Неживий Олексій Іванович

Народився 9 березня 1957 року в селі Хитці Лубенського району Полтавської області. Закінчив 1974 року Калайденцівську середню школу. Потім заочно навчався в Харківському державному університеті (нині — Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна), учителював, пройшов армійську службу.

З осені 1977 по 1980 рік викладав українську мову і літературу у Хитцівській восьмирічній школі.
У 1984 році закінчив українське відділення філологічного факультету Луганського державного педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка. Працював на кафедрі філологічних дисциплін педагогічного інституту.
1993—1997 роки — викладач Луганського інституту внутрішніх справ МВС України.
У 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Педагогічна спадщина Бориса Грінченка».
З 1997 року — доцент кафедри української літератури, член Національної спілки письменників України.
1999—2004 роки , та з 2018 р. — голова Луганської обласної організації НСПУ.
27 лютого 2013 року захистив першу в Україні докторську дисертацію за спеціальністю «10.01.09. — літературне джерелознавство і текстологія» у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за темою «Наукова біографія і творча спадщина Григора Тютюнника: джерелознавча і текстологічна проблематика».
У 2013 році рукоположений в сан диякона в Українській православній церкві Київського патріархату.

Останніми роками працював у Полтаві (Інститут післядипломної освіти учителів) після вимушеного переселення із окупованого Луганська.

Автор книг:

• «Григір Тютюнник і Луганщина» (1989);
• «Луганщина літературна» (1993);
• «Для рідного слова» (1994);
• «Від слова до пісні» (1996);
• «Споріднені творчістю» (1998);
• «Освячені Шевченковим ім'ям» (1998);
• підручники з літератури рідного краю для 9, 10, 11 класів (2001—2002);
• «Григір Тютюнник: Образ України — здавна й по сьогодні»;
• «З ім'ям Тараса Шевченка»;
• «Життя у слові. Джерелознавча проблематика творчості Григора Тютюнника».
• «Уклін рідній землі полтавській» (2015);
• «Зізнання» (2018).

Олексій Неживий вбачав своє покликання в літературознавчих дослідженнях і наголошував: «Досліджувати письменника — це оприлюднювати та поширювати його творчий доробок». Свідченням цьому є понад 300 наукових і науково-популярних публікацій автора, а також виступи на радіо й телебаченні[1].

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України», медаллю Бориса Грінченка Луганського обласного благодійного фонду «Благовіст», медаллю «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України.

Лауреат Всеукраїнських премій ім. Івана Огієнка (2005), «Благовіст» (2006), ім. Бориса Грінченка (2009), ім. Дмитра Нитченка (2011), Полтавської обласної премії ім. Панаса Мирного (2011), літературно-мистецьких премій ім. Володимира Сосюри, ім. Василя Симоненка, ім. Володимира Малика та обласної премії ім. «Молодої гвардії» (1990).

• В Дніпрі є вулиця імені Олексія Неживого.

• Неживий О. "Ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя..." : 5 грудня виповнилося б 85 років нашому земляку Григору Тютюннику / О. Неживий // Вечірня Полтава. – 2016. – 7 груд. (№ 49). – С. 7. : фот.

• Неживий О. [Оповідання] : [є біографія письменника] / О. Неживий // Калинове гроно. – Полтава : Полтавський літератор, 2010. – Т. 3. – С. 467-480. : фот.

• Неживий О. Великі поминки неживівського хутора, або причастя рідним краєм : [про с. Хитці Лубенського р-ну] / О. Неживий // Лубенщина. – 2017. – 14 січ.. – С. 4. ; Лубенщина. – 2017. – 21 січ. – С. 4.
• Неживий О. Зболена пам’ять : [спогади письменника, уродженця с. Хитці Лубенського р-ну] / О. Неживий // Рідний край. – 2000. – № 2. – С. 89-90.
• Неживий О. І. Родовід Неживівського хутора / О. І. Неживий // Полтавщина - земля моя свята : збірник кращих матеріалів VII обласної краєзнавчої конференції учнівської молоді / Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавський обласний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді. – Полтава : Техсервіс, 2016. – С. 14-19.
• Неживий О. Сини і пасинки луганської університетської освіти / О. Неживий // Слово Просвіти. – 2018. – 19-25 (№ 29). – С. 12.
• Неживий Олексій Іванович // Неживий О. І. Луганщина - земля українська : літературно-краєзнавчі статті та нариси / О. І. Неживий. - 2-ге вид., доп. й перероб. – Полтава : Полтавський літератор, 2017. – С. 161-164. : фот.
• Неживий Олексій Іванович // Степаненко М. І. Літературознавча Полтавщина : довідник / М. І. Степаненко. – Полтава : Шевченко Р. В., 2015. – С. 181-183. : фот.
• Неживий Олексій Іванович // Степаненко М. І. Сучасні письменники Полтавщини : довідник / М. І. Степаненко. - 2-е вид., перероб. і доп. – Полтава : Гаража М. Ф., 2016. – С. 46-49. : фот.
• Неживий Олексій Іванович : [біографія] // Зранена нація. Художня та історична правда в творах письменників Луганщини про голодомори в Україні ХХ століття / упоряд. О. І. Неживого. – Луганськ : ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка", 2009. – С. 167.
• Неживий Олексій Іванович : [біографія] // Неживий О. І. Усім дарована любов : краєзнавчий нарис, художні твори / О. І. Неживий. – Полтава : Полтавський літератор, 2016. – С. 100-103.
• Олексій Іванович Неживий : [письменник; 1957-2019] // Слово і час. – 2019. – № 7. – С. 127. : фот.
• Олексій Неживий : [біографія] // Ріднокрай. – 2008. – № 2. – С. 14. : фот.
• Пішов із життя письменник, головний редактор "Полтавської криниці" Олексій Неживий // Полтавська криниця. – 2019. – № 1. – С. 133. : фот.
• Про автора : [Неживий Олексій Іванович, літературознавець, член НСПУ, народився 9 берез. 1957 р. в с. Хитцях Лубенського р-ну Полтавської обл.] // Неживий О. Час неминущий : літературно-критичні статті та нариси / О. Неживий. – Луганськ : Світлиця, 2007. – С. 86-87 : фото.

• В Острозькій академії обговорили феномен шістдесятництва
• Олексій Неживий: «Складається викривлене розуміння молодого покоління».^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Олексій Неживий став лауреатом Премії імені Панаса Мирного^{[недоступне посилання з липня 2019]}