Нова Дмитрівка (Черкаська область)
Нова́ Дми́трівка — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, центр Новодмитрівської сільської громади. Населення — 2305 чоловік (на 2001 рік).
село Нова Дмитрівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район/міськрада | Золотоніський район |
Громада | Новодмитрівська сільська громада |
Рада | Новодмитрівська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA71040150010099061 |
Облікова картка | Село на сайті ВРУ |
Основні дані | |
Засноване | 1859 |
Перша згадка | 1859 |
Населення | 2305 (на 2001 рік) |
Поштовий індекс | 19734 |
Телефонний код | +380 4737 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°41′23″ пн. ш. 32°00′00″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
96 м |
Відстань до обласного центру |
27,9 (фізична) км[1] |
Найближча залізнична станція | Золотоноша |
Відстань до залізничної станції |
8 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | с.Нова Дмитрівка, |
Сільський голова | Кухаренко Артем Володимирович |
Карта | |
Нова Дмитрівка | |
Нова Дмитрівка | |
Мапа | |
Село розташоване на північ від районного центру — міста Золотоноша і майже зливається з ним, за 8 км від залізничної станції Золотоноша I, вздовж автошляху Н08.
У селі розташовані навчально-виробнича база Золотоніського технікуму ветеринарної медицини.
Історія
Назву село дістало від пана Дмитра Куличевського. «Нова» — додано для відрізнення від села Дмитрівка на річці Супій. Коли Дмитро Куличевський помер, син спорудив на його могилі постамент. На ньому, розповідають старожили, було вирізьблено дату заснування села. За радянської влади камінь-постамент було превезено в Золотоніський сільськогосподарський технікум. На ньому поставили бюст Леніна при вході до навчального корпусу.
Перша писемна згадка в документах відноситься до 1859 року. Згідно з переписом на кріпосницькому, власницькому хуторі Нова Дмитрівка було 10 дворів, 20 мешканців. Село тягнулося на 4 версти.
У 1910 році Нова Дмитрівка складалася з 33 господарств із 162 мешканцями. Вони мали 177 десятин землі, у тому числі 137 орної.
Після Жовтневого перевороту землі в родини Куличевських були відібрані й передані селянам.
У 1924 році село підпорядковано Золотоніській міській раді. У 1926 році утворено артіль «Батрак» за статутом комуни, в 1928-му комуну «Дніпровець». Сам Ворошилов прислав комуні в подарунок трактор «Фордзон». У 1930 році «Дніпровець» перший в Україні виконав план хлібозаготівлі. У 1935 році утворився колгосп імені Ворошилова.
255 мешканців села брали участь у радянсько-німецькій війні, з них 210 нагороджені бойовими орденами і медалями, На вшанування 165 загинувших у війні односельчан в селі встановлено обеліск Слави.
15 серпня 1950 року колгосп імені Ворошилова, а також сусідні колгоспи «Новий шлях», «Перебудова» та ім. 1 Травня об'єднались в одне господарство «Україна». Господарство мало власну електростанцію, пилораму, водонапірну башту, млин. Провідним напрямом було відгодівля свиней і вирощування зернових культур, допоміжними молочне тваринництво і технічні культури.
В 1972 році в селі проживало 645 чоловік, працювали восьмирічна школа, клуб на 260 місць, бібліотека з фондом 8,3 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, 3 дитячі садки, відділення зв'язку, ощадна каса, філія комбінату побутового обслуговування, 2 магазини.
Відомі люди
Сімнадцять років працював головою сільради Карпо Федорович Печериця. Знані земляки:
- викладач Київської сільськогосподарської академії Олекса Данилович Каптановський;
- республіканський зоотехнік Міністерства сільського господарства Степан Васильович Бернацький;
- працівник Посольства в Празі Михайло Якович Капран;
- Герой Соціалістичної Праці Салогуб Олексій Тимофійович, нагороджений золотою медаллю «Серп і Молот» та орденами Леніна, Жовтневої революції та «Знак Пошани».
Джерела
Примітки
- maps.vlasenko.net(рос.)
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.