 чоловіка (станом на 2001 рік).

село Нагірна
Країна  Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Уманський район
Громада Баштечківська сільська громада
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване кінець 16 століття[1]
Населення 683 (станом на 2001 рік)
Поштовий індекс 19223
Телефонний код +380 4747
Географічні дані
Географічні координати 49°12′40″ пн. ш. 30°17′16″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
194 м[2]
Відстань до
обласного центру
129,7 (фізична) км[3]
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Жашків
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 19223, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Нагірна
Сільський голова Лісецький Василь Іванович
Карта
Нагірна
Нагірна
Мапа

Історія

До Жовтневого перевороту село належало до Красилівської волості Таращанського повіту Київської губернії і називалося Глинка. Причиною того є великі поклади рудої глини, яку з часом використали для розбудови сіл. Тоді це були розкидані хутори, які налічували по кілька хат. Після Дрижипільської битви село почало укрупнюватися, розбудовуватися обабіч річки.

У 1929 році, під час примусової колективізації, було утворено перші колгоспи, які пізніш об'єдналися в один — «12-річчя Жовтня».

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932-1933 та 1946-1947 роках. 119 мешканців села стали жертвами голодомору.

427 мешканців села брали участь у боях німецько-большевицької війни, 265 з них загинули, 114 нагороджені орденами й медалями. На честь воїнів, що відвоювали село, в 1956 році в селі встановлено пам'ятник.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 3372 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3188,4 га орної землі. Господарство було багатогалузеве, спеціалізувалось на вирощуванні зернових і технічних культур, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво і рибництво. Працювали столярно-теслярна майстерня, пилорама, млин.

Також на той час працювали середня школа, бібліотека з фондом 12 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла, магазин, побутова майстерня.

У 2003 році село газифіковано.

Галерея

Джерела

Посилання

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.