Національний художній музей Білорусі

Державна художня галерея БРСР була створена наказом Ради Народних комісарів Білорусі від 24 січня 1939. Первісну колекцію творів мистецтва розмістили в 15 залах Вищої комуністичної сільськогосподарської школи. Переважали релігійний живопис, відібраний із костелів і церков. В переліку набраних творів були також графіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво. Декілька творів мистецтва в художню галерею були передані з інших периферійних музеїв Гомеля, Могильова, Вітебська і самого Мінська, невелику кількість передали з інших музеїв тодішнього СРСР, що було хибною практикою. (За часів СРСР практикою було розорення художніх музеїв і продаж музейних скарбів за кордон).

Першим радянським директором художньої галереї призначили Михолапа Миколая Прокоповича (1886–1979).

Агресивна політика СРСР на західних кордонах привела до захоплення районів Західної Білорусі і реквізиції художніх скарбів з тамошніх палаців, костелів і церков, вивезених в Мінськ. До початку Другої світової війни галерея утримувала 2 711 творів мистецтва, але в експозиції було лише 400. З початком війни галерею покинули напризволяще і колекції в хаосі відступу — не вивезли. Галерея була пограбована.

Практично в повоєнний період музей створювали наново. Адже вдалося повернути лише мізерну кількість довоєнних експонатів. Для художньої галереї відвели чотири зали Будинку радянських Професійних спілок. Кількість експонатів на 1946 становила всього триста сімнадцять (317).

10 липня 1957 художню галерею перейменували в Державний художній музей БРСР. За вісім років спромоглися вибудувати нову споруду художнього музею.

Проект нового музею створив архітектор Бакланов Михайло Іванович. Це двоповерхова споруда в стилі сталінського ампіру з відкритою колонадою та нішами зі скульптурами на головному фасаді. Музейна споруда має всього десять (10) залів на двох поверхах та відкриту внутрішню галерею, призначену для тимчасових виставок.

На листопад 1957 кількість експонатів збільшили до 3 000.

У 1989 музею передали одну споруду на вулиці Кірова, буд. № 25, де размістили лекторій та служби музею. Також дозволено мати власні реставраційні майстерні.

У 1993 почато будівництво нового крила музею — це прибудова до головної споруди, проект створив архітектор В. С. Белянкін. З того ж 1993 музей знову перейменовано на Національний художній музей Республіки Білорусь.

У 1994 музей створив власний архів.

У 1999 в підпорядкування НХМ РБ передали також 5-поверхову споруду по вул. Леніна, б. № 22.

У 2000 в Мінську відкрито ще одну філію — «Будинок Ваньковичів». Філія висвітлюватиме культуру та мистецтво першої половини 19 ст., хоча експозиція їх небагата. Трагічна історія Білорусі в 20 ст. не сприяла накопиченню мистецьких скарбів 19 ст. в країні.

В серпні 2020 працівники музею долучилися до протесту з вимогою відставки керівника Білорусі Олександра Лукашенка.[1]

• 
  Левицький Дмитро Григорович. «Портрет Тетяни Рознатової», 1781
• 
  Федір Рокотов. «Портрет Анни Кутайсової». Початок 1780-х
• 
  Костянтин Коровін. «Гурзуф. Вечір», 1906
• 
  Мурашко Олександр Олександрович. Портрет Л. М. Бенуа. Полотно, олія
• 
  Михайло Нестеров. «Сестри», 1915
• 
  Сергій Судєйкін. «Пантоміма», 1914
• 
  Філіп Малявін. «Російська селянка», 1916
• 
  Олександр Головін. «Квіти на столі», 1910-ті
• 
  Олександр Головін. «Осінній пейзаж», 1910-ті
• 
  Худ. Ілля Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султану. Ескіз.
• 
  Ілля Рєпін. «Українка біля тину», 1876
• 
  Ілля Рєпін. «Акторка Марія федорівна Андрєєва», 1905
• 
  Станіслав Жуковський. «Садиба восени», 1906
• 
  Станіслав Жуковський. «Минуле. Кімната дворянської садиби», 1912
• 
  Станіслав Жуковський. «Кутова гостинна», 1916
• 
  Василь Пукирєв. «Нерівний шлюб». Авторський варіант, 1875
• 
  Архип Куїнджі. «Березовий гай», 1901
• 
  Ілля Машков. «Портрет жінки», 1908
• 
  Михайло Врубель. «Садко», 1898—1899

• 
  «Параскева». Середина — вторая половина XVI в.
• 
  Царські ворота, XVI в.
• 
  Анонім. «Портрет Юрія I Радзивілла». Перша половина XVII ст.
• 
  «Слуцький пояс», XVIII ст.
• 
  Юзеф Хескі. «Портрет Станіслава Августа Понятовського». 1783
• 
  Іван Хруцький. «Портрет невідомої з квітами та плодами», 1838
• 
  Фердинанд Рущиц. «Біля костелу», 1899
• 
  Юдель Пен. «Портрет Марка Шагала». Середина 1910-х.
• 
  М. Кунін. «Искусство коммуны». 1919
• 
  В. Кудревич. «Утро весны». 1924
• 
  Я. Дроздович. «Обсерватория на кольце Сатурна». 1931
• 
  М. Савицький. «Партизанська мадонна». 1978
• 
  М. Данциг. «Мой город старый-молодой». 1972
• 
  Израїль Басов. «Дома та дерева». 1972

• 
  Венеціанська школа, «Венеціанський прокуратор з листом», сер. 16 ст.
• 
  Анонім. Портрет Януша Антонія Вишневецького
• 
  Деніел Сегерс. «Мадонна серед квітів». сер. 17 ст.
• 
  Д. Шульц. Портрет Януша Радзивілла (1612–1655)
• 
  Анонім. «Якубас Генрікас Флемінгс», 1720-ті
• 
  Андреас Стех. «Портрет Олександра Заславського-Острозького», бл. 1670
• 
  Анонім. «Елжбета Радзівілайте», до 1737
• 
  Франческо Казанова. Пейзаж з биком
• 
  Джироламо Троппа. Міфологічний сюжет, 1710
• 
  Пітер Тіз. Венера в ковальні Вулкана. XVII століття
• 
  Жан-Антуан Гудон. Вольтер, що сидить у кріслі. Відлив після 1839