Недбайло Анатолій Костянтинович

Льотна куртка Анатолія Недбайла, 1940-ві. Національний музей історії України у Другій світовій війні, Київ

Народився 28 січня 1923 року в місті Ізюмі (тепер Харківської області) в сім'ї робітника. Українець. Член КПРС з 1944 року. Закінчив неповну середню школу.

У Червоній Армії з 1941 року. Почав службу курсантом Ворошиловградської військово-авіаційної школи пілотів, яку закінчив у 1943 році.

У німецько-радянську війну з березня 1943 року воював на Південному, 4-му Українському і 3-му Білоруському фронтах: льотчик, командир ланки, заступник командира та командир ескадрильї 75-го гвардійського штурмового авіаполку. Відзначився в боях при відвоювання Криму та Білорусі, а також при завдаванні штурмових ударів по військах противника у Східній Пруссії. До жовтня 1944 року зробив 130 бойових вильотів, завдав противникові великі втрати в живій силі і техніці.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року Анатолію Костянтиновичу Недбайлу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6247).

У наступних боях до квітня 1945 року льотчик здійснив ще 89 бойових вильотів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року Анатолію Костянтиновичу Недбайлу вдруге присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після продовжив службу у Військово-повітряних силах СРСР. Успішно закінчив Червонопрапорну Військово-повітряну академію. Був на викладацькій і керівній роботі у військово-навчальних закладах ВПС. З жовтня 1968 року за вересень 1983 року служив заступником начальника Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. З 1983 року генерал-майор авіації А. К. Недбайло — у відставці.

Автор книги «В гвардійської сім'ї». Київ: Політвидав України, — 1975.

У листопаді 2004 року Указом Президента України підвищений у званні до генерал-лейтенанта авіації ЗС України[1].

Жив у Києві. Помер 13 травня 2008 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

погруддя в Ізюмі

Нагороджений двома орденами Леніна (1945), трьома орденами Червоного Прапора (1943, 1944, 1945), орденом Олександра Невського (1944), трьома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944, 1945, 1985), орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (1944), двома орденами Червоної Зірки (1943, 1982), орденом «За службу Батьківщині у ЗС СРСР» 3-го ступеня (1975), медалями.

У 1995 році Президентом Л. Д. Кучмою вперше у незалежній Україні нагороджено Орденом Богдана Хмельницького А. К. Недбайла та О. Г. Молодчого

Бронзовий бюст Героя встановлений на батьківщині.

Могила Анатолія Недбайла

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
• Люди бессмертного подвига. Книга 2. М., 1975

1. Указ Президента України «Про присвоєння військових звань» N 1431/2004 від 19 листопада 2004 року

• Герої країни; (рос.)
• Хронос; (рос.)
• Некрополі Києва (рос.)