Національний природний парк «Олешківські піски»

Оле́шківські Піски́ національний природний парк в Україні, розташований на території Херсонської області, в Каховському, Олешківському і Голопристанському районах.

Національний природний парк «Олешківські піски»
Категорія МСОПII (Національний парк)
46°36′15″ пн. ш. 33°03′25″ сх. д.
Розташування:  Україна
Херсонська область
Площа: 11671,06 га
Заснований: 23 лютого 2010 р.
Керівна
організація:
Міністерство екології та природних ресурсів України
Вебсторінка: НПП "Олешківські піски"
Країна  Україна

 Національний природний парк «Олешківські піски» у Вікісховищі

Створено Парк на двох нижньодніпровських аренах: Козачелагерській та Чалбаській, загальною площею 11671,06 га земель державної власності, з них без права вилучення у землекористувачів 2798,06 га земель, 5222,30 га вилучаються в установленому порядку та 3650,7 га надано в постійне користування (2019р.)

Історія створення

Національний природний парк «Олешківські піски» створений відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2010 року № 221, що стало великою перемогою екологів та науковців України. Враховуючи його унікальність, це безцінний внесок в діло охорони природи, подарунок не лише Херсонщині, а й всій Україні і навіть планеті. Парк займає територію двох історично цінних нижньодніпровських арен: Козачелагерської та Чалбаської, які, як і п'ять інших: (Каховська, Олешківська, Збур'ївська, Іванівська, Кінбурнська коса) сформувалися в наслідок неодноразових інтенсивних природних процесів, що почалися з часів льодовикової доби. Назва Національного природного парку є ідентичною назві піщаного масиву Олешківські піски. Цей географічний термін походить від назви міста Олешки, яке в свою чергу походить від слова «Олешшя» — назви регіону Київської Русі та однойменного міста, що розташовувалися в низов'ях Дніпра. В літературі різних років пісків в пониззі Дніпра називають Алешковськими (більшість дореволюційних джерел), Олешківськими (у роботах радянського часу до 50-х років), Нижньодніпровськими, а іноді Цюрупинськими. Враховуючи те, що стара назва м. Олешки вимовляється, як «Олешшя» (а не «Алешье»), правильною назвою пісків (або, у всякому разі, більш близьким до географічної назви-першооснови) є «Олешківські піски».

Мета створення та завдання

Парк створено з метою збереження цінних природних територій та історико-культурних об'єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

Візитівка степу — ковила (Stipa)

Основними завданнями діяльності Парку є: 

— збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів, видів флори і фауни, що занесені до різних природоохоронних списків;

 — організація та здійснення науково-дослідних робіт;

 — створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з дотриманням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

 — відродження місцевих традицій природокористування, осередків місцевих художніх промислів та інших видів народної творчості тощо;

 — проведення екологічної, освітньо-виховної робіт тощо.

Природні умови

Олешківські піски являють собою один з найдивовижніших ландшафтів України. В парку є досить багато особливостей, що відрізняють його від тих територій, які на перший погляд здаються схожими. Незважаючи на те, що Олешківські піски називають пустелею, та за температурним режимом і кількістю опадів їх можна швидше віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів, і гарячі вертикальні потоки, що йдуть від пісків, розганяють дощові хмари, через те опади тут трапляються рідко. Часто виникають піщані бурі, під час яких не видно ні неба, ні сонця. І Парк, і піски в цілому характеризуються великим ступенем природного різноманіття, тут представлені різні природні ландшафти — від водойм, до піщаних ділянок пустельного та напівпустельного типів.

Геологія

У геологічному відношенні територія Парку знаходиться в межах північного схилу Причорноморської западини з глибиною залягання архейсько-протерозойського кристалічного фундаменту від 1200 м на північному кордоні парку до 1500 м у межах Буркутських ділянок. Фактично ця територія є південною частиною давньої докембрійської Східноєвропейської платформи — крайовим її прогином у бік Криму.

Клімат

Місце розташування Парку відноситься до південно-східної кліматичної області України, яка характеризується переважанням східних і північно-східних вітрів, відносно низькою вологістю повітря, малою хмарністю, незначною кількістю опадів і порівняно великими добовими і річними амплітудами коливання температури повітря. Ці основні ознаки надають клімату території рис посушливості і континентальності.

Загалом територія Парку розташована в континентальній області помірного кліматичного поясу і характеризується помірно-континентальним кліматом з м'якою малосніжною зимою та жарким посушливим літом. Основні риси такого клімату формуються під впливом загальних та місцевих кліматоутворюючих факторів.

Ґрунти

Особливості ґрунтотвірних геологічних відкладів у вигляді пісків, високі температури, значна кількість тепла, недостатня кількість опадів, нещільний рослинний покрив сприяли формуванню дерново-піщаних ґрунтів. Загалом вони характеризуються успадкованим піщаним чи глинисто-піщаним гранулометричним складом, відсутністю карбонатів у ґрунтовому профілі, наявністю дрібнозернистих і глинистих прошарків. Більша частина таких ґрунтів не закріплена рослинністю і є негуміфікованою. Усі ґрунти цього типу характеризуються повною відсутністю структури, вкрай нестійким водним режимом, практично повною відсутністю поживних речовин і, як наслідок — надзвичайно низькою родючістю.

Біосфера

Флора

Флора Парку представлена степовою, лучною, лісовою, водно-болотною, прибережно-водною рослинностями. До деревних рослин належать: береза дніпровська (Betulla borysthenica), тополя тремтяча (осика) (Populus tremula), ясен високий (Fraxinus excelsior), сосна кримська (Pinus pallasiana), сосна звичайна (Pinus sylvestris) тощо. До трав'янистих куничник наземний (Calamagrostis epigeios), кипець піщаний (Koeleria sabuletorum), жовтозілля дніпровське (Senecio borysthenicus), волошка короткоголова (Centaurea breviceps), маточниця болотна (Ostericum palustre), тонконіг бульбистий (Poa bulbosa), ковила дніпровська (Stipa borysthenica), ковила волосиста (Stipa capillata) тощо, серед яких є, як рідкісні так і зникаючі види. Загалом раритетний елемент флори Парку складає 6% від загальної кількості судинних рослин, яких близько 500 видів — (24 види), з них занесені до Червоної книги України — 12 видів.

Фауна

Тваринний світ надзвийчано різноманітний і своєрідний. Комахи представлені такими видами: емпуза піщана (Empusa pennicornis), лярра анафемська (Larra anathema), махаон (Papilio machaon); серед нічних метеликів: стрічкарки стрічкарка тополева і стрічкарка жовта, ведмедиця плямиста, дисгонія розмальована, евклідія трикутникова, совки смугаста бахромчата і зелена каймиста. Чимало й плазунів, наприклад, полоз жовточеревий або каспійський (Dolichophis caspius), гадюка степова (Vipera renardi). орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla), лунь польовий (Circus cyaenus), лежень (Burhinus oedicnemus), сліпак піщаний (Spalax arenarius), кандибка звичайна (Stylodipus telum) й інші види що потребують особливої охорони, загальна кількість яких складає — 958 (з них 57 видів, що занесені до Червоної книги України).

Галерея

Ресурси Інтернету

Виноски

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.