Населення Анголи

Населення Анголи. Чисельність населення країни 2015 року становила 19,625 млн осіб (59-те місце у світі), за даними офіційного перепису 2014 року 25,8 млн осіб[1]. Чисельність ангольців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 38,78 ‰ (9-те місце у світі), смертність — 11,49 ‰ (29-те місце у світі), природний приріст — 2,78 % (16-те місце у світі) .

Населення Анголи
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 19,625 млн осіб
Густота 20,1 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,46 
Природний рух
Природний приріст 2,78 %
Народжуваність 38,78 
Фертильність 5,37 дітей на 1 жінку
Смертність 11,49 
Смертність немовлят 78,26 
Вікова структура
  до 14 років 42,95 %
  15–64 років 54,09 %
  старіші за 65 років 2,96 %
Середня тривалість життя 55,63 року
  чоловіків 54,49 року
  жінок 56,84 року
Статева структура
загалом 1,02 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 1,02 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація ангольці
Мови
Офіційна португальська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність в Анголі, станом на 2015 рік, дорівнює 38,78 ‰ (9-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,37 дитини на одну жінку (9-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 17,7 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 18 років (оцінка на 2009 рік)[1].

Смертність в Анголі 2015 року становила 11,49 ‰ (29-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,78 % (16-те місце у світі)[1].

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Анголи, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Анголи становить 18,2 року (214-те місце у світі): для чоловіків — 18, для жінок — 18,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 55,63 року (207-ме місце у світі), для чоловіків — 54,49 року, для жінок — 56,84 року[1].

Вікова структура населення Анголи, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 42,95 % (4 297 988 чоловіків, 4 131 037 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 20,65 % (2 061 704 чоловіка, 1 990 206 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 29,46 % (2 916 132 чоловіка, 2 865 417 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 3,98 % (379 531 чоловік, 401 563 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,96 % (269 164 чоловіка, 312 611 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 24,7 року, жінки — 21,4 року, загалом — 23,1 року (дані за 2001 рік)[2].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 20,1 особи/км² (204-те місце у світі)[1].

Урбанізація

Ангола середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 44 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,97 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Луанда (столиця) — 5,506 млн осіб, Уамбо — 1,269 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,46 ‰ (71-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 12,9 тис. біженців з Демократичної Республіки Конго[1].

Ангола є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
овімбунду
 
37%
кімбунду
 
25%
баконго
 
13%
мішаного походження
 
2%
європейці
 
1%
інші
 
22%

Головні етноси країни: овімбунду — 37 %, кімбунду — 25 %, баконго — 13 %, мішаного походження від європейців і африканців — 2 %, європейці — 1 %, інші — 22 % населення[1].

Українська діаспора

Мови

Мови Анголи (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
португальська
 
71.2%
умбунду
 
23%
кіконго
 
8.2%
кімбунду
 
7.8%
чокве-чокве
 
6.5%
нганека
 
3.4%
нгангуела
 
3.1%
фіоте
 
2.4%
квангама
 
2.3%
магамбі
 
2.1%
лувале
 
1%
інші
 
3.6%

Офіційна мова[4]: португальська — розмовляє 71,2 % населення держави. Інші поширені мови: умбунду — 23 %, кіконго — 8,2 %, кімбунду — 7,8 %, чокве-чокве — 6,5 %, нганека — 3,4 %, нгангуела — 3,1 %, фіоте — 2,4 %, квангама — 2,3 %, магамбі — 2,1 %, лувале — 1 %, інші мови — 3,6 % (оцінка 2014 року).

Релігії

Релігії в Анголі (2014 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
 
41.1%
протестанти
 
38.1%
інші
 
8.6%
атеїсти
 
12.3%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 41,1 %, протестантизм — 38,1 %, інші — 8,6 %, не сповідують жодної — 12,3 % (станом на 2014 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 71,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 82 % — серед чоловіків, 60,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,4 % ВВП країни, станом на 2010 рік (127-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 10 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2011 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,17 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,3 % ВВП країни (172-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 78,26 ‰ (8-ме місце у світі); хлопчиків — 81,96 ‰, дівчаток — 74,38 [1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 477 випадків на 100 тис. народжень (25-те місце у світі)[1].

Ангола входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 304,4 тис. хворих на СНІД (21-ше місце в світі), це 2,41 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (25-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 11,7 тис. осіб (20-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 8,5 % (147-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,6 % (оцінка на 2007 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 75,4 % населення в містах і 28,2 % в сільській місцевості; загалом 49 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 88,6 %, в сільській місцевості — 22,5 %, загалом по країні — 51,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,71 км³ на рік, або 40,27 тонни на одного мешканця на рік: з яких 45 % припадає на побутові, 34 % — на промислові, 21 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 99,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 95,2 %; частка осіб похилого віку — 4,6 %, або 21,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2006 року перебувало 40,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 0,6 %, верхній дециль — 44,7 % (станом на 2000 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 15 млн осіб не має доступу до електромереж; 30 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 46 %, у сільській місцевості — 18 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,434 млн унікальних інтернет-користувачів (81-ше місце у світі), що становило 12,4 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 10,51 млн осіб (52-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 85 %; промисловість і сфера послуг — 15 % (станом на 2003 рік)[1]. 832,89 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (24 % загальної кількості) 2001 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, відсутні.

Кримінал

Наркотики

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Країна слугує транзитним пунктом на шляхах наркотрафіку до Західної Європи і Південної Африки[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Анголи докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[5][6].

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки

  1. Angola : [англ.] // The World Factbook. Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division.  2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською

  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.