Луанда

Луанда отримала назву по острову близько міста (порт. Ilha de Luanda). Етимологічно топонім Луанда (Lu-andu) сходить до Lu-ndandu, де lu-префікс множини, а ndandu — назва черепашок каурі (лат. Charonia), Що служили місцевою монетою, яку збирали на острові.

Сучасна столиця Анголи була заснована португальським колонізатором Паулу Діаш де Новаїшем (онуком знаменитого мореплавця Бартоломеу Діаша) 25 січня 1576 року і отримала назву Сан-Паулу-ді-Луанда (перейменована на Луанду в 1975 році). У той же час на скелястому мисі були зведені фортифікаційні споруди Сан-Мігел. Статус міста Сан-Паулу-ді-Луанда отримала в 1605 році, і наприкінці XVI ст. нове місто стало центром португальської колоніальної адміністрації і основною базою експансіоністських сил в Анголі.

В 1641 португальці були змушені поступитися своїм форпостом на Атлантичному узбережжі голландцям, а через 7 років повернули свої території. У період з XVII по XIX століття Луанда була одним з найбільших центрів работоргівлі (було вивезено близько 3 000 000 негрів). У XX столітті Луанда стала центром національно-визвольної боротьби народів Анголи, тут часто відбувалися зіткнення з португальськими військами. У 1961 році керівництво Народного руху за звільнення Анголи (МПЛА) організувало жителів Луанди на повстання. Збройний виступ столичних жителів послужило сигналом для початку громадянської війни. У квітня 1974 року після низки революційних повстань, уряд Португалії погодився надати Анголі незалежність. СРСР надавав країні значну економічну та військову підтримку, тому в країні встановився режим, лояльний до комуністів.

11 листопада 1975 року на політичній карті світу з'явилася нова держава — Народна Республіка Ангола (з серпня 1992 року — Республіка Ангола), столицею якого стала Луанда. З 1978 року найбільші населені пункти Анголи неодноразово піддавалися збройним нападам з боку ПАР, яка прагнула перешкодити поширенню комуністичного впливу в регіоні, ПАР також підтримувала Національну спілку за повну незалежність Анголи (УНІТА).

У 1991 році між представниками уряду Анголи і протиборчим угрупуванням УНІТА в Лісабоні було підписано угоду про мирне врегулювання конфлікту. Проте політична ситуація в регіоні залишається нестабільною, що перешкоджає швидкому розвитку ангольських міст, у тому числі і Луанди.

Луанда ділиться на дві частини: Баха-де-Луанда (нижня Луанда, старе місто) і Cidade Alta (верхнє місто або нове місто). Баха-де-Луанда розташований поруч з портом, і має вузькі вулички і старі колоніальні будівлі. Однак, масивні нові конструкції займають великі простори цих традиційних забудівель, і ряд раніше незалежних поселень — як Віана — були включені до складу міста.

З 2011 року, Луанда ділиться на 7 муніципальних утворень.

Луанда займає вигідне положення на узбережжі Атлантичного океану, у районі впадання в нього річки Кванза. Клімат в даній зоні тропічний, середньорічна норма опадів 250—500 мм, причому більша їх частина припадає на лютий-березень. Найтепліший місяць року — березень, у цей час ртутний стовпчик термометра піднімається до +30 градусів, у липні температура знижується до +16, що багато в чому обумовлено охолоджуючим впливом Бенгельської течії.

Луанда — найбільше місто Анголи, чисельність населення (з передмістями) становить близько 4,5 млн осіб. Етнічний склад столиці досить різноманітний: тут живуть представники африканських народів овімбунду, мбунду, баконго, лунда, чокие, нгантуела, куаньяма та ін, а також європейці і змішане афро-європейське населення.

Столичні жителі африканського походження використовують для офіційних переговорів португальську мову, а між собою, як правило, на мовах банту (кімбунду, умбунду, киконго), які поступово відтісняються португальською. 90-98 % молоді у столиці говорять тільки по-португальськи. Вже за переписом 1983 португальську мову назвали рідною 75 % з 2,5-мільйонного населення Луанди. Ангольці, що мають європейське і змішане походження, розмовляють португальською мовою, що є державною.

Багато жителів Луанди дотримуються традиційних місцевих вірувань, зустрічаються також християни-католики і протестанти (баптисти, методисти та конгрегаціоналісти). У 1970 році в місті проживало 480 613 осіб, за оцінками на 2012 рік Луанду населяє 2 825 311 жителів.[3]

Близько третини ангольців живуть у Луанді (53 % з яких бідні). Умови життя в Луанді для більшості людей погані. Основні потреби, такі як питна вода і електрика, як і раніше, в дефіциті. Також серйозні проблеми з дорожнім рухом. З іншого боку, є розкішні апартаменти багатих. Виробництво включає в себе харчові продукти, напої, текстиль, цемент та інші будівельні матеріали, вироби з металу, сигарети та взуття/одяг. Луанда має хорошу природну гавань. Експортує каву, бавовну, цукор, алмази, залізо і солі. Економічне зростання в значній мірі спирається на видобуток нафти. Великі інвестиції (внутрішні і міжнародні), а також високі темпи зростання економіки характерні для всіх галузей економіки в місті Луанда.

У 2008 році стала найдорожчою столицею, на думку ECA International. Це пов'язано з тим, що більшість товарів, зазвичай придбаних іноземцями, важкодоступні і тому дуже дорогі.[4] Літр молока в Луанді може коштувати до трьох доларів, а оренда двокімнатної квартири — до семи тисяч доларів на місяць.[5]

Луанда — центр культурного розвитку Анголи. Тут діє кілька сотень початкових шкіл з восьмирічним терміном навчання, існують курси підготовки до вступу в технічні та педагогічні навчальні заклади, що надають середню освіту. У відкритому в 1976 році Університеті імені Агостіньо Нето можна отримати вищу освіту. Викладання у всіх школах і університеті ведеться португальською мовою. З 1956  року в місті працює Академія музики, діють Музей Анголи, де представлена колекція історичних експонатів, і музей Дунда, у якому зберігаються історико-етнографічні пам'ятники.

Особливої уваги заслуговують Національна і муніципальні бібліотеки, у яких зібрані твори найкращих африканських поетів і письменників (Луандіну Вієйра, Артур Пестана душ Сантуш (псевдонім Пепетела) тощо), а також представлені шедеври світової літератури. Трупи непрофесійних акторів здійснюють сценічні постановки місцевих авторів. У столиці зберігаються найкращі традиції музичної культури і танцю, причому сучасна популярна музика Анголи має тісний зв'язок із музичними традиціями Бразилії і островів Карибського басейну. У місті, розвиток якого почався в кінці XVI століття, біля стін кріпосного замку Сан-Мігель (нині Історичний музей), збереглося безліч архітектурних пам'яток. Від XVII століття тут залишилися стіни фортів Сан-Педру-да-Барком і Сан-Фернандо-ді-Пенедаш. В архітектурному вигляді центральної частини Луанди, забудованої за типом провінційних португальських міст, виражений перехід від бароко до класицизму.

Головні пам'ятки цієї частини столиці — єзуїтська церква (XVI століття), храм кармеліток (близько 1638), церква Мадонни Назаретської (1664) та інші. Міські тротуари вимощені чудовою мозаїкою. У 1950-1970-х роках у планування столиці були внесені істотні зміни: почалася напівкругла забудова вглиб материка, вулиці засаджувалися деревами, у межах міста були розбиті парки та сквери.

У 2013 році в Луанді разом з Намибе, пройшов 2013 FIRS Чоловічий роликовий чемпіонату світу з хокею. Це перший раз, коли Чемпіонат світу з хокею на роликах проводиться в Африці.

Луанда побратим з: Сан-Паулу, Бразилія[6]

• Салвадор, Бразилія;
• Х'юстон, США (2003);
• Лісабон, Португалія;
•  Порту, Португалія;
• Лагос, Нігерія;
• Кейптаун, Південна Африка;
• Віндхук, Намібія;
• Бісау, Гвінея-Бісау;
• Бразиліа, Бразилія (з 1968 року);
• Макао, Китай;
• Мапуту, Мозамбік;
• Тахуа, Нігер;
• Йоганнесбург, Південна Африка;
• Каїр, Єгипет;
• Ріо-де-Жанейро, Бразилія.

• 1431 Луанда — астероїд, названий на честь міста.

• Віртуальна мапа міста(англ.)
• Луанда: мапа міста, історія, фотографії
• Портал міста Луанда