Найдьонов Арсен Юдилевич

Арсен Юдилевич Найдьонов (при народженні — Арсен Розман; рос. Арсений Юдильевич Найдёнов; нар. 12 серпня 1941, Алмати, Казахська РСР — пом. 7 червня 2010[1], Сочі, Краснодарський край, Росія) — радянський футболіст, півзахисник, Заслужений тренер РРФСР (з 1991).

Арсен Найдьонов
Арсен Найдьонов
Особисті дані
Повне ім'я Арсен Юдилевич Найдьонов
Народження 12 серпня 1941(1941-08-12)
  Алмати, Казахська РСР
Смерть 7 червня 2010(2010-06-07) (68 років)
  Сочі, Краснодарський край, Росія
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
СКА (К) ?(?)
«Арсенал» (К) ?(?)
«Спартак» (Ан) ?(?)
«Динамо» (Т) ?(?)
«Локомотив» (Кн) (ЧСО)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце

1964—1965
1965—1966
1969
1970
1971
1972
1973

1977
1978—1979
1981
1984
1985
1986—1990
1990
1991—1997
2000
2002
2005
2005
2005
2006		 «Шахтар» (Теміртау)
«Цемент»
«Енергія» (Ч)
«Шахтар» (Кумертау)
«Гірник» (Райчихінськ)
«Машинобудівник» (Псков)
«Будівельник» (Сиктивкар)
«Вулкан»
«Сахалін»
«Зірка» (П)
«Шахтар» (К)
«Цемент»
«Волга» (Горький)
«Колхозчі»
«Цемент»
«Кузбас» (К)
«Жемчужина» (С)
«Жемчужина» (С)
«Автомобіліст» (Н)
Росія (студ.)
СКА (Р-на-Д)
Збірна ПРДУЕС
«Буревісник-ПРДУЕС»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Тренував понад десять команд з нижчих дивізіонів СРСР. Найбільшу популярність здобув, тренуючи сочинський футбольний клуб «Жемчужина». Автор афоризму «Суддя зламав нам гру. П'ятий і сьомий голи були забиті з офсайду».

Життєпис

За паспортними даними народився в Алмати, хоча насправді сталося це в поїзді між Харковом і Полтавою. Батька Найдьонова призвали на фронт, а Київ, де проживали його батьки, захопили німецькі солдати. Найдьонов народився по дорозі в Казахстан, куди вирушила в евакуацію його вагітна мати.

У 1943 році разом з матір'ю повернувся до Києва, там пристрастився до дворовому футболу, згодом прийшов у секцію. На позиції правого півзахисника виступав у командах Києва, Андижана і Таллінна.

Через травму меніска змушений був рано завершити футбольну кар'єру в місті Конотоп. Вступив у київський спортивний вуз.

У 1965 році Найдьонова покликали старшим тренером в команду «Енергія» з Чебоксар. Після Чебоксар Арсен Юдилевич працював у багатьох клубах з «периферії» і нижчих дивізіонів чемпіонату СРСР — таких, як два «Шахтаря» — з Темиртау й Караганди, райчихінський «Гірник», псковський «Машинобудівник», «Вулкан» з Петропавловська-Камчатського (з яким виграв Кубок РРФСР в 1973 році), ашгабатський «Колхозчі», кемеровський «Кузбас», новоросійський «Цемент».

Найбільших успіхів Найдьонов досяг з сочинською «Жемчужиною». Найдьонова запросив в Сочі голова міськвиконкому Сергій Дерендяев з пропозицією створити футбольний клуб[2]. Найдьонов прийняв пропозицію, і вже в 1991 році «Жемчужина» розпочала виступ у другій лізі, яку виграла з рекордом (жодного втраченого очка вдома).

Сезон 1992 року для команди Арсена Найдьонова також завершився успішно: команда посіла перше місце в зоні «Захід» першого дивізіону чемпіонату Росії й отримала путівку до вищої ліги.

Під керівництвом Найдьонова команда грала в жорсткий футбол без будь-якої імпровізації, але, незважаючи на це, трималася у вищому дивізіоні й могла дати відсіч будь-якому фавориту. Саме в ці роки в сочинській команді почав розкриватися талант тоді ще молодого перспективного нападника Гочі Гогрічіані.

10 листопада 1993 року в останньому турі відбувся матч «Жемчужина» - «Локомотив» Нижній Новгород. Перед останнім туром за виживання боролися 4 команди: «Жемчужина» (30 очок), «Промінь» (29), «Локомотив» НН (28) та «Океан» (28). Початок матчу був відкладений через запізнення на гру пожежної машини. Протягом матчу гравці часто симулювали травми, затримуючи гру. Завдяки таким махінаціям вдалося відстрочити закінчення матчу. Коли в інших містах поєдинки завершилися, то стали відомі результати — обидві далекосхідні команди програли. «Жемчужині» очки стали не потрібні й «Локомотив» спокійно довів гру до перемоги[3].

Після декількох років тренерства Найдьонову довелося за станом здоров'я залишити команду, а в 1998 році йому на зміну прийшов Анатолій Байдачний. Невиразна гра в сезоні 1998 року і провальне перше коло в 1999 році змусили Байдачного піти. Змінив його на посту головного тренера Віктор Антихович, але ситуацію виправити не зумів.

Після вильоту у команди не було коштів, щоб заявитися на 1 лігу, з великими труднощами знайшли спонсора ... Більшість гравців з колишнього складу поїхали в інші клуби, після повернення Найдьонову ледве вдалося знайти гравців, під прапори команди запросили 36-річних Назіма Сулейманова, Тимура Богатирьова, Гочу Гогрічіані. Команда закінчила перше коло на восьмому місці.

Арсен Найдьонов з гравцями ФК «Жемчужина-А», 2007 рік.

Після цього в команду були запрошені Євген Сонін, Олександр Єщенко, повернений у Сочі Арташес Калайджан, який півроку провів в Новоросійську, але навіть ця команда, посилившись, не змогла залишитися в першій лізі; наприкінці чемпіонату вистрілив Назім Сулейманов.

Після трьох невдалих сезонів у 2-ій лізі та величезні борги команду вирішили розформувати.

У 2005 році привів студентську збірну Росії до золота на чемпіонаті світу в Туреччині[4], а збірну Південно-Російського державного університету економіки і Сервіс (ПРДУЕС) до найвищих нагород чемпіонату Росії. У тому ж році був спортивним директором ростовського СКА, а в червні змінив Євгена Перевертайла на посаді головного тренера команди[5].

У березні 2007 року прийнято рішення про відродження клубу. Головним тренером і віце-президентом знову призначили Арсена Найдьонова, його помічником став Гоча Гогрічіані. Футболістів Найдьонов привіз з собою з шахтинського «Буревісника-ПРДУЕС», який виграв під керівництвом Арсена Юділевича в 2006 році Кубок Південного федерального округу. Свої виступи клуб, якому дали назву «Жемчужина-А», розпочав з аматорської першості[6], впевнено виступивши в якому, отримав право грати у Другому дивізіоні.

Після виходу відродженої «Жемчужини» у Другу лігу Найдьонов займав посаду президента клубу, але незабаром покинув свій пост.

Помер 7 червня 2010 року в Сочі після тривалої хвороби[7][8].

Сім'я

Після весілля змінив прізвище Розман на прізвище дружини й став Найдьоновим, оскільки вважав, що єврейське прізвище буде йому заважати в роботі[9].

Мав двох дочок і сина.

Досягнення

Як тренера
  • Кубок РРФСР
    • Володар (1): 1973

Відзнаки

Примітки
  1. Умер Арсен Найденов (рос.)
  2. Погибшие команды… «Жемчужина»… Архівовано жовтень 25, 2008 на сайті Wayback Machine. «СЭ», 10 января 2004
  3. Как «сдавали» матчи в СССР: О спектакле Овчинникова И Найдёнова Архівовано липень 5, 2011 на сайті Wayback Machine. «Советский Спорт», 25 ноября 2006
  4. Найденов стал тренером студенческой сборной Газета.ру, 5 мая 2005
  5. «Спорт-Экспресс». Футбол. У своих ворот (14.06.2005) (рос.)
  6. Возрождается футбольный клуб «Жемчужина»… Архівовано 2007-04-14 у Wayback Machine. «Спорт-Экспресс», 11 апреля 2007
  7. Умер Арсен Найденов Архівовано 2010-06-11 у Wayback Machine.
  8. UA-Football. Умер Арсен Найденов (рос.)
  9. ФУТБОЛЬНЫЙ ТРЕНЕР АРСЕН НАЙДЕНОВ Сайт Аркадия Галинского, 1996 (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.