Населення Гвінеї

Населення Гвінеї. Чисельність населення країни 2015 року становила 11,780 млн осіб (76-те місце у світі)[1]. Чисельність гвінейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 35,74 ‰ (21-ше місце у світі), смертність — 9,46 ‰ (55-те місце у світі), природний приріст — 2,63 % (18-те місце у світі) .

Населення Гвінеї
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 11,780 млн осіб
Густота 51,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲2,63 %
Народжуваність 35,74 ‰
Фертильність 4,88 дітей на 1 жінку
Смертність 9,46 ‰
Смертність немовлят 53,43 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 41,87 %
 • 15–64 років 54,51 %
 • старіші за 65 років 3,62 %
Середня тривалість життя 60,08 року
 • чоловіків 58,55 року
 • жінок 61,66 року
Статева структура
загалом 1 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,02 чол./жін.
15–64 років 1,01 чол./жін.
після 65 років 0,79 чол./жін.
Етнічні групи
Нація гвінейці
Мови
Офіційна французька

Природний рух

Відтворення

Народжуваність в Гвінеї, станом на 2015 рік, дорівнює 35,74 ‰ (21-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,88 дитини на одну жінку (18-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 5,6 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19 років, медіанний вік для жінок — 20—24 роки (оцінка на 2012 рік)[1].

Смертність в Гвінеї 2015 року становила 9,46 ‰ (55-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,63 % (18-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Гвінеї, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Гвінеї становить 18,8 року (204-те місце у світі): для чоловіків — 18,6, для жінок — 19,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 60,08 року (198-ме місце у світі), для чоловіків — 58,55 року, для жінок — 61,66 року[1].

Вікова структура населення Гвінеї, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 41,87 % (2 491 593 чоловіка, 2 440 933 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 19,6 % (1 165 462 чоловіка, 1 143 021 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 30,46 % (1 799 050 чоловіків, 1 789 061 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,45 % (250 531 чоловік, 273 756 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,62 % (188 469 чоловіків, 238 284 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 24,6 року, жінки — 16,5 року, загалом — 20,6 року (дані за 2005 рік)[2].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 51,3 особи/км² (168-ме місце у світі)[1].

Урбанізація

Гвінея середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 37,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,82 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Конакрі (столиця) — 1,936 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (95-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 6,67 тис. біженців з Кот-д'Івуару[1].

Гвінея є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
фулані
  
 33.9%
мандінка
  
 31.1%
сусу
  
 19.1%
кпелле
  
 6%
кіссі
  
 4.7%
лома
  
 2.6%
інші
  
 2.7%

Головні етноси країни: фулані — 33,9 %, мандінка — 31,1 %, сусу — 19,1 %, кпелле — 6 %, кіссі — 4,7 %, лома — 2,6 %, інші — 2,7 % населення (оціночні дані за 2012 рік)[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Гвінеї (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
  
 %
інші
  
 %

Офіційна мова[4]: французька. Інші поширені мови: різні африканські мови.

Релігії
Релігії в Гвінеї (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 86.7%
християни
  
 8.9%
атеїсти
  
 4.4%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 86,7 %, християнство — 8,9 %, анімізм та інші, не сповідують жодної — 4,4 % (станом на 2012 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 30,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 38,1 % — серед чоловіків, 22,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,5 % ВВП країни, станом на 2013 рік (156-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,1 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2005 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,6 % ВВП країни (102-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 53,43 ‰ (30-те місце у світі); хлопчиків — 56,26 ‰, дівчаток — 50,52 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 679 випадків на 100 тис. народжень (13-те місце у світі)[1].

Гвінея входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, жовта гарячка, шистосомози, гарячка Ласса, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 118,0 тис. хворих на СНІД (40-ве місце в світі), це 1,55 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (33-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 3,8 тис. осіб (39-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 5,9 % (165-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 18,7 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 92,7 % населення в містах і 67,4 % в сільській місцевості; загалом 76,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 34,1 %, в сільській місцевості — 11,8 %, загалом по країні — 20,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,55 км³ на рік, або 64,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 39 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 51 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 83,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 78,2 %; частка осіб похилого віку — 5,6 %, або 17,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2006 року перебувало 47 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,7 %, верхній дециль — 30,3 % (станом на 2007 рік)[1].

Станом на 2013 рік, у країні 8,7 млн осіб не має доступу до електромереж; 26 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 53 %, у сільській місцевості — 11 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 554 тис. унікальних інтернет-користувачів (156-те місце у світі), що становило 4,7 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,24 млн осіб (77-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 76 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 24 % (станом на 2006 рік)[1]. 571,77 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (25 % загальної кількості) 2003 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 1 %, серед юнаків — 1,5 %, серед дівчат — 0,6 %

Кримінал

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Гвінеї докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[5][6].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,92 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Гвінеї
Рік Населення Зміна
1900 1 303 000 —
1910 1 330 000 +2.1%
1920 1 596 000 +20.0%
1930 1 915 000 +20.0%
1940 2 298 000 +20.0%
1950 2 585 509 +12.5%
1960 3 026 091 +17.0%
1970 3 643 361 +20.4%
1980 4 447 369 +22.1%
1990 6 118 452 +37.6%
2000 8 350 413 +36.5%
2009 10 427 187 +24.9%
2014 10 628 972 +1.9%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Guinea : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.