Народилася 26 березня 1984 року у місті Горькому в родині Бориса і Раїси Нємцових[5] .

З 1997 року, після призначення батька заступником голови уряду Росії, переїхала з родиною до Москви . Одну чверть провчилася в ліцеї № 1239 (колишня школа № 20, де навчалися діти й онуки деяких відомих осіб), звідки самовільно повернулася до Нижнього Новгороду, до бабусі Діни Яківни (матері Б. Нємцова), і продовжила навчання в нижньогородському ліцеї № 8. Через рік, за наполяганням батьків, все ж таки облаштувалася у Москві . У 2001 році закінчила 312-у московську школу на Чистих прудах. Того ж року вступила до Фордгемського університету, однак незабаром повернулася до Росії і перевелася в Московський державний інститут міжнародних відносин МЗС Росії. У 2005 році закінчила МДІМВ за фахом «світова економіка» зі знанням іноземних мов.

Здобувала другу вищу освіту у Московській державній юридичній академії[6] .

У 2017 році взяла участь у програмі Стенфордського університету «Summer Fellowship on Democracy and Development Program».

Володіє англійською, італійською та німецькою мовами.

У 2009 році, в інтерв'ю агентству Islamnews, Нємцова зізнавалася, що вважає іслам найбільш прогресивною релігією і в бізнесі наслідує ісламські принципи, відмовившись від лихварства, яке в ісламі є харамом[7] . За її словами, компанію, в якій вона працювала, можна назвати майже халяльною . Gazeta.ru характеризує Нємцову як «переконану мусульманку»[8] . Сама Жанна пояснила, що іслам не приймала[9] .

У червні 2015 року, після вбивства її батька Бориса Нємцова і погроз через соціальні мережі вже на власну адресу, Жанна покинула Росію[10] . Через кілька днів у Польщі Нємцовій вручено нагороду Freedom Award, присуджену посмертно її батькові. Тоді ж Жанна оголосила про створення Фонду Бориса Нємцова[11] .

18 березня 2016 року на Лейпцизькому книжковому ярмарку пройшла офіційна презентація книги Нємцової «Розбудити Росію» (німецькою мовою)[12] .

З держсекретарем США Джоном Керрі, 2016 рік

В юності мріяла відкрити свою кондитерську[13] . Однак перші гроші 14-річна Жанна заробила на радіостанції " Ехо Москви " у 1998 році, працюючи в інформаційному відділі помічницею ведучих новин[6] .

На початку 2000-х років підробляла у думській фракції Союзу правих сил, займалася просуванням сайту Б. Нємцова, працювала менеджером клубу бізнесу і політики при СПС «Правий поворот»[13] .

З 2007 року обіймала посаду віце-президента по роботі з клієнтами у компанії «Меркурі Кепітал Траст», що спеціалізувалася на цінних паперах[14] .

З 2011 року Нємцова на телеканалі РБК-ТВ[15], спочатку була запрошеним експертом, потім стала оглядачем і ведучою програми «Ринки»[16][17] . Інтерактивні випуски, які користувалися популярністю у телеглядачів, зазвичай вела зі Степаном Демурою, Яном Мелкумовим і Андрієм Караб'янцем . З 2012 року вела програми «Глобальний погляд», «Фінанси під контролем», «Фінансові новини», інтерв'ювала гостей студії.

Одного разу в телекар'єрі, 13 квітня 2013 року, Жанні довелося в прямому ефірі РБК інтерв'ювати свого батька, Бориса Нємцова, який згадував про зустрічі у Нижньому Новгороді з прем'єр-міністром Великої Британії Маргарет Тетчер[18] .

У своєму інтерв'ю газеті " Die Welt " Нємцова повідомила, що її звільнення з російського телеканалу РБК вимагав Кремль, але власник і менеджери телеканалу не пішли на такий крок. Проте, загроза звільнення залишалася, тому вона сама вирішила піти[19] .

З серпня 2015 року по січень 2020 року Нємцова працювала у російській редакції німецької телерадіокомпанії Deutsche Welle в Бонні[4], де вела авторську програму "Нємцова. Інтерв'ю "[20] . Гостями програми у різні роки були Джон Маккейн, Марко Рубіо, Борис Джонсон, Френсіс Фукуяма, Михайло Саакашвілі, Олексій Навальний, Борис Акунін, Чулпан Хаматова, Вахтанг Кікабідзе, Ігор Коломойський, Нікол Пашинян, Сергій Ястржембський та багато інших.

У липні 2015 року Нємцова стала лауреатом премії «Солідарності» [pl][21], яка присуджується за просування демократії та громадянських свобод[22] .

9 листопада 2015 року Нємцова заснувала Фонд Бориса Нємцова «За Свободу», серед проектів якого: щорічна премія «За сміливість у відстоюванні демократичних цінностей», форум Бориса Нємцова[23] і літня школа журналістики[24] .

Зі студентських років активно брала участь у молодіжному ліберальному русі Москви. У 2005 році балотувалася у Мосміськдуму від Союзу правих сил по одному з 15 одномандатних округів міста. На виборах у своєму окрузі 21-річна Нємцова посіла третє місце з семи кандидатів, набравши 9,19 % (всього 13 140 голосів)[25][26][27] .

У 2009 році, відповідаючи на запитання журналу Elle, Нємцова зізналася, що з симпатією ставиться до В. Путіна, хоча не робить з нього кумира і не поділяє деяких його рішень. Вважає Путіна сильною і неординарною особистістю, яка утримала владу тоді, коли це було досить складно, людиною «сучасною, освіченою і страшно працездатною, яка багато зробила для країни», в тому числі в економічному плані. Фізична форма Путіна викликає у Нємцової «виняткове захоплення». А також те, що президент Росії займається спортом, не курить, не п'є[6] .

Коментуючи вбивство свого батька, Нємцова у березні 2015 року сказала, що покласти провину безпосередньо на Путіна не може, однак вважає, що влада, включаючи і президента Росії, «несе політичну відповідальність» за ту страшну трагедію. У 2017 році, під час судового процесу, Нємцова стверджувала, що на лаві підсудних знаходилися тільки виконавці злочину, а справжні організатори та замовники, що займають високі посади, так і не були притягнуті до відповідальності[28][27] .

27 травня 2015 року, через три місяці після вбивства у Москві Бориса Нємцова, Жанна виступила в Берліні з «Промовою про свободу» на запрошення Німецького фонду імені Фрідріха Наумана, що тяжіє до ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП)[29] . Значну частину свого виступу Нємцова присвятила пропаганді, яка проводиться, з її точки зору, в державних ЗМІ, і яку назвала «зброєю масового знищення мізків росіян» . Зокрема, Нємцова засудила інформаційну кампанію, яка ведеться, на її думку, російськими ЗМІ проти України, «поширення архаїчної, шовіністичної, клерикальної, ксенофобської та імперської ідеології», створення образу ворога в особі США і культу особи президента Путіна[30] .

"Мамі я можу поскаржитися на поганий настрій, а татові ні. З ним потрібно говорити по суті ". Жанна впевнена, що характер і політичні погляди у неї від батька[13] . Після загибелі Бориса Нємцова зізналася, що протягом усього життя любила батька «більше, ніж кого-небудь ще», була духовно близькою з ним і вважає, що він загинув героєм[28] .

22 липня 2002 року, за інформацією ЗМІ, 18-річна Нємцова отримала у власність від Управління справами Президента РФ квартиру площею 186 м² у престижному районі Москви, в будинку по Садово-Кудрінській, 19, буд.1[31] . В інтерв'ю виданню «Медуза» у 2017 році Жанна Нємцова повідомила, що квартиру надала батькові адміністрація президента, коли його в 1997 році запросили на роботу в Уряд Росії, а жити йому у столиці було ніде. Після розлучення із Раїсою, Борис Нємцов залишив квартиру дружині і дочці. У 2010 році Жанна і Раїса Нємцови на високому ринку продали цю квартиру[27] .

У 2004 році познайомилася з банкіром Дмитром Степановим [pl] (старшим за неї на 15 років), що займав тоді пост віце-президента банку Петрокоммерц, і вийшла за нього заміж у 2007 році. Разом почали сімейний бізнес, відкрили компанію «Меркурі Кепітал Траст»[32] . У цьому проекті чоловік, за визнанням Жанни, багато чому її навчив. Однак у 2010 році шлюб розпався. У липні 2012 року преса повідомляла про судовий позов Жанни до колишнього чоловіка з приводу виселення з квартири. У підсумку Басманний суд вирішив зобов'язати Федеральну міграційну службу РФ зняти з реєстраційного обліку Жанну і Раїсу Нємцових як таких, що не проживають у квартирі Степанова[33] .

У Жанни є єдинокровний брат Антон (народ. 1995), студент МФТІ[34], і єдинокровні сестри Діна (народ. 2002) і Софія (народ. 2004)[35][36][37] . 1 вересня 2017 року Замоскворецький суд Москви визнав народжену у 2014 році дитину менеджерки Катерини Іфтоді — Бориса — сином Бориса Нємцова. Таким чином, у Жанни з'явився ще один брат[38][39] .

• Лауреат премії «Солідарність» (Польща, 2015 рік)[40] .
• Лауреат Міжнародної щорічної жіночої премії держсекретаря США «За хоробрість» (Державний департамент США, 2016 рік)[41][42] .

• Марк Крутов. Жанна Нємцова: «Усі, хто не мовчать, знаходяться в Росії під загрозою» // " Радіо Свобода ", 04.06.2015
• Жанна Нємцова. Держава і суспільство: пропаганда вбиває // " Вєдомості ", № 3848 від 09.06.2015
• Жанна Нємцова: «Росія — це не тільки Путін!» // " Німецька хвиля ", 28.05.2015
• Жанна Нємцова: «Свобода — це одна з умов професійного зростання!» // «Аугсбург-Сіті», вересень-жовтень 2016